2.1.2. Види розумової відсталості

Залежно від часу виникнення розумову відсталість поділя­ють на два види — олігофренію та деменцію.

Олігофренія — це вид розумової відсталості, який виникає внаслідок органічного пошкодження мозку в пренатальний, питальний або ранній (до трьох років) період дитинства і ви-Мпляється у тотальному психічному недорозвитку.

Важливо зазначити, що олігофренія визначається не етіоло­гічними чинниками, а раннім впливом цих чинників на мозок. Тобто дуже різноманітні спадкові, вроджені, набуті шкідливості 1 пренатальний та ранній постнатальний періоди зумовлюють Игальний психічний недорозвиток. Клінічні вияви олігофренії Щ9 вялежать від причин її виникнення на відміну від деменції, •її якої структура дефекту певною мірою визначається етіоло-Имиими чинниками. Наприклад, істотно відрізняються пато- і психологічні особливості дітей з травматичною демен- та деменцією, що виникла внаслідок нейроінфекції, тоді ЯМ олігофренії, зумовлені травмою чи інфекцією, мають однако-Иу симптоматику.

Як відомо, мозок новонародженої дитини ще не завершив сво-N формування. Утворення коркових структур, встановлення її'ліків між нейронами кори, мієлінізація нервових волокон оііюються паралельно з психічним розвитком індивіда і знач- мірою залежать від того досвіду, який набуває дитина.

Чмреа шкідливий вплив на кору головного мозку в ранній пе-|)ІМЛ нейрони виявляються незрілими або заблокованими і не

66

67

Розділ 2

Загальні питання психології розумово відсталої дитини

можуть повноцінно виконувати свої функції, що ускладнює процес утворення зв'язків між ними. Нейродинаміка при олі­гофренії характеризується слабкістю замикальної функції кори головного мозку, нестійкістю зв'язків, інертністю і слаб­кістю нервових процесів, недостатністю внутрішнього гальму­вання, надмірною іррадіацією збудження, труднощами форму­вання складних умовних рефлексів. Тому психічний розвиток дитини-олігофрена здійснюється на аномальній основі. Ранній період пошкодження кори головного мозку призводить до більш виразного недорозвитку функцій, які мають триваліший період дозрівання, що, в свою чергу, визначає ієрархію, за якої пере­дусім страждають регуляторні системи і вищий рівень органі­зації будь-якої психічної функції. Первинний дефект при олі­гофренії пов'язаний з тотальністю недорозвитку мозку, особли­во філогенетично наймолодших асоціативних зон.

Вторинний дефект при олігофренії, за В.В. Лебединським, має круговий характер, зумовлений двома координатами недо­розвитку: "знизу догори" — недостатність елементарних психіч­них функцій створює несприятливу основу для генезу вербаль­но-логічного мислення; "зверху донизу" — недорозвиток вищих форм мислення перешкоджає перебудові елементарних психіч­них процесів, зокрема, формуванню логічної пам'яті, довільної уваги, еталонного сприймання тощо. Формування вторинного дефекту зумовлене культурною депривацією. У структурі дизон-тогенезу при олігофренії спостерігається порушення міжаналі-заторних зв'язків і відповідно — ізоляція окремих функцій. Ха­рактерним для дітей-олігофренів є відірваність мовлення від дії, осмислення, розуміння матеріалу від його запам'ятовування.

