- •1.1. Предмет і завдання спеціальної психології
- •1.2. Методи та принципи дослідження у спеціальній психології
- •1.3. Поняття "дитина з порушеннями психофізичного розвитку". Класифікація порушень психофізичного розвитку. Складові спеціальної психології
- •1.4. Дефект розвитку та його структура. Структура дефекту при різних дизонтогеніях
- •1.5. Загальні та специфічні закономірності розвитку особи з психофізичними порушеннями. Специфічні закономірності розвитку при різних дизонтогеніях
- •1.6. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •1 .7. Основні категорії спеціальної психології
- •1.8. З історії становлення спеціальної психології
- •1.8.1. Розвиток уявлень про розумову відсталість у період до становлення психології як науки
- •1 .8.2. Клінічні дослідження розумової відсталості уХіх-хХст.
- •1.8.3. Становлення спеціальної психології як самостійної галузі психологічної науки
- •2.1. Характеристика розумової відсталості 2.1.1. Ознаки розумової відсталості
- •2.1.2. Види розумової відсталості
- •2.1.3. Ступені розумової відсталості
- •2.1.4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •2.2. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •2.2.1. Завдання та принципи корекційної роботи
- •2.2.2. Механізми та можливості корекції розвитку розумово відсталої дитини
- •2.2.3. Етапи корекційної роботи
- •2.3. Участь психолога у корекційно-розвивальній роботі спеціальної школи
- •2.3.1. Особливості роботи психолога з учнями допоміжної школи
- •2.3.2. Особливості та зміст роботи психолога з батьками і педагогами
- •2.3.3. Форми професійної діяльності психолога
- •3.1. Психологічні особливості розумово відсталого дошкільника
- •3.2. Корекційно-розвивальна робота з розумово відсталими дошкільниками
- •3.2.1. Налагодження емоційного контакту та співпраці з дитиною
- •3.1.2. Формування способів засвоєння суспільного досвіду
- •3.1.3. Інтелектуальний розвиток
- •4.1. Склад учнів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей
- •4.2. Психологічні особливості та корекція
- •5.4.3. Писемне мовлення
- •5.4.4. Корекція недоліків мовленнєвої діяльності та її значення для інтенсифікації особистісного розвитку
- •5.5.2. Корекція недоліків уваги у розумово відсталих школярів
- •6.1. Поняття про особистість та її структуру
- •6.2. Потребово-мотиваційна сфера та інтереси в розумово відсталих школярів
- •6 .3.2. Особливості когнітивної складової "я-концепції" ("я-образу") у розумово відсталих учнів
- •6.3.3. Рівні сформованості "я-образу" при розумовій відсталості
- •6.3.4. Емоційно-ціннісний компонент "я-концепції" в учнів з розумовою відсталістю
- •6.4. Корекція недоліків особистісного розвитку учнів допоміжної школи
- •6.5. Особливості емоційної сфери у розумово відсталих школярів
- •6.6. Особливості волі у розумово відсталих школярів
- •6.6.1. Недостатність довільності психічних процесів
- •6.6.2. Особливості вольової регуляції поведінки
- •6.6.3. Причини недостатності вольової регуляції поведінки
- •6.6.4. Корекція недостатності вольової саморегуляції у розумово відсталих учнів
- •6.7. Формування характеру у розумово відсталих школярів
- •7.1. Сутність діяльності як основної форми активності людини
- •7.2. Особливості діяльності розумово відсталих школярів
- •7.3. Формування діяльності у розумово відсталих школярів на прикладі трудового навчання
3.2. Корекційно-розвивальна робота з розумово відсталими дошкільниками
Корекційно-розвивальна робота з розумово відсталою дитиною в ранньому та дошкільному віці спрямовується передусім на формування у неї пізнавальної сфери. Це передбачає спеціально організоване набуття дитиною чуттєвого та практичного досвіду, становлення наочних форм мислення у взаємозв'язку з формуванням предметних дій і мовленнєвим розвитком у процесі залучення дошкільника до різних видів діяльності, навчання взаємодії та співпраці з ровесниками та дорослими, створення емоційно-позитивного спілкування. Важливим завданням корекційно-розвивальної роботи є виховання у дітей елементарних навичок гігієни, самообслуговування, правильної поведінки, розвиток соціально-побутового орієнтування. Усе це є необхідними умовами розвитку розумово відсталої дитини та її підготовки до шкільного навчання.
