Тема 4. Облік розрахунків з бюджетом (6 годин)

План

1. Суть податків, їх класифікація.

2. Облік податку на прибуток.

3. Облік ПДВ.

4. Облік акцизного податку.

5. Облік податку з доходів фізичних осіб.

6. Облік місцевих податків та зборів.

Питання для самостійного опрацювання студентами:

1. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

2. Екологічний податок.

3. Плата за воду.

4. Плата за користування надрами.

5. Плата за землю.

1. Суть податків, їх класифікація

Податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.

Збір (плата, внесок) – обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у т.ч. внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Види податків:

1. загальнодержавні податки (18):

• податок на прибуток підприємства;

• податок на доходи фізичних осіб;

• ПДВ;

• акцизний податок (включає податок з традиційних алкоголю, тютюну, пального, а також конфіскату, деяких імпортних та втрачених товарів понад норми убутку);

• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

• екологічний податок (включає в себе податок за викиди в атмосферу шкідливих речовин стаціонарними та пересувними джерелами; податок на скиди забруднених речовин у водні об’єкти та податок за розміщення відходів);

• рентні платежі за транспортування вуглеводнів та аміаку;

• рентні платежі за видобуток вуглеводнів;

• плата за користування надрами (при видобутку корисних копалин та з метою, не пов’язаною з їх видобутком);

• плата за землю (земельний податок та орендна плата за землі державної та комунальної власності);

• фіксований сільськогосподарський податок;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

• збір за користування радіочастотним ресурсом України;

• збір за спеціальне використання води (для потреб гідроенергетики; водного транспорту, для потреб рибництва);

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства – до 01.01.2015;

• мито (в ПК порядок справляння не встановлено).

2. місцеві податки і збори:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – з 01.01.2012;

• єдиний податок;

• збір за місця для паркування транспортних засобів;

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торгівельної діяльності, обмін валют та надання побутових послуг);

• туристичний збір.

Платники податків – фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів. Платники поділяються на:

• звичайних;

• великих – юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні 4 послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн. грн. або загальна сума сплачених до Держ. бюджету України податків за платежами, що контролюються органами ДПС, за такий самий період перевищує 12 млн. грн.

Податкові агенти - особи, на яких покладено обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Об’єкт оподаткування – може бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) тощо.

База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Ставка податку – визначає розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.

Види ставок оподаткування:

1. базова (основна);

2. гранична (мінімальний або максимальний розмір ставки);

3. абсолютна (специфічна) - розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування;

4. відносна (адвалорна) – розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування

Податкова пільга – передбачене податковим або митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності визначених підстав.

Типи податкових пільг:

• податкове вирахування (знижка), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору (податкова соціальна пільга з ПДФО);

• зменшення податкового зобов’язання після вирахування податку та збору (зменшення податку на прибуток сільгоспвиробників на суму плати за землю, що використовується у виробничому обороті);

• зниження ставки податку та збору (ставка податку 0% з податку на прибуток);

• звільнення від сплати податку та збору (звільнення від оподаткування податком на прибуток неприбуткових організацій).

Підстави для надання пільг:

• особливості певної групи платників (організації, де працюють інваліди);

• вид діяльності;

• об’єкт оподаткування;

• характер та суспільне значення витрат.

Податкова вимога – письмова вимога органів ДПС до платника податків щодо сплати суми податкового боргу.

Податкова застава – спосіб забезпечення платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений законодавством.

Податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у т.ч. податковий агент повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Податкова порука – видана банком гарантія погашення податкового боргу платника податків.