7.2. Основні вимоги до визнання та оцінки витрат, класифікація витрат

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 “Витрати”.

Витрати – це зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

Умови визнання витрат:

оцінка результатів може бути достовірно визначена;
операція призводить до зменшення активу або збільшення зобов’язань;
не відбувається вилучення капіталу;
визнання витрат може відбуватись на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (нарахування амортизації);
негайне визнання витрат відбувається у випадку якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства.

Витрати звітного періоду відображаються на основі принципів відповідності та нарахування доходів і витрат у Звіті про фінансові результати.

Витрати на придбані, але ще не використані в процесі звичайної діяльності підприємства ТМЦ чи наперед сплачені витрати, можуть бути відображені в активі балансу у вигляді відповідних груп запасів чи витрат майбутніх періодів. Характерною особливістю цих витрат є те, що вони в момент їх здійснення є потенційними ресурсами підприємства, які, як очікується, забезпечать надходження економічних вигод на підприємство у майбутньому. У теорії управлінського обліку ці витрати відомі як невичерпні витрати, тобто такі, що ще не забезпечили надходження на підприємство певних економічних вигод.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при здійсненні калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

На практиці не всі витрати, що відносяться до звітного періоду (вичерпані витрати), безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати, які формують собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) та витрати періоду (рис. 7.4).

Витрати, які не можна пов’язати з отриманими доходами

Собівартість отриманих чи створених активів

Невичерпані

Баланс

Витрати майбутніх періодів

Звіт про фінансові результати

Витрати, які понесені для отримання доходу звітного періоду

Витрати звітного періоду

Вичерпані

Рис. 7.3. Визнання витрат у фінансовому обліку та звітності.

Виділяють наступні критерії класифікації витрат:

по відношенню до виробничого процесу:

основні витрати;
накладні витрати;

по відношенню до обсягів виробництва:

умовно-постійні витрати;
умовно-змінні витрати;

за єдністю складу:

одноелементні витрати – включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення;
комплексні витрати (загальновиробничі витрати);

за способом віднесення на собівартість окремих видів продукції:

прямі витрати – витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів;
непрямі витрати;

за доцільністю:

продуктивні витрати;
непродуктивні витрати – виникають з причин, які свідчать про недоліки у технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв тощо);

за календарним періодом:

поточні витрати – пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду;
одноразові витрати – пов’язані з підготовкою виробництва, резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одноразової винагороди за вислугу років тощо;