31

Практична робота №1

Тема. Вивчення психічних пізнавальних процесів

І. Мета:

Закріпити знання психічних пізнавальних процесів, як складової психологічної структури особистості; розвинути навички щодо вивчення сприйняття, пам’яті, уваги, мислення.

ІІ. Завдання:

1. Перевірити власну зорову пам’ять на числа та слова.

2. Визначити основні якості пам’яті: продуктивність та динамічність процесу запам’ятовування.

3. Перевірити якість власної слухової уваги.

4. Визначити показники використання у своєму повсякденному мовленні науково-культурних та суспільно-політичних термінів та понять.

5. Виявити власні вміння встановлювати логічні узагальнення.

6. Назвати напрямки активізації психічних пізнавальних процесів.

Ііі. Короткі відомості з теми:

Відображаючи природу, людина пізнає, вивчає її за допомогою психічних процесів: відчуттів, сприйняття, уявлення, уяви, пам'яті, мови, мислення, уваги, а також емоцій та почуттів.

Відчуття - це відображення у свідомості людини окремих якостей предметів і явищ, які безпосередньо впливають на психіку людини. Людина відчуває світло, колір, холод, тепло, твердість, форму і т. ін.

Відчуття вважається елементарним психічним пізнавальним процесом. Рецептор, збуджуючись, через нервові шляхи, передає збудження у відповідні ділянки кори і підкірки головного мозку, де відбувається трансформація процесу збудження як фізіологічного процесу в процесі відчуття. До основних видів відчуттів належать: зорові, слухові, шкіряні, нюхові, смакові, дотикові, рухові, органічні, вестибулярні та ін.

Існують певні засоби активізації чутливості відчуттів.. Її можна тимчасово підвищувати і розвивати. Всі умови і шляхи впливу на чутливість можна поділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні.

До першої групи відносяться умови середовища, насамперед, умови діяльності людини.

До другої групи відносяться наступні засоби:

• психологічні (загострення почуття відповідальності, пильності, підвищення інтересу, підняття настрою, розширення знань про предмет діяльності і т.п.);

• фізіологічні (гімнастичні вправи, обтирання холодною водою і т.п.);

• чай, кава .

На базі відчуттів виникають сприйняття - це відображення у свідомості людини предметів і явищ у цілому, які впливають на психіку людини

На відміну від відчуттів сприйняттю властиві деякі особливості: цілісність і вибірковість.

Цілісність сприйняття – це здатність людини по окремим відчуттям на основі досвіду виділити цілісний образ предмета. Вибірковість сприйняття дозволяє людині з багатьох подразників обрати і зосередити свою увагу на одному. Основною характеристикою сприйняття є апперцепція - залежність сприйняття особистості від її попереднього досвіду, знань, інтересів, схильностей та настрою.

Уявлення – це психічний пізнавальний процес відображення у свідомості людини раніше сприйнятих предметів і явищ.

Уявлення розрізняються по ступені яскравості, виразності і повноті.

У цьому класифікаційному напрямку вони можуть нерідко майже збігатися з безпосереднім сприйняттям об'єкта, іноді ж нести в собі дуже мало від образа, що виник у процесі сприйняття. Це в значній мірі залежить від того, наскільки велика сила первісного враження об'єкта на людину. Уявлення, що стихійно склалися в минулому досвіді людини, звичайно бувають недостатньо узагальненими і міцно зв'язаними з будь-якою однією ситуацією. У процесі навчання в людини спеціально формуються наукові уявлення про навколишній світ, які полегшують розвиток у людини процесу мислення.

Уява – це психічний пізнавальний процес створення людиною на основі набутого досвіду образів об’єктів, яких вона безпосередньо не сприймала.

Подібно відчуттям і сприйняттям, уява є психічним пізнавальним процесом і відбиває об'єктивну реальність. З фізіологічної точки зору уява є процес утворення нових тимчасових зв'язків як результат складної аналітико-синтетичної діяльності мозку.

Розрізняють такі види уяви: активна і пасивна, мимовільна і довільна.

Особливе місце серед психічних пізнавальних процесів займає пам’ять. Пам‘ять – процес запам‘ятовування, збереження, відтворення та переробки людиною різної інформації.

Протягом усього життя людина накопичує знання та засвоює досвід інших людей. Без пам’яті неможлива жодна діяльність. Пам'ять - основна умова психологічного розвитку людини, що забезпечує єдність та цілісність людської особистості.

