3. Облік відпусток та тимчасової втрати працездатності

Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням у тому періоді, у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, котрі працюють в Україні, теж користуються правом на відпустки — нарівні з нашими співвітчизниками.

Стаття 4 Закону про відпустки передбачає такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

• основна відпустка;

• додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2. додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3. творчої відпустка;

4. соціальні відпустки:

• відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

• відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Наведений перелік не повний: законодавство, колективний договір, угода або трудовий договір можуть передбачати інші види відпусток або встановлювати більшу їх тривалість. Принаймні це дозволяє Закон про відпустки.

За загальним правилом зі ст. 6 Закону про відпустки тривалість щорічної основної відпустки не може бути меншою за 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік із дня укладення трудового договору.

Сезонним та тимчасовим працівникам щорічну відпустку надають пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Варто нагадати ще процедуру визначення тривалості відпусток зі ст. 5 Закону про відпустки. По-перше, тривалість усіх відпусток розраховують у календарних днях. По-друге, святкові та неробочі дні, перелічені в ст. 73 КЗпП, не враховують при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Тож якщо на період відпустки припадає будь-яке із свят (чи навіть декілька), то фактично її тривалість збільшується на кількість таких святкових днів.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівникам за час відпусток та компенсації за невикористані відпустки затверджено постановою КМУ від 08.02.95р. № 100 (далі - Порядок № 100).

За ним середню зарплату для оплати щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки визначають виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Якщо працівник відпрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середню зарплату знаходять виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надають відпустку або виплачують компенсацію за невикористану відпустку.

Отже, для того, аби місяць врахували, працівника повинні прийняти на роботу в перший робочий день місяця. Якщо ж його прийнято на роботу в другий чи в наступні робочі дні, то місяць відкидають.

Період, протягом якого працівник, відповідно до законодавства або з інших поважних причин, не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду виключають (п. 2 Порядку № 100).

Це, зокрема, час:

1) відпустки без збереження зарплати, наданої на підставі ст. 25 Закону про відпустки;

2. відпустки по догляду за дитиною до 3-х років (у випадках, передбачених законодавством, до 6 або 16 років);

3. простою.

Якщо в працівника перед відпусткою не було заробітку не з його вини, розрахунки проводять виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановленої йому в трудовому договорі (п. 4 Порядку № 100).

При обчисленні середньої зарплати беруть:

• основну заробітну плату;

• доплати і надбавки (за надурочну роботу і роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою; вислугу років та інші);

• виробничі премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагороду за підсумками річної роботи і за вислугу років тощо;

• виплати за час, протягом якого працівнику зберігався середній заробіток (відпускні за попередні відпустки, допомога з тимчасової непрацездатності, декретні).

Усі виплати включають до розрахунку середньої зарплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, не зменшуючи їх на суми утриманих податку з доходів, пенсійних та інших соціальних внесків, стягнених аліментів тощо. Є, щоправда, один нюанс щодо премій. Загалом їх враховують у заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на зарплату. Але одноразову винагороду за підсумками роботи за рік і за вислугу років відносять до середнього заробітку, додаючи до зарплати за кожний місяць розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої у поточному році за попередній календарний рік.

Сума відпускних залежить від середньоденного заробітку. Його визначають діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року або такого меншого відпрацьованого періоду, за винятком святкових і неробочих днів.

І остання дія: середньоденний заробіток множать на кількість календарних днів відпустки.

Відпускні повинні бути виплачені працівнику за весь період відпустки не пізніше, ніж за 3 дні до її початку.

Оформляється відпустка на підставі Наказу про надання відпустки. Може складатись загальний наказ на групу працівників.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності.

Комісія з соціального страхування розглядає документи і приймає рішення про призначення (або відмову у виплаті) допомоги не пізніше 10 днів з дати їх надходження.

Загальну суму лікарняних за одним страховим випадком визначають так:

де, ЗП_ср – середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді (за останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, коли настав страховий випадок);

Стр_% - процент оплати листка непрацездатності, який залежить від страхового стажу застрахованої особи;

РД – кількість робочих днів (за графіком роботи застрахованої особи на підприємстві), що припадають на період непрацездатності.

Щоб дізнатися про середньоденний заробіток, суму нарахованої в розрахунковому періоді зарплати (основної і додаткової зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі) потрібно поділити на кількість робочих днів, відпрацьованих у цьому періоді.

Якщо до настання хвороби особа відпрацювала на підприємстві менше 6 місяців, то беруть фактично відпрацьовані повні календарні місяці, що передували місяцю настання непрацездатності.

Далеко не всі з нарахованих працівнику доходів треба брати для обчислення середнього заробітку:

1. до розрахунку беруть зарплатні виплати, з яких сплачуються соцвнески;

2. виплати за невідпрацьований час до розрахунку не беруть і не враховують періоду, за який вони нараховані (відпускні, лікарняні, оплати виконання громадських обов’язків тощо);

3. заохочувальні і компенсаційні виплати разового характеру беруть до розрахунку пропорційно відпрацьованому часу;

4. середньоденна зарплата не може перевищувати максимальної величини для обчислення соцвнесків у розрахунку на один день.

Згідно з постановою КМУ “Про обчислення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності” від 27.04.98 р. № 371, розмір такої допомоги обчислюється виходячи із загального страхового стажу працівника:

1. 100 % - стаж 8 і більше років, а також для окремої категорії осіб, які мають різноманітні пільги (особи, віднесені до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи; при утриманні 3-ох і більше дітей віком до 16 років).

2. 80 % - стаж від 5 до 8 років;

3. 60 % - стаж до 5 років.

Страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соцстрахуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує (за неї сплачують) страхові внески до Фонду.

Оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності відбувається за рахунок роботодавця. Дт 949 Кт 661.