1. Загальні відомості про швейні вироби, моду, стиль. Ринок швейних товарів.

Вже на зорі людства був створений перший покрив — одяг, який був призначений для захисту тіла від холоду і допомогти в боротьбі за виживання. Прямими попередниками одягу були татуювання, окраска тіла і нанесення на нього магічних знаків, за допомогою яких люди намагалися оберегти себе від злих духів, злякати ворогів і привернути увагу друзів. Велику роль грали прикраси,які разом з татуюванням , зачіскою або головним убором нерідко складали весь костюм людини в давнину. Всі ми звикли до одягу як до власного тіла. Здається він був завжди у всі часи. Коли людина створює одяг вона пред’являє до нього багато вимог: він повинен бути красивим, недорогим. І краса в цьому переліку стоїть на першому місці. З часів палеоліту людина навчилася виготовляти найпростіший одяг із шкір звірів, в епоху неоліту — з лляних, конопляних, вовняних доморобних тканин. Первісні типи одягу: плечовий — накидка (переважно шкура); поясний — настегнові пов'язки. Із цих двох типів одягу поступово розвинулися різноманітні форми кроєного і шитого одягу: плечовий — сорочки, плащі, Каптани; поясний — штани, пояси, запаски, обгортки.

Одяг постійно змінювався, зникали деякі його частини і виникали нові. Він відбивав громадське й родинне становище людини, характер її праці, диференціювався на чоловічий, жіночий (дівочий і заміжніх жінок), дитячий, а також буденний, святковий, обрядовий тощо. На території України вже у 1 тис. до н. е. чоловіки скіфо-сарматських племен носили сорочки, хутряні й ткані шапки, каптани, чоботи, а жінки — широкі сорочки, плащеподібний верхній одяг.

Зростання продуктивних сил, поглиблення поділу праці, класове розшарування виразно позначилися на одязі. Показником соціальної диференціації передусім був матеріал. Для заможних верств населення одяг виготовляли переважно з привозних коштовних тканин: шовку, китайки, парчі, оксамиту тощо.

За часів Київської Русі князівське вбрання, пошите з дорогих матеріалів, було довгополим, вільним, прикрашалося вишивкою, коштовним камінням. Найдавніший тип шитого одягу — сорочка. Існують загальнослов'янські терміни для означення жіночої та чоловічої сорочок: рубаха, ко-шуля, опліччя тощо. Матеріал: лляні, конопляні, бавовняні, білі домоткані полотна, вовняні тканини та тканини фабричного виготовлення, колінкор, перкаль, шовк і под.

Основні типи сорочок: тунікоподібні; з уставками; з кокетками. За характером декорування сорочки поділяються на вишиті, мережані та/ ін.; за матеріалом мережання — вишиті шовком, золотими, срібними, металевими нитками, бісером.

Чоловічий поясний одяг — штани (гачі, гате, гаши, ногавиці, холош-ні, порти, портяниці, сподні та ін.). Матеріал: лляні, конопляні полотна, сукно, шкіра, тканини фабричного виготовлення: синя, червона китайка, сірий черкасин, ка-зимет.

Для літа штани шили з тонких доморобних полотен, фабричних тканин, для зими — із грубих лляних, вовняних тканин, сукна, шкіри. За кроєм виділяються два типи: з вузькими і широкими штанинами. В період Київської Русі штани складались із двох частин: нижньої, що облягала ноги до п'ят, і верхньої, що прилягала до талії за допомогою пояса (шворки). Здавна на Україні були поширені широкі і вузькі штани.

Оформлення штанів зверху при поясі дає змогу виділити такі підгрупи: штани з вузьким рубцем, в який протягували мотузку; з вузьким паском «до очкура»; із вшитим поясом, що застібався на ґудзики; з пасом, котрий застібався металевими пряжками.

За кольором найбільш характерні наступні групи: штани білі, сіро-чорні, сині, червоні (передусім шаровари з Лівобережної України, пошиті з червоної китайки, і гуцульські крашениці з доморобного сукна, пофарбованого у червоний колір).

Виходячи із засобів декорування, теж можна визначити окремі підгрупи, зокрема, штани з вибійчаним орнаментом (білі штани, рясовані у дрібні поперечні складочки типу гофре), поширені на Західному Поділлі і Покутті; білі сукняні штани районів Прикарпаття й Закарпаття, вишиті вовняними нитками, оздоблені кольоровими шнурками; шкіряні штани. На Західному Поділлі носили штани з баранячої шкіри, так звані мишани.

