
- •1.1. Предмет і завдання спеціальної психології
- •1.2. Методи та принципи дослідження у спеціальній психології
- •1.3. Поняття "дитина з порушеннями психофізичного розвитку". Класифікація порушень психофізичного розвитку. Складові спеціальної психології
- •1.4. Дефект розвитку та його структура. Структура дефекту при різних дизонтогеніях
- •1.5. Загальні та специфічні закономірності розвитку особи з психофізичними порушеннями. Специфічні закономірності розвитку при різних дизонтогеніях
- •1.6. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу
- •1 .7. Основні категорії спеціальної психології
- •1.8. З історії становлення спеціальної психології
- •1.8.1. Розвиток уявлень про розумову відсталість у період до становлення психології як науки
- •1 .8.2. Клінічні дослідження розумової відсталості уХіх-хХст.
- •1.8.3. Становлення спеціальної психології як самостійної галузі психологічної науки
- •2.1. Характеристика розумової відсталості 2.1.1. Ознаки розумової відсталості
- •2.1.2. Види розумової відсталості
- •2.1.3. Ступені розумової відсталості
- •2.1.4. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •2.2. Психологічні особливості розвивально-корекційної роботи з розумово відсталими дітьми
- •2.2.1. Завдання та принципи корекційної роботи
- •2.2.2. Механізми та можливості корекції розвитку розумово відсталої дитини
- •2.2.3. Етапи корекційної роботи
- •2.3. Участь психолога у корекційно-розвивальній роботі спеціальної школи
- •2.3.1. Особливості роботи психолога з учнями допоміжної школи
- •2.3.2. Особливості та зміст роботи психолога з батьками і педагогами
- •2.3.3. Форми професійної діяльності психолога
- •3.1. Психологічні особливості розумово відсталого дошкільника
- •3.2. Корекційно-розвивальна робота з розумово відсталими дошкільниками
- •3.2.1. Налагодження емоційного контакту та співпраці з дитиною
- •3.1.2. Формування способів засвоєння суспільного досвіду
- •3.1.3. Інтелектуальний розвиток
- •4.1. Склад учнів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей
- •4.2. Психологічні особливості та корекція
- •5.4.3. Писемне мовлення
- •5.4.4. Корекція недоліків мовленнєвої діяльності та її значення для інтенсифікації особистісного розвитку
- •5.5.2. Корекція недоліків уваги у розумово відсталих школярів
- •6.1. Поняття про особистість та її структуру
- •6.2. Потребово-мотиваційна сфера та інтереси в розумово відсталих школярів
- •6 .3.2. Особливості когнітивної складової "я-концепції" ("я-образу") у розумово відсталих учнів
- •6.3.3. Рівні сформованості "я-образу" при розумовій відсталості
- •6.3.4. Емоційно-ціннісний компонент "я-концепції" в учнів з розумовою відсталістю
- •6.4. Корекція недоліків особистісного розвитку учнів допоміжної школи
- •6.5. Особливості емоційної сфери у розумово відсталих школярів
- •6.6. Особливості волі у розумово відсталих школярів
- •6.6.1. Недостатність довільності психічних процесів
- •6.6.2. Особливості вольової регуляції поведінки
- •6.6.3. Причини недостатності вольової регуляції поведінки
- •6.6.4. Корекція недостатності вольової саморегуляції у розумово відсталих учнів
- •6.7. Формування характеру у розумово відсталих школярів
- •7.1. Сутність діяльності як основної форми активності людини
- •7.2. Особливості діяльності розумово відсталих школярів
- •7.3. Формування діяльності у розумово відсталих школярів на прикладі трудового навчання
2.1.2. Види розумової відсталості
Залежно від часу виникнення розумову відсталість поділяють на два види — олігофренію та деменцію.
Олігофренія — це вид розумової відсталості, який виникає внаслідок органічного пошкодження мозку в пренатальний, питальний або ранній (до трьох років) період дитинства і ви-Мпляється у тотальному психічному недорозвитку.
Важливо зазначити, що олігофренія визначається не етіологічними чинниками, а раннім впливом цих чинників на мозок. Тобто дуже різноманітні спадкові, вроджені, набуті шкідливості 1 пренатальний та ранній постнатальний періоди зумовлюють Игальний психічний недорозвиток. Клінічні вияви олігофренії Щ9 вялежать від причин її виникнення на відміну від деменції, •її якої структура дефекту певною мірою визначається етіоло-Имиими чинниками. Наприклад, істотно відрізняються пато- і психологічні особливості дітей з травматичною демен- та деменцією, що виникла внаслідок нейроінфекції, тоді ЯМ олігофренії, зумовлені травмою чи інфекцією, мають однако-Иу симптоматику.
Як відомо, мозок новонародженої дитини ще не завершив сво-N формування. Утворення коркових структур, встановлення її'ліків між нейронами кори, мієлінізація нервових волокон оііюються паралельно з психічним розвитком індивіда і знач- мірою залежать від того досвіду, який набуває дитина.
