1. Загальні відомості про текстильні товари. Ринок текстильних товарів.

Легка промисловість – одна з найдавніших за часом галузей господарства. Ще зовсім недавно вітчизняна легка промисловість виробляла близько 40% непродовольчих товарів повсякденного вжитку. Завдяки швидкому обігу капіталу і високій рентабельності (20-40%) галузь була надійним джерелом наповнення Держбюджету. Прибутками “легковиків” постійно дотувалися інші галузі промисловості, а в багатьох районах і містах підприємства забезпечували значну частку надходжень до місцевих бюджетів та утримання соціальної сфери регіонів. Протягом 90-х років позиції галузі суттєво погіршилися. Якщо в 1991 році галузі належало 10,5% обсягів промислового виробництва країни, то зараз – не більше 1,7%. Між тим як частка легкої промисловості у загальному обсязі промислової продукції розвинених країн, включаючи Німеччину, Францію, США, становить 6-8%, а в Італії – 12%. Згідно із статистичними даними, за останні два роки населення Украни спожило в 3,8 рази менше виробів легкої промисловості, ніж у 1991 році, у тому числі тканин менше в 4,3 рази, одягу і білизни – у 3,9 рази, взуття – в 3,3 рази. За цей же період легальний продаж в Україні виробів вітчизняного виробництва зменшився майже в 11 разів, тоді як продаж імпортних товарів зріс більш ніж у 1,3 рази. За п’ять останніх років українці оновили свій гардероб лише на 35-40% замість 90-95%, як це роблять жителі розвинених західних країн. Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невелики­ми. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбі­нати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівнен­ський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького тек­стильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславсь-кої (Київська обл.) суконних фабрик.

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фар-бувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Терно­полі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний ком­бінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Ко­ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (нит­кова фабрика).

Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей тек­стильної промисловості. Вона виробляє 7,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тон­косуконна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика.

До текстильних товарів відносять товари, які виготовляються з волокон і ниток: тканини, штучне хутро, килими і килимові вироби, неткані матеріали і ін.

Текстильні волокна – це сировина у вигляді елементарних волокон різного хімічного складу придатна для подальшої переробки у нитку.

За походженням волокна поділяють на натуральні і хімічні.

До натуральних відносять волокна природного (рослинного, тваринного або мінерального) походження.

Хімічні волокна отримують із природних або синтетичних високомолекулярних речовин в заводських умовах. Хімічні поділяють на штучні і синтетичні. Перші є продуктом переробки природної сировини, другі – виробляють із синтетичних полімерів, які отримують шляхом синтезу.