Фізіологічною основою пам'яті вважається утворення, збереження й актуалізація тимчасових нервових зв'язків, протікання фізико-хімічних процесів у корі головного мозку. Основна функція пам'яті - запам'ятовування. Відтворення - надання людині можливості використовувати необхідну інформацію, придбаний досвід.

Пам'ять залежить від багатьох факторів: особливостей побудови мозку та всієї нервової системи; середовища проживання; характеру діяльності; типу особистості (інтроверт, екстраверт). Розрізнюють наступні види пам'яті: наочно-образну; рухову, словесно-логічну та емоційну. За тривалістю збереження інформації пам'ять має наступні рівні: короткочасна, оперативна та довготривала. Кожен вид пам'яті має наступні характеристики: обсяг, точність, розподіл, контрастність.

Мислення – це процес відображення в людській свідомості складних зв'язків і відносин між предметами і явищами об'єктивного світу.

Процес мислення можна розглядати як психічну дію, що найбільш повно виявляється під час вирішення людиною певних завдань. У рішенні будь-якого завдання існує найбільш раціональна логіка мислення, яку можна розділити на окремі фази: проблемна ситуація - прийняття проблеми - формування розумової задачі (пошук відповіді) - активність людини - розумова діяльність (конкретизація, порівняння, узагальнення аналіз, синтез) - варіант рішення (мета) - практична дія

У залежності від характеру діяльності людини мислення підрозділяють на види: наочно-діюче, образне, відвернене.

Допитливість, подив, упевненість, навіть сумнів стимулюють думку людини. Навпаки, поганий настрій, розгубленість, пригніченість, апатія та їм подібні почуття гальмують мислення. Негативний вплив на мислення робить страх.

Самостійність мислення виявляється у відсутності коливань, у несхильності думки стороннім впливам. В основі самостійності мислення лежить чіткість і визначеність думки.

Мова – це психічний пізнавальний процес, завдяки якому здійснюється передача думок від одної людини до іншої. Як уже відзначалося вище, людське мислення безпосередньо зв'язано з мовою. Всі думки виникають, існують і протікають у свідомості людини в мовній формі, тобто у виді слів, фраз. Навіть тоді, коли людина думає мовчки, він «внутрішньо проговорює» свої думки. Мова є основним і специфічним знаряддям мислення, його матеріальною опорою, а також засобом обміну думками.

Мова, спілкування думками між людьми відбувається з використанням слів. Словниковий склад мови - це її арсенал. Чим більше у людини запас слів, тим більшими можливостями вона володіє для точної і повної передачі думок. Запас слів розширюється в міру оволодіння мовою в процесі практичної діяльності, читання літератури, слухання лекцій, усних виступів, письмового викладу думок тощо. Мову підрозділяють на внутрішню і зовнішню.

Увага – це особлива форма психічної активності людини, яка є обов’язковою умовою усіх психічних процесів. Увага забезпечує пізнавальним процесам продуктивність і результативність. Уважність – якість особистості, найважливіша передумова, ключ до успіху в діяльності. Щоб краще зрозуміти фізіологічну основу уваги, нагадаємо образне висловлення І. П. Павлова: “Якби можна було бачити крізь черепну кришку і якби місце великих півкуль з оптимальною збудливістю світилося, то ми побачили б на думаючій свідомій людині, як по його великих півкулях пересувається, постійно змінюється за формою і величиною вигадливо неправильних обрисів світла пляма, оточена на всьому іншому просторі півкуль більш-менш значною тінню”. Сучасна електронна апаратура дійсно дозволяє «бачити», визначати динаміку пересування вогнища оптимальної збудливості в мозку по різниці електричного потенціалу кліток різних зон кори головного мозку.

Увагу розрізнюють на мимовільну та довільну. Увага кожної людини характеризується рядом якостей: обсягом, стійкістю, переключенням, розподілом, коливанням та ін.

Як висновок, психологічна наука стверджує, що пізнання людиною навколишнього середовища здійснюється не відразу, а послідовно, поетапно:

• на першому етапі пізнання беруть участь такі психічні пізнавальні процеси, як відчуття, сприйняття, уявлення і образна пам’ять;

• на другому етапі пізнання людина переробляє інформацію за допомогою уяви, логічної пам’яті, мови і мислення;

• на третьому етапі – людина використовує отриману інформацію у своїй практичній діяльності, уточнює її, доповнює і конкретизує.