Загалом корекція вад та досягнення позитивних зрушень у розвитку розумово відсталої дитини відбувається за умови її культурного зростання, опанування суспільними надбаннями та цінностями, залученням до усіх сфер життєдіяльності людини. Особливе місце у цьому процесі має відводитися формуванню особистості дитини, передусім навичок і звичок правильної поведінки, у важливому значенні яких вона переконується у повсякденному житті. Важливо, щоб вчинки та дії, поведінка і діяльність дитини набували рис довільності, регульованості словом, свідомістю. Розвиток окремих психічних функцій також має здійснюватись у цьому напрямі: через становлення вищих за організацією (довільних чи свідомо регульованих) форм психічної діяльності досягається корекція та розвиток пізнавальних
Особливості психічного розвитку розумово відсталих дошкільників
п роцесів, що здійснюються на елементарному рівні. При цьому найбільших позитивних змін розвиток розумово відсталої дитини набуває тоді, коли спеціальна педагогічна робота з нею починається одразу, як тільки виявлено дефект, коли всі психофізичні функції перебувають у стадії становлення і ще не встигли закріпитися вторинні порушення, тобто похідні від основного (інтелектуального), ускладнюючи подальше зростання.
У корекційно-розвивальній роботі з розумово відсталими дошкільниками важливо дотримуватися етапності.
3.2.1. Налагодження емоційного контакту та співпраці з дитиною
Дитина розвивається у процесі спілкування з дорослим. Спілкування між дитиною та дорослим починається з емоційного контакту. Тому дуже важливо, щоб дорослий навчався комунікації з малюком та прояву до нього любові. Уже на кінець першого року життя емоційний контакт переходить у діловий, тобто стає основою співпраці, та набуває пізнавального характеру.
Формування співпраці розумово відсталої дитини з дорослим є спеціальним завданням корекційної роботи. У дошкільному віці вирішення цього завдання починається зі створення первинної основи співпраці — емоційного контакту дорослого та дитини. Складниками ефективного спілкування з дитиною є:
1. Контакт очей — дивитися у вічі одне одному. Дитина використовує контакт очей з батьками та іншими людьми для емоційного підживлення. Уникання контакту очей слугує од нією з перших ознак емоційних негараздів у дитини. Лагідний погляд дорослого знижує тривожність і зменшує страхи у ди-
-тини, зміцнює відчуття захищеності та впевненості у собі. Буває тик, що батьки використовують контакт очей, коли дорікають чи сварять дитину, наполягають на чомусь. У результаті на тлі йоішішньої покірності та слухняності у дитини може розвиватися депресія та невроз. Тому важливо враховувати як позитивну, так і негативну дієвість контакту очей.
2. Фізичний контакт: торкання руки дитини, поглажуван- ня по голівці, легкі обійми. У повсякденному житті дитина обон'язково має відчувати ніжні дотики. Але ні в якому разі цей
118
119
Розділ З
в ид спілкування не потрібно використовувати надмірно та демонстративно — все має бути природним. Тоді дитина почуває себе спокійно та впевнено.
Пильна увага. Дитина має відчувати щире, небайдуже став лення до неї та турботу з боку дорослих, готовність вчасно допо могти. Пильна увага — життєво важлива потреба кожної дити ни. Якщо вона не відчуває такої уваги з боку дорослих, то хви люється: дитині здається, що вона нічого не варта, що все навко ло має більшу цінність, ніж вона. У результаті дитина не відчу ває себе захищеною, порушується її емоційний та у цілому пси хічний розвиток. Вона стає замкнутою та має труднощі у спіл куванні з ровесниками; вона часто демонструє вкрай незалеж ну поведінку від дорослих, з якими спілкується. Деякі діти у си туації дефіциту уваги стають докучливими та нав'язливими.
Дисципліна. Передбачається, що дитині необхідно вміти підкорятися певному алгоритму діяльності, виконувати взяті на себе зобов'язання.
Корекційна робота, спрямована на створення емоційного контакту між дорослим і дитиною, має набувати форм, відповідних до вікових та особистісних особливостей кожної дитини. Зокрема, у дошкільному віці потрібно використовувати різні педагогічні прийоми, доступні для розумово відсталого дошкільника: дидактичні та рухливі ігри, ляльковий театр тощо. При цьому потрібно прагнути того, щоб емоційне спілкування якомога швидше перейшло у ділове, що базується на спільних діях дорослого та дитини, а потім і у справжню співпрацю. Лише за умови справжньої співпраці дорослого та дитини можна навчити її навчатися, опановувати способами засвоєння суспільного досвіду.