Олігофренія має резидуальний (непрогредієнтний) характер* і тобто не має тенденції до прогресування — поглиблення ступеч \ ня виразності. Ця обставина та відносна збереженість при лег­ кому ступені мотиваційно-потребової, емоційно-вольової сфет] ри, цілеспрямованості діяльності, відсутності енцефалопатичч них і психотичних розладів забезпечують можливість задовільні ної динаміки розвитку та ефективність педагогічного впливу^ \ Але при олігофренії в динаміці психічного розвитку на всіх ета­ пах спостерігаються явища недорозвитку. ц

Виокремлюють такі основні ознаки олігофренії:

• наявність інтелектуального дефекту, який поєднується з порушеннями моторики, мовлення, сприймання, пам'яті, ува­ ги, емоційної сфери, довільних форм поведінки;

• тотальність інтелектуальної недостатності, тобто недороз­ виток усіх нервово-психічних функцій, порушення рухливості психічних процесів;

• ієрархічність інтелектуального дефекту, тобто переваж­ на недостатність абстрактних форм мислення на тлі недорозвит­ ку всіх нервово-психічних процесів. Недорозвиток мислення позначається на перебігу всіх психічних процесів: сприйман­ ня, пам'яті, уваги. Страждають, передусім, усі функції абстра­ гування та узагальнення, порівняння за істотними ознаками, розуміння переносного смислу; порушуються компоненти пси­ хічної активності, пов'язані з аналітико-синтетичною діяльні­ стю мозку. При цьому вищі психічні функції, які формуються пізніше і характеризуються довільністю, є менш розвиненими, ніж елементарні. В емоційно-вольовій сфері це виявляється у недорозвитку складних емоцій та довільних форм поведінки.

Отже, олігофренія характеризується непрогредієнтністю, тотальністю та ієрархічністю порушення психічного розвитку, іідносною збереженістю особистісного аспекту пізнавальної діяльності. Цим зазначений вид розумової відсталості відріз­няється від деменції.

Деменція — це вид розумової відсталості, який виникає вна-елідок пошкодження кори головного мозку у період після двох— трьох років і виявляється у виразному зниженні інтелекту-цльпих можливостей та в частковому розпаданні вже сформо-шаних психічних функцій.

Оскільки формування кори головного мозку в основному за-Ііршується у 16—18 років, то явища деградації супроводжу­ються і психічним недорозвитком.

Хирактер дизонтогенезу при деменції визначається поєд-ІІИИям грубого порушення низки сформованих психічних функцій з недорозвитком онтогенетично молодших утворень (йобних систем), як наслідок — страждає лобно-підкіркова Ияемодія. Поряд із частковим випадінням окремих кіркових

68

Розділ 2

ф ункцій передусім спостерігаються розлади емоційної сфе­ри, часто з розгальмованими потягами, важкими порушення­ми цілеспрямованої діяльності та особистості загалом. По­шкодження призводить до явищ ізоляції окремих систем, роз­паду складних ієрархічних зв'язків, часто з грубим регресом інтелекту й поведінки.

Деменція характеризується парціальністю порушення пси­хічних функцій. Це означає, що одні з них пошкоджені більше, а інші — менше. Ускладнення пізнавальної діяльності зумовле­не не стільки вадами мислення, скільки грубими розладами ці­леспрямованості, уваги, пам'яті, сприймання, емоцій, а також вкрай низькою інтенсивністю прагнення до досягнень. При де­менції істотно страждають нейродинамічні процеси, унаслідок чого спостерігається інертність мислення, швидка виснажли­вість, дезорганізація психічної діяльності загалом. Деменція ча­сто супроводжується енцефалопатичними (головними болями, запамороченням, нудотою, судомними приступами та ін.) та пси-₄ хотичними розладами (патологічними потягами, мареннями, га­люцинаціями та іншими виявами порушення свідомості).

Клініко-психологічна картина деменції буде різною залеж­но від віку виникнення захворювання мозку. При захворюванні у ранньому дошкільному віці на перший план виступають втра­та і збіднення навичок. Якщо захворювання починається у стар­шому дошкільному віці, найбільш показовим є порушення або збіднення ігрової діяльності, яка стає одноманітною, стереотип­ною. При захворюванні у молодшому шкільному віці збереже­ними залишаються мовлення, навички самообслуговування, але, виразно знижуються інтелектуальна працездатність і навчаль­на діяльність загалом: втрачаються шкільні інтереси, порушу­ється цілеспрямованість.

