- •1.1. Предмет і завдання спеціальної психології
- •1.2. Методи та принципи дослідження у спеціальній психології
- •1.3. Поняття "дитина з порушеннями психофізичного розвитку". Класифікація порушень психофізичного розвитку. Складові спеціальної психології
- •1.4. Дефект розвитку та його структура. Структура дефекту при різних дизонтогеніях
- •1.5. Загальні та специфічні закономірності розвитку особи з психофізичними порушеннями. Специфічні закономірності розвитку при різних дизонтогеніях
- •1.6. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •1 .7. Основні категорії спеціальної психології
- •1.8. З історії становлення спеціальної психології
- •1.8.1. Розвиток уявлень про розумову відсталість у період до становлення психології як науки
- •1 .8.2. Клінічні дослідження розумової відсталості уХіх-хХст.
- •1.8.3. Становлення спеціальної психології як самостійної галузі психологічної науки
- •2.1. Характеристика розумової відсталості 2.1.1. Ознаки розумової відсталості
- •2.1.2. Види розумової відсталості
- •2.1.3. Ступені розумової відсталості
- •2.1.4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •2.2. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •2.2.1. Завдання та принципи корекційної роботи
- •2.2.2. Механізми та можливості корекції розвитку розумово відсталої дитини
- •2.2.3. Етапи корекційної роботи
- •2.3. Участь психолога у корекційно-розвивальній роботі спеціальної школи
- •2.3.1. Особливості роботи психолога з учнями допоміжної школи
- •2.3.2. Особливості та зміст роботи психолога з батьками і педагогами
- •2.3.3. Форми професійної діяльності психолога
- •3.1. Психологічні особливості розумово відсталого дошкільника
- •3.2. Корекційно-розвивальна робота з розумово відсталими дошкільниками
- •3.2.1. Налагодження емоційного контакту та співпраці з дитиною
- •3.1.2. Формування способів засвоєння суспільного досвіду
- •3.1.3. Інтелектуальний розвиток
- •4.1. Склад учнів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей
- •4.2. Психологічні особливості та корекція
- •5.4.3. Писемне мовлення
- •5.4.4. Корекція недоліків мовленнєвої діяльності та її значення для інтенсифікації особистісного розвитку
- •5.5.2. Корекція недоліків уваги у розумово відсталих школярів
- •6.1. Поняття про особистість та її структуру
- •6.2. Потребово-мотиваційна сфера та інтереси в розумово відсталих школярів
- •6 .3.2. Особливості когнітивної складової "я-концепції" ("я-образу") у розумово відсталих учнів
- •6.3.3. Рівні сформованості "я-образу" при розумовій відсталості
- •6.3.4. Емоційно-ціннісний компонент "я-концепції" в учнів з розумовою відсталістю
- •6.4. Корекція недоліків особистісного розвитку учнів допоміжної школи
- •6.5. Особливості емоційної сфери у розумово відсталих школярів
- •6.6. Особливості волі у розумово відсталих школярів
- •6.6.1. Недостатність довільності психічних процесів
- •6.6.2. Особливості вольової регуляції поведінки
- •6.6.3. Причини недостатності вольової регуляції поведінки
- •6.6.4. Корекція недостатності вольової саморегуляції у розумово відсталих учнів
- •6.7. Формування характеру у розумово відсталих школярів
- •7.1. Сутність діяльності як основної форми активності людини
- •7.2. Особливості діяльності розумово відсталих школярів
- •7.3. Формування діяльності у розумово відсталих школярів на прикладі трудового навчання
1.4. Дефект розвитку та його структура. Структура дефекту при різних дизонтогеніях
Поняття дефекту та питання про його структуру розглядається у працях Л.С. Виготського, погляди якого залишаються актуальними і для сьогодення.
Дефект розвитку — це психічна чи фізична вада, що викликає суттєві порушення нормального розвитку. Основними видами дефекту розвитку є вади зору, слуху, розуму, мовлення, емоційно-вольової сфери, поведінки, опорно-рухового апарату.
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології
За Л.С. Виготським, дефект розвитку становлять ядерні порушення та їхні симптоми — ускладнення первинного, вторинного та подальших порядків. Первинні ускладнення є наслідком ядерного (органічного) пошкодження аналізаторів, центральної нервової системи. Вторинні та подальші ускладнення постають з первинних і є наслідком аномального розвитку.
Відсутність звичної опори для становлення функції, необхідність використання інших збережених функцій створює своєрідну картину розвитку. Прирізних дизонтогеніях, зважаючи на відмінність ядерних порушень, спостерігається різна структура дефекту розвитку.
У людей з порушеннями слуху первинним ускладненням у структурі дефекту є вади слухового сприймання; вторинним — порушення чи відсутність мовлення; третинним — розлади словесно-логічного мислення та пам'яті, особливості характеру.
У людей з порушеннями зору первинне ускладнення — це порушення зорового сприймання; вторинне та подальші — недоліки просторового орієнтування, обмеженість конкретних предметних уявлень, зміни в моториці та ході, невиразна міміка, характерологічні особливості, вербалізм та формалізм знань.
У людей з порушеннями розумового розвитку первинне ускладнення — це порушення елементарних інтелектуальних функцій; вторинне та подальші — недорозвиток вищих, довільних форм сприймання, пам'яті, словесно-логічного мислення, характеру та особистості в цілому (наприклад, завищений рівень самооцінки, негативізм, недорозвиток волі, невротичні реакції та ін.).
Усі складові дефекту взаємопов'язані: не лише первинні ускладнення впливають на виникнення подальших, а й спостерігається зворотний зв'язок. Наприклад, дитина з частково збереженим слухом не буде ним користуватися, якщо в неї не розвивається усне мовлення. Тобто первинне ускладнення (порушення слуху) буде посилюватися.
У структурі дефекту сформованість нижчих (елементарних) функцій зумовлюється органічними пошкодженнями. А недорозвиток вищих психічних функцій особистості, які характе-
28
29
Розділ 1
р изуються усвідомленістю, довільністю, урегульованістю, найчастіше виникає як похідне, вторинне явище, що надбудовується над первинним у несприятливих умовах виховання дитини.
Найменш виховуваними, тими, що найменше піддаються корекційному впливові, є нижчі психічні функції як симптоми, що безпосередньо залежать від органічного пошкодження. Вони настільки пов'язані з ним, що подолати їх неможливо, доки не буде усунуто першопричину передусім шляхом медичного втручання.
У зв'язку з цим вищі психічні функції — це та сфера, що має найбільше значення для подолання наслідків дефекту. Вона найбільше піддається корекції, навчанню та вихованню, тобто цілеспрямованому педагогічному впливові. Завдяки впливу на вищі психічні функції, їх формуванню досягається корекція елементарних психічних функцій і формується психіка в цілому.
