- •Практичне заняття № 3-4 Техніки і методики традиційної коректури. Техніка коректурних знаків.
- •1. Поняття про техніки коректури: коректурні знаки і сполучні лінії.
- •3. Загальні правила використання коректурних знаків.
- •4. Групи коректурних знаків для текстових оригіналів.
- •5. Коректурні знаки для ілюстративних оригіналів.
- •6. Методичні рекомендації щодо коректорського читання.
5. Коректурні знаки для ілюстративних оригіналів.
Коректурні знаки для ілюстративних оригіналів не мають нині широкого використання у видавничій практиці. Розроблені вони для опрацювання зображальних чорно-білих та кольорових елементів видавничого оригіналу (фото, ілюстрацій, карикатур тощо) і повинні використовуватися художніми редакторами, художниками книг, дизайнерами, більд-редакторами. Особливо доцільним видається їх використання для опрацювання пруфів — пробних відбитків журнальних видань.
Незатребуваність цих знаків зумовлена тим, що зображальні компоненти оригіналу нині опрацьовуються не у друкарні на спеціальних кліше, а безпосередньо у видавництві чи редакції дизайнером або верстальником за допомогою комп'ютерної техніки.
6. Методичні рекомендації щодо коректорського читання.
Розглядаючи техніки коректури за допомогою коректурних знаків і сполучних ліній, ми не могли не торкнутися й їхніх методичних аспектів. Одначе, в методиці коректури існують положення, що мають універсальний характер,— вони не залежать від вибору тієї чи іншої техніки. їх знання знадобиться коректору фактично в будь-якому видавництві чи редакції.
-
Коректуру насамперед слід побіжно прогорнути, «охопити» оком — зорієнтуватися, якого змісту і жанру надійшов матеріал, у якому стилі він викладений.
-
Перед читанням коректури слід перевірити її комплектність — наявність усіх сторінок оригіналу та відповідних коректурних відбитків зі складання.
-
Не можна надто поспішати, ігноруючи при цьому самоперевірку,— темп коректорського читання, порівняно зі звичайним, повинен бути дещо сповільненим.
-
Коректурні виправлення повинні бути розбірливими. Робити їх слід охайно — так, щоб текст залишався читабельним.
-
Коректуру виконують ручкою з темною (синьою, фіолетовою), але не червоною пастою: по-перше, вона втомлює очі, а по-друге, у деяких видавництвах червоною пастою вносить виправлення виключно головний редактор. Чорна ж паста не контрастує з чорною фарбою комп'ютерної роздруківки, а тому теж не рекомендується для коректорського читання. Не слід користуватися олівцем: для оператора комп'ютерного складання це означає, що виправлення не обов'язкове.
-
Насамперед контролюють дотримання вказівок «Технічної специфікації» (щодо шрифту, формату рядка, міжрядкових проміжків, величини абзацних відступів, прийомів шрифтових виділень тощо).
-
Професійні коректори радять читати «під лінійку» — підводити її під лінію опрацьовуваного рядка. Лінійка повинна бути короткою (не виступатиме за формат аркуша А-4) і дерев'яною (шорстка фактура запобігатиме ковзанню по сторінці).
-
Читати коректуру зручніше на пюпітрі — вона розташовується похило, а такий кут зору зручніший.
-
Виправлення у коректурі повинні бути економними та раціональними,— щоб оператор комп'ютерного складання міг швидко в них зорієнтуватися і точно внести їх в електронну версію оригіналу. Так, наприклад, якщо у слові є кілька помилок, недоцільно виправляти кожну зокрема — краще закреслити знаком заміни усе слово і, продублювавши знак на березі, поруч із ним написати слово правильно. Особливо часто так чинять у газетній коректурі.
-
Якщо коректор вважає за необхідне дати оператору комп'ютерного складання певні роз'яснення щодо виправлень, то ці слова і фрази слід обвести овалом — щоб оператор не сприйняв їх за вставку і не вніс у текст.
-
Усі помилкові, на думку коректора, формулювання потрібно (краще простим олівцем) позначати спеціальним коректурним знаком ЕЕЗ .. А на окремому аркуші, зазначаючи відповідні сторінки коректури, викласти суть зауважень і пропонований варіант виправлень. Порадившись щодо них із редактором, коректор доопрацьовує відбиток: вилучає коректурні знаки і вписує затверджені варіанти формулювань.
-
Дочитавши коректуру, вдаються до її додаткового перегляду та перечитування. І якщо при першому читанні передовсім перевіряють правопис тексту, зауважують певні смислові помилки, то при повторному читанні контролюють технічну якість складання чи верстання (залежно від виду відбитків).
А також ще раз уважно перевіряють:
-
чи відповідають заголовки параграфів, пунктів, підпунктів у тексті заголовкам на сторінці «Зміст»;
-
чи не має помилок на титульній сторінці, шмуцтитулах, у каталожній картці, вихідних даних та інших особливо важливих архітектонічних елементах видання;
-
чи правильно виконані шрифтові виділення у визначеннях термінів і понять, примітках, коментарях тощо.
-
Коректор підписує кожну сторінку виконаної коректури.