Жіночий поясний одяг — типологічна група, що об'єднує різні компоненти, які зберігали давні історичні пласти, розвивалися, доповнювалися іншими формами. Найдавніші типи жіночого поясного одягу — незшита одноплатова і двоплатова запаски, незшита обгортка, плахта.

Нагрудний одяг об'єднує ті його частини, які одягаються поверх сорочки, прикривають верхню частину статури, сягаючи талії або колін, суттєво впливаючи на загальну конструкцію, силует вбрання. Виникнення й розвиток нагрудного одягу пов'язані з кліматичними умовами, особливостями побуту, господарською та культурною діяльністю людей. На Україні поширені два основних типи нагрудного одягу, котрі мають локальні назви: без рукавів — кірсетки, камізельки, кептарі, лейбики, бунди, катанки тощо; з рукавами — кофти, сачки, кабати. За матеріалом нагрудний одяг поділяється на полотняний, сукняний, хутровий, комбінований з декількох матеріалів; з фабричних тканин: сатину, плису, оксамиту і т. ін.

Мода — найтонший, вірніший і безпомилковий показник відмінних ознак суспільства, маленька частинка людини, країни, народу, образу життя, думок, занять, професій, тому що в різних частинах світу, в різних країнах розвиток суспільства мав свої специфічні особливості.

Мода – сукупність естетичних властивостей вимог до одягу на деякий час.

Стиль – це окремий напрямок моди, який характеризується конкретними вподобаннями.

За виконанням соціальних функцій одяг поділяють на урочистий,повсякденний, домашній, спортивно-побутовий.

Види швейних виробів поділяють на різновиди, що характеризуються найменуванням виробу, фоном, покроєм і видом оздоблення.

Фасон визначається його силуетом, формою, покроєм i оздоблениям. Складність фасону визначається за норматив­ною складністю оброблення (НСО), що передбачає 10 i більше груп складності Складність оброблення визначається кількістю бал1в по вузлах обробки вироб1в. Група cклaднocтi вказується в технічному опису модел1 та артикулах вироб1в.

Силует одягу може бути прилягаючим, напівприлягаючим, розширеним донизу, прямим, трапецієподібним, іксоподібним тощо.

За формою одяг поділяють на класичний (суворий), спортивний i фантазійний.

Kpiй одягу визначається покроєм рукавів (реглан, втачні, широкі, об'емн1, комбіновані), формою коміра (відкладний, стійка, апаш і т.д..), видом застібки (висока двобортна, однобортна), вирізом горловини (ф1гурний, каре, овал і т.д.).

Періодичні зміни моди в одязі можна пояснити і психологічними причинами. Прагнення людини до нового та оригінального наштовхує її на придбання нових модних виробів, які помітно відрізняється від старих. Перша форма одягу виникла коли людина вперше з’єднала навколо свого тіла дві шкури, закріпивши їх гілкою. А коли ці шкури вона прикрасила черепашками наніс на них плями соком якоїсь рослини - виникло мистецтво створення. одягу

Але шкури скоро змінив текстиль, для закріплення вже почали використовувати кісткові і металеві голки та брошки. І тоді відкрилась нова сторінка одягу і моди. Впродовж століть різні країни і міста грали провідну роль в моді на одяг : Італія, Іспанія , Франція, Англія…Сьогодні(і вже давно)- це Париж!

Український одяг XVI—XIX ст. рельєфно розкриває складність соціальної структури суспільства. Представники різних соціальних груп (ремісники, феодали, козацька старшина, рядове козацтво, бідні селяни, поміщики, міщани, торгівці, згодом робітники і буржуа) відрізнялись своєрідністю вбрання. Костюм того часу був своєрідною позначкою, за якою визначалась належність людини до певної соціальної верстви.

Вимоги до одягу:

1. Соціальні – відповідність росту і розміру;

2. Функціональні – відповідність призначенню, умовам експлуатації, зовнішньому вигляду і психологічном особливостям;

3. Естетичні – відповідність моді і стилю;

4. Ергономічні – зручність;

5. Експлуатаційності – стійкості швів, до навантажень, зносостійкість

Підприємства виготовлювачі швейних виробів є:

Хмельницьке підприємство «Легпром»

Львівська швейна фабрика

Вінницька швейна фабрика « володарка»

Київська швейна фабрика

Полтавське виробниче обєднання « Ворскла»

Переяслав – Хмельницький

Дунаєвецька суконна фабрика

Відомі світові модельєри:

Шанель, Валентино, Діор, Ів Сен Лоран, Джордж Арманні, Майк Корс, Пако Рабанну, Крістіна Гусіна.