Чмреа шкідливий вплив на кору головного мозку в ранній пе-|)ІМЛ нейрони виявляються незрілими або заблокованими і не
66
67
Розділ 2
Загальні питання психології розумово відсталої дитини
можуть
повноцінно виконувати свої функції,
що ускладнює процес
утворення зв'язків між ними. Нейродинаміка
при олігофренії
характеризується слабкістю замикальної
функції кори
головного мозку, нестійкістю зв'язків,
інертністю і слабкістю
нервових процесів, недостатністю
внутрішнього гальмування, надмірною
іррадіацією збудження, труднощами
формування
складних умовних рефлексів. Тому
психічний розвиток дитини-олігофрена
здійснюється на аномальній основі.
Ранній період
пошкодження кори головного мозку
призводить до більш виразного
недорозвитку функцій, які мають
триваліший період дозрівання,
що, в свою чергу, визначає ієрархію, за
якої передусім
страждають регуляторні системи і вищий
рівень організації
будь-якої психічної функції. Первинний
дефект при олігофренії
пов'язаний з тотальністю недорозвитку
мозку, особливо
філогенетично наймолодших асоціативних
зон.
Вторинний дефект при олігофренії, за В.В. Лебединським, має круговий характер, зумовлений двома координатами недорозвитку: "знизу догори" — недостатність елементарних психічних функцій створює несприятливу основу для генезу вербально-логічного мислення; "зверху донизу" — недорозвиток вищих форм мислення перешкоджає перебудові елементарних психічних процесів, зокрема, формуванню логічної пам'яті, довільної уваги, еталонного сприймання тощо. Формування вторинного дефекту зумовлене культурною депривацією. У структурі дизон-тогенезу при олігофренії спостерігається порушення міжаналі-заторних зв'язків і відповідно — ізоляція окремих функцій. Характерним для дітей-олігофренів є відірваність мовлення від дії, осмислення, розуміння матеріалу від його запам'ятовування.
Олігофренія має резидуальний (непрогредієнтний) характер* і тобто не має тенденції до прогресування — поглиблення ступеч \ ня виразності. Ця обставина та відносна збереженість при лег кому ступені мотиваційно-потребової, емоційно-вольової сфет] ри, цілеспрямованості діяльності, відсутності енцефалопатичч них і психотичних розладів забезпечують можливість задовільні ної динаміки розвитку та ефективність педагогічного впливу^ \ Але при олігофренії в динаміці психічного розвитку на всіх ета пах спостерігаються явища недорозвитку. ц
Виокремлюють такі основні ознаки олігофренії:
наявність інтелектуального дефекту, який поєднується з порушеннями моторики, мовлення, сприймання, пам'яті, ува ги, емоційної сфери, довільних форм поведінки;
тотальність інтелектуальної недостатності, тобто недороз виток усіх нервово-психічних функцій, порушення рухливості психічних процесів;
ієрархічність інтелектуального дефекту, тобто переваж на недостатність абстрактних форм мислення на тлі недорозвит ку всіх нервово-психічних процесів. Недорозвиток мислення позначається на перебігу всіх психічних процесів: сприйман ня, пам'яті, уваги. Страждають, передусім, усі функції абстра гування та узагальнення, порівняння за істотними ознаками, розуміння переносного смислу; порушуються компоненти пси хічної активності, пов'язані з аналітико-синтетичною діяльні стю мозку. При цьому вищі психічні функції, які формуються пізніше і характеризуються довільністю, є менш розвиненими, ніж елементарні. В емоційно-вольовій сфері це виявляється у недорозвитку складних емоцій та довільних форм поведінки.
Отже, олігофренія характеризується непрогредієнтністю, тотальністю та ієрархічністю порушення психічного розвитку, іідносною збереженістю особистісного аспекту пізнавальної діяльності. Цим зазначений вид розумової відсталості відрізняється від деменції.
Деменція — це вид розумової відсталості, який виникає вна-елідок пошкодження кори головного мозку у період після двох— трьох років і виявляється у виразному зниженні інтелекту-цльпих можливостей та в частковому розпаданні вже сформо-шаних психічних функцій.
Оскільки формування кори головного мозку в основному за-Ііршується у 16—18 років, то явища деградації супроводжуються і психічним недорозвитком.
Хирактер дизонтогенезу при деменції визначається поєд-ІІИИям грубого порушення низки сформованих психічних функцій з недорозвитком онтогенетично молодших утворень (йобних систем), як наслідок — страждає лобно-підкіркова Ияемодія. Поряд із частковим випадінням окремих кіркових
68
Розділ
2
ф ункцій передусім спостерігаються розлади емоційної сфери, часто з розгальмованими потягами, важкими порушеннями цілеспрямованої діяльності та особистості загалом. Пошкодження призводить до явищ ізоляції окремих систем, розпаду складних ієрархічних зв'язків, часто з грубим регресом інтелекту й поведінки.
