2.1. Характеристика розумової відсталості 2.1.1. Ознаки розумової відсталості

З педагогічного погляду розумово відстала дитина — це ди­тина, яка ні за яких умов не зможе засвоїти програму масової школи. Цим вона відрізняється від дітей з іншими видами ано­малій, які для навчання за програмою масової школи потребу­ють спеціальних умов. Одразу привертає увагу відносність по-няття розумової відсталості: адже ускладнення програми на­вчання призводить до розширення кола осіб, які неспроможні її засвоїти, і навпаки, — спрощення програми звужує це коло. Здебільшого спеціальна психологія і корекційна психопедаго-гіка ґрунтуються на такому визначенні розумової відсталості.

Розумова відсталість — це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок ди­фузного органічного пошкодження кори головного мозку.

У цьому визначенні слід підкреслити наявність трьох ознак:

1. органічного дифузного пошкодження кори головного мозку;

2. системного порушення інтелекту;

3. виразності та незворотності цього порушення.

Брак хоча б однієї з цих ознак свідчитиме про те, що ми має­мо справу не з розумовою відсталістю, а з якимось іншим ви­дом дизонтогенезу. Справді:

64

65

Розділ 1

Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології

встановлено діагноз і надана спеціальна допомога, тим кращою буде динаміка розвитку.

Первинний дефект безпосередньо випливає з порушень вищої нервової діяльності, а тому важко піддається психолого-педаго-гічній корекції. Чим далі дефект знаходиться від первинного, тим легше він піддається корекції, основним механізмом якої є використання обхідних шляхів розвитку.

Дефект при тому чи іншому виді аномалії не можна спри­ймати виключно з негативного боку, тільки як недолік. Уче­ний переконливо доводить, що будь-яка вада викликає в ор­ганізмі сили, спрямовані на її подолання. Ці сили іноді забез­печують не лише компенсацію, а й надкомпенсацію дефекту.

Велике значення для спеціальної психології має положення Л .С. Виготського про зону найближчого розвитку та необхідність її врахування при організації навчання. Специфічною, діагно­стично значущою особливістю психіки дітей з розумовою відста­лістю є, власне, звуженість зони найближчого розвитку.

Л.С. Виготський розвиває ідею Г.Я. Трошина про спільні за­кономірності генезису психіки в нормі та при розумовій відста­лості і зазначає, що попри це діти з вадами інтелекту не просто відстають у розвитку, а мають специфічні якісні особливості. Тому дитину з розумовою відсталістю не можна прирівнювати до нормальної дитини меншого віку.

Сформульовані Л.С. Виготським положення спеціальної пси­хології визначили напрями теоретичних та експериментальних досліджень у цій галузі на багато десятиліть уперед, зокрема, в Україні. Матеріали досліджень, виконаних на основі теоретич­ної спадщини Л.С. Виготського, особливостей перебігу в,розу­мово відсталих дітей пізнавальних та емоційно-вольових про­цесів, діяльності та спілкування, ціннісних орієнтацій тощо, а також психологічного обґрунтування корекційних засобів впли^ ву на пошкоджений розвиток дитини будуть розкриті у відпо­відних розділах підручника.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що вивчає спеціальна психологія в цілому і психологія розумово відсталої дитини зокрема?

2. Порівняйте визначення понять "метод" і "принципи" пси­ хологічних досліджень і виберіть з них ті, які, на вашу думку, найбільше відповідають вивченню психології розумово відста­ лої дитини.

3. На чому ґрунтувалася класифікація порушень розвитку, яку запропонував Л.С. Виготський? Охарактеризуйте цю кла­ сифікацію. Спробуйте її доповнити та уточнити з сучасних по­ зицій. Назвіть відповідні галузі спеціальної психології.

4. Розкрийте сутність поняття "складна структура дефекту". Наведіть приклади взаємозв'язків первинних та вторинних ознак дефекту при різних формах дизонтогенезу.

5. Назвіть основні загальні й специфічні закономірності роз­ питку осіб з психофізичними вадами.

6. Які біологічні фактори спричиняють психічний розвиток людини та його порушення?

7. Чому соціальні фактори вважають провідними у розвит­ кові людини? Назвіть ці фактори і спробуйте виділити найго­ ловніші з них.

8. Дайте визначення поняття "параметри дизонтогенезу" і поясніть сутність кожного з цих параметрів.

9. Які з видів деривації, на вашу думку, найбільше вплива­ ють на порушення психічного розвитку дитини? Відповідь об­ грунтуйте .

10. Дайте визначення основних категорій спеціальної психо­ логії. Порівняйте сутність понять "корекція" і "компенсація", "реабілітація" і "соціалізація".

11. Що таке "копінг-стратегії" і яку роль вони відіграють у процесах компенсації? До якого рівня компенсації вони нале­ жить? Чи може, на вашу думку, цей психологічний механізм Використовуватися у корекційній роботі з розумово відстали­ ми особами?

62

63

Розділ 2

Загальні питання психології розумово відсталої дитини

• недорозвиток розумової діяльності за відсутності органіч­ ного пошкодження кори головного мозку є ознакою педагогіч­ ної занедбаності, яка піддається корекції;

• локальне пошкодження мозку може зумовити випадіння або розлади тієї чи іншої психічної функції (вади слуху, мов­ лення, просторового гнозису, зорового сприймання тощо), але при цьому інтелект у цілому виявляється збереженим і є мож­ ливість компенсації дефекту;

• функціональні порушення мозкових структур можуть призвести до вад пізнавальної діяльності тимчасового характе­ ру, які за певних умов можуть бути усунуті;

• невиразне зниження інтелекту обмежує можливості лю­ дини щодо опанування певних видів складної пізнавальної; діяльності, проте не впливає на успішність самостійної соціаль­ ної адаптації індивіда;

• органічне пошкодження мозку не обов'язково викликає 1 порушення когнітивних функцій, а може зумовити розлади емо- \ ційно-вольової сфери та дисгармонійний розвиток.

Слід зазначити, що не всі дефектологи погоджуються з на-| веденим визначенням. Наприклад, Л.М. Шипіцина вважає,] що за легкої розумовіої відсталості не завжди має місце орга-| нічне пошкодження мозку. Деякі вчені поняття розумовр| відсталості розширюють за рахунок тих випадків, коли від* ставання у розвитку зумовлене несприятливими соціальнії? ми умовами, депривацією, педагогічною занедбаністю. Спраї ді, педагогічна занедбаність може бути настільки глибокої що призводить до незворотних змін у вищій нервовій діялі ності. Дитина пропускає сензитивні періоди формування най^ важливіших вищих психічних функцій, зокрема мовленні і фактично зупиняється на натуральній стадії розвитку. Спр< би відновити психічні здібності, як і в часи Ж. Ітара, зали| шаються невдалими.

За Міжнародною класифікацією психічних і поведінкові розладів 10-го перегляду (1994), розумова відсталість — стан затриманого або неповного розвитку психіки, що харак{ теризується порушенням тих здібностей, які виявляються в ш ріод дозрівання і забезпечують загальний рівень інтелектуалі

ності, тобто когнітивних, мовленнєвих, моторних та соціальних здібностей. Для розумово відсталих характерним є порушення пізнавальної діяльності та адаптивної поведінки.

За визначенням Д.М. Ісаєва та Л.М. Шипіциної (2005), розу­мова відсталість — це сукупність етіологічно різних (спадко­вих, вроджених, набутих у перші роки життя), непрогресую-чих патологічних станів, які виявляються в загальному психіч­ному недорозвитку з переважанням інтелектуального дефекту І призводять до ускладнення соціальної адаптації.