Г.Є. Сухарєва, на підставі специфіки клініко-психологічної,, структури дефекту, вирізняє чотири типи органічної деменції! у дітей. Перший характеризується переважанням низькогс рівня узагальнення. При другому типі на передній план висту­пають нейро динамічні розлади, різка сповільненість, швидка] психічна виснажливість, нездатність до напруження. Спост^ рігаються порушення логічності мислення, виразна схильнісп до персеверацій (фіксації на окремих операціях із труднощі переключення на інші).

70

Загальні питання психології розумово відсталої дитини

При третьому типі органічної деменції передусім має місце поєднання недостатності спонукань до діяльності з млявістю, повільністю, пасивністю, апатією, різким зниженням актив­ності мислення; емоційна бідність, байдужість до оцінки, від­сутність планів на майбутнє, інтелектуальних інтересів. При загальній розумовій загальмованості наявна схильність до утво­рення елементарних рухових стереотипів. При нейропсихоло-гічному дослідженні стійкі дефекти моторної сфери проявля­ються у поєднанні повільності, інертності, схильності до застря­вання, труднощів переключення з гіподинамічними персевера-ціями і синкінезіями. Персеверації виникають як на рівні ви­конавчої ланки, так і програми дії.

При четвертому типі у центрі клініко-психологічної карти­ни перебувають порушення критики і цілеспрямованості мис­лення, поряд зі значними розладами уваги, "польовою поведін­кою". Діти з таким діагнозом вирізняються хаотичною руховою розгальмованістю, схильністю до дій за першим спонуканням. Загальне тло настрою характеризується виразною ейфорією зі схильністю до дурощів і короткочасних агресивних спалахів. Емоції вкрай примітивні й поверхові. Реакції на зауваження немає. Спостерігається груба некритичність, розгальмованість потягів. Брак вольових затримок, недостатнє розуміння ситуа­ції, велика емоційна навіюваність в умовах конфлікту робить цих дітей неприйнятними у колективі однолітків. Навчанню попри особливості поведінки перешкоджають грубі порушення у на ги, нецілеспрямованість у будь-якій діяльності, персеверації ій гіпердинамічним типом.

Аналіз структури дефекту двох останніх підгруп показує інризність пошкодження та недорозвиток функцій лобних час­тий. Явища пошкодження зумовлюють вади цілеспрямованості 9А стмоорганізації, а недорозвиток проявляється "олігофреніч-ИИМ компонентом" у вигляді поганої здатності до абстрагуван-ІМ тй узагальнення, недорозвитку логічного мислення.

Таким чином, основні координати недорозвитку при деменції ІИрнмовяні переважно "знизу догори". Порушення міжфункціо-§§Лї»них взаємодій призводить до розпаду ієрархічних зв'язків І ИіИіцнми ізоляції. Передусім розгальмовуються підкіркові » Щ° зумовлює масивність енцефалопатичної симпто-

71

Розділ 2

м атики, патологію потягів. Елементи асинхронії розвитку ви­являються у ретардації формування вищих психічних функцій. Пошкодження, яке виникло у дитячому віці, призводить також до поєднання явищ регресу зі стійкою фіксацією функцій на більш ранніх етапах розвитку.

Деменція поділяється на резидуальну, яка так само як і олі­гофренія не має прогредієнтного характеру, та плинну, котра вирізняється наявністю поступової інтелектуальної деградації, що зумовлена хворобою, яка прогресує.

До резидуальної деменції належать форми розумової від­сталості, що виникли через два—три роки після черепно-моз­кової травми, або запалення мозку та його оболонки (енцефа­літ та менінгіт). Плинна деменція часто буває зумовлена ней-роінфекціями (сифіліс, ревматизм центральної нервової систе­ми) або генетичними порушеннями (гідроцефалія, шизофре­нія, епілепсія).