2. Штрихове кодування в Україні.

Безмежний асортимент товарів постійно поповнювався новими видами і різновидами продукції, а управління нею вимагає впровадження оперативних систем кодування, а управління нею вимагає впровадження оперативних систем кодування, зчитування, обліку та передачі інформації про рух товарів у сфері обігу, їх оптимальну ідентифікацію.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми стало створення та широке розповсюдження у світовій практиці штрихового кодування товарів та автоматизованих систем їх ідентифікації. На товари або переважно на їх тару та пакування наносять цифри, темні та світлі смуги – штрихові коди, за допомогою яких зашифровують інформацію про найбільш суттєві відомості цих товарів.

Штрихові системи кодування як метод маркування товарів з’явилися в серердині 60-х років ХХ століття у США та інших економічно розвинених країнах світу для ідентифікації руху величезних мас товарів на всьому шляху від виробника до споживача.

Кодуванням називається процес надання кодового позначення об’єкта або угруповання в вигляді знаку або групи знаків за встановленими для даної системи кодування правилами.

Код – це знак або сукупність знаків, які використовуються для позначення класифікаційного угруповання або об'єкта класифікації.

Метою кодування є систематизація об'єктів шляхом їхньої ідентифікації і присвоєння умовного позначення (коду), завдяки якому можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед багатьох інших.

Необхідність в кодуванні товарів та інших об'єктів існувала давно, але особливо зросла значимість кодування в останні десятиріччя у зв'язку з впровадженням електронно-обчислювальної техніки, тому що воно (кодування) полегшує обробку техніко-економічної інформації, підвищує ефективність функціонування АСУ.

Присвоєння кодів об'єктам кодування повинно відбуватися на основі певних правил і методів. Правила кодування:

• код повинен мати певну структуру;

• код може бути зображений за допомогою спеціально обумовлених знаків;

• код повинен допомагати впорядкуванню об'єктів.

Структура коду – умовне позначення об'єкта, яке складається з послідовно розташованих знаків. Структура коду включає такі елементи: алфавіт, основу, розряд і довжину.

Алфавіт коду – це система знаків, прийнятих для утворення коду (цифри, букви, їхні комбінації, штрихи). У зв'язку з цим алфавіти кодів можуть бути цифрові, буквені, буквено-цифрові та штрихові.

Цифровий алфавіт коду – це алфавіт, знаками якого є цифри. Наприклад, відповідно до вимог загальносоюзного класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції консерви „Молоко згущене” мають код 67.

Буквений алфавіт коду – це алфавіт, знаками якого є літери алфавіту. Наприклад, згідно з класу сільськогосподарської продукції присвоєна літера С, а продукції харчової промисловості – Н.

Буквено-цифровий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є букви і цифри. Наприклад, у класі сільськогосподарської продукції свіжі овочі мають код С4, а в класі продукції харчової промисловості карамель має код Н42.

Штриховий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є штрихи та пробіли, ширина яких читається за допомогою сканерів у вигляді цифр. Прикладами таких кодів можуть бути штрихові коди ЕАN та UРА, які широко використовуються в міжнародній практиці, а в останній час енергійно впроваджуються в Україні.

Основа коду – це число знаків в алфавіті коду.

Розряд коду – це позиція знака в коді. Кожен знак в коді характеризує спеціально обумовлену ознаку товару. У зв'язку з цим розряд коду несе певне змістовне навантаження.

Довжина коду – це число знаків у коді (без урахування пробілів).

Наприклад, товар має код 54 3121 1211. Основа цього коду має 12 знаків (десять цифр і два пробіли), а його довжина 10 знаків (пробіли в довжині коду не враховуються).

Сукупність правил і методів кодування класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації називається системою кодування. Певна система кодування покладена в основу побудови класифікаторів.

Штрихове кодування інформації – це система даних про товар, записаних у вигляді штрихів та проміжків між ними. Переваги цього методу полягають у забезпеченні підвищеної точності техніко-економічної інформації та збільшенні швидкості її обробки.

Носієм інформації в штрих-кодах є відносна ширина темних і світлих смуг.

Існують міжнародні, національні та локальні коди.

Розрізняють наступні види кодових систем:

1. Західнонімецька система BAN.

Систему BAN введено у ФРН у 1968 році. Складається з 8 цифр:

1,2,3,4 – вид товару, товарна група, асортиментна група;

5,6,7 – порядковий номер;

8 – номер проби.

2. Європейська система EAN.

Систему EAN прийнято 1977 року. Складається з цифрових та штрихових позначень, які нараховують 8 або 13 цифр. Постановою КМУ “Про впровадження штрихового кодування товарів” від 29 травня 1996року з 1 січня 1997 року маркування суб’єктами підприємницької діяльності товарів, які вироблені й реалізуються в Україні, застосовується штриховими кодами системи EAN.

Міжнародна структура кодового слова коду ЕАN – 13 така:

ХХХ ХХХХ ХХХХХ Х

Код країни Код фірми – виробника. Код товару Контрольний

ЕАN – 8. Структура її кодового слова така:

ХХХ ХХ ХХ Х

Код країни Код фірми Код товару Контрольний.

Приклад. Код товару має значення 482 9876 54321 5.

Контрольна цифра К в коді ЕАN – 13 визначається таким чином:

1+3+5+7+9+8=33

33 х 3 = 99

2+4+6+8+2+4 = 26

99+26=125

125- К К=130-125=5

3. Американська система UPC.

Систему UРC введено у США і Канаді у 1973 році. Складається з 12 цифр. Кожне число утворюється двома світлими пропусками. Ширина між ними вимірюється за допомогою сканера. Цифра 0 означає світлий пропуск; 1 – темний пропуск.

4. Японська система Carla Code.

Система Carla-Code – система кодування Японії з 1987 року. Це графічний код. Складається з 10 квадратів, кожний з яких поділено на менші. Ця система застосовується лише для внутрішнього ринку Японії.