Деменція характеризується парціальністю порушення психічних функцій. Це означає, що одні з них пошкоджені більше, а інші — менше. Ускладнення пізнавальної діяльності зумовлене не стільки вадами мислення, скільки грубими розладами цілеспрямованості, уваги, пам'яті, сприймання, емоцій, а також вкрай низькою інтенсивністю прагнення до досягнень. При деменції істотно страждають нейродинамічні процеси, унаслідок чого спостерігається інертність мислення, швидка виснажливість, дезорганізація психічної діяльності загалом. Деменція часто супроводжується енцефалопатичними (головними болями, запамороченням, нудотою, судомними приступами та ін.) та пси-4 хотичними розладами (патологічними потягами, мареннями, галюцинаціями та іншими виявами порушення свідомості).
Клініко-психологічна картина деменції буде різною залежно від віку виникнення захворювання мозку. При захворюванні у ранньому дошкільному віці на перший план виступають втрата і збіднення навичок. Якщо захворювання починається у старшому дошкільному віці, найбільш показовим є порушення або збіднення ігрової діяльності, яка стає одноманітною, стереотипною. При захворюванні у молодшому шкільному віці збереженими залишаються мовлення, навички самообслуговування, але, виразно знижуються інтелектуальна працездатність і навчальна діяльність загалом: втрачаються шкільні інтереси, порушується цілеспрямованість.
Г.Є. Сухарєва, на підставі специфіки клініко-психологічної,, структури дефекту, вирізняє чотири типи органічної деменції! у дітей. Перший характеризується переважанням низькогс рівня узагальнення. При другому типі на передній план виступають нейро динамічні розлади, різка сповільненість, швидка] психічна виснажливість, нездатність до напруження. Спост^ рігаються порушення логічності мислення, виразна схильнісп до персеверацій (фіксації на окремих операціях із труднощі переключення на інші).
70
Загальні питання психології розумово відсталої дитини
При третьому типі органічної деменції передусім має місце поєднання недостатності спонукань до діяльності з млявістю, повільністю, пасивністю, апатією, різким зниженням активності мислення; емоційна бідність, байдужість до оцінки, відсутність планів на майбутнє, інтелектуальних інтересів. При загальній розумовій загальмованості наявна схильність до утворення елементарних рухових стереотипів. При нейропсихоло-гічному дослідженні стійкі дефекти моторної сфери проявляються у поєднанні повільності, інертності, схильності до застрявання, труднощів переключення з гіподинамічними персевера-ціями і синкінезіями. Персеверації виникають як на рівні виконавчої ланки, так і програми дії.
При четвертому типі у центрі клініко-психологічної картини перебувають порушення критики і цілеспрямованості мислення, поряд зі значними розладами уваги, "польовою поведінкою". Діти з таким діагнозом вирізняються хаотичною руховою розгальмованістю, схильністю до дій за першим спонуканням. Загальне тло настрою характеризується виразною ейфорією зі схильністю до дурощів і короткочасних агресивних спалахів. Емоції вкрай примітивні й поверхові. Реакції на зауваження немає. Спостерігається груба некритичність, розгальмованість потягів. Брак вольових затримок, недостатнє розуміння ситуації, велика емоційна навіюваність в умовах конфлікту робить цих дітей неприйнятними у колективі однолітків. Навчанню попри особливості поведінки перешкоджають грубі порушення у на ги, нецілеспрямованість у будь-якій діяльності, персеверації ій гіпердинамічним типом.
Аналіз структури дефекту двох останніх підгруп показує інризність пошкодження та недорозвиток функцій лобних частий. Явища пошкодження зумовлюють вади цілеспрямованості 9А стмоорганізації, а недорозвиток проявляється "олігофреніч-ИИМ компонентом" у вигляді поганої здатності до абстрагуван-ІМ тй узагальнення, недорозвитку логічного мислення.
Таким чином, основні координати недорозвитку при деменції ІИрнмовяні переважно "знизу догори". Порушення міжфункціо-§§Лї»них взаємодій призводить до розпаду ієрархічних зв'язків І ИіИіцнми ізоляції. Передусім розгальмовуються підкіркові » Щ° зумовлює масивність енцефалопатичної симпто-
71
Розділ
2
м атики, патологію потягів. Елементи асинхронії розвитку виявляються у ретардації формування вищих психічних функцій. Пошкодження, яке виникло у дитячому віці, призводить також до поєднання явищ регресу зі стійкою фіксацією функцій на більш ранніх етапах розвитку.
Деменція поділяється на резидуальну, яка так само як і олігофренія не має прогредієнтного характеру, та плинну, котра вирізняється наявністю поступової інтелектуальної деградації, що зумовлена хворобою, яка прогресує.
До резидуальної деменції належать форми розумової відсталості, що виникли через два—три роки після черепно-мозкової травми, або запалення мозку та його оболонки (енцефаліт та менінгіт). Плинна деменція часто буває зумовлена ней-роінфекціями (сифіліс, ревматизм центральної нервової системи) або генетичними порушеннями (гідроцефалія, шизофренія, епілепсія).