3. Загальні правила використання коректурних знаків.

1. Вносити виправлення слід виключно за допомогою спеціальних знаків. Не дозволяється заклеювати окремі слова чи речення; забілювати їх хімічним «коректором», а потім надписувати зверху правильний варіант.

2. Знаки повинні строго відповідати даному типу виправ­лень.

3. Знаки повинні розташовуватися на рівні опрацьовува­ного рядка — так оператор комп'ютерного складання зможе відразу відшукати рядки, в яких слід внести виправлення.

4. Лінії знака повинні перекреслювати або проходити впритул до елемента, в якому виконується виправлення.

5. Певний знак може повторюватися на одній шпальті ли­ше через 8-10 рядків.

6. При читанні коректури одноколонкової верстки знаки виносять переважно на правий берег. При читанні технічного складання, одноколонкової верстки великого формату, бага-токолонкової верстки (у три і більше колонки) виправлення дозволяється виносити як на правий, так і на лівий берег. Вибір берега при цьому визначається тим, до якого краю ряд­ка ближче знаходиться помилковий елемент.

7. «Прапорці» коректурних знаків спрямовують на бік то­го берега, на який виноситься знак («прапорцями» називають короткі горизонтальні лінії, що примикають до основних, прямих або похилих, ліній коректурних знаків).

Наведений для прикладу коректурний знак слід виносити на лівий берег коректурного відбитка. «прапорець» ° основна лінія знака

8. Якщо в одному рядку здійснюється кілька виправлень, то вноситься вони таким чином:

• визначають візуальну середину рядка та групи помил­кових елементів, що опиняються праворуч і ліворуч від цієї умовної вісі;

• на правому березі знаки розташовують зліва на право, тобто у послідовності виправлень (помилок) у тексті;

• на лівому березі навпаки — справа наліво: перший знак ставиться найближче до першого виправлення (помилки) у тексті, а останній знак буде найвіддаленішим від позначуваної помилки.

9. Якщо на шпальті двічі або більше разів повторюється одна й та ж помилка, то однотипні помилкові елементи за­креслюють у тексті одним і тим же коректурним знаком, ви­носять цей знак на берег з правильним варіантом, а поруч у кружечку вказують, скільки разів слід зробити на шпальті таке виправлення. Цей прийом дає змогу працювати швидше, бо не треба усі виправлення оформлювати па березі. А також коректурний відбиток виглядає читабельнішим, адже виправ­лень на ньому менше.

4. Групи коректурних знаків для текстових оригіналів.

Коректурні знаки для виправлення текстових оригіналів кількісно складають основний масив усієї системи і, на відміну від знаків для ілюстративних оригіналів, активно ви­користовуються видавничими працівниками.

Поділяються вони на такі групи:

• знаки заміни;

• знаки вставки;

• знаки видалення;

• знаки перестановки;

• знаки зміни проміжків;

• знаки шрифтових виділень та змін;

• знаки виправлення технічних дефектів складання;

• знак відміни зробленого виправлення;

• знаки, що поєднують кілька вказівок.