
- •1. Іржасті хвороби пшениці.
- •2. Іржасті захворювання вівса
- •3. Іржасті хвороби ячменю.
- •4. Кореневі гнилі пшениці.
- •5. Септоріоз пшениці.
- •6. Ринхоспоріоз (облямівкова плямистість) .
- •10. Борошниста роса злаків.
- •11. Ріжки злаків.
- •12. Хвороби колосу та зерна колосових культур.
- •13. Сажкові хвороби пшениці.
- •14. Сажкові хвороби ячменю.
- •16. Сажкові хвороби кукурудзи.
- •17. Іржа кукурудзи.
- •20. Коренева гниль гороху.
- •21. Аскохітоз гороху.
- •22. Пероноспороз гороху.
- •23. Іржа гороху.
- •24. Борошниста роса гороху.
- •25. Червона, бура та фузаріозна гнилі коренів буряку.
- •26. Коренеїд.
- •27. Несправжня борошниста роса, або пероноспороз.
- •28. Борошниста роса.
- •29. Іржа буряку.
- •30. Церкоспороз та рямураріоз.
- •31. Фомоз та аскохітоз листя буряку.
- •32. Парша коренів буряків.
- •33. Рак та туберкульоз буряків.
- •34. Фітофтороз, або картопляна гниль.
- •37. Чорна парша картоплі.
- •38. Порохувата парша картоплі..
- •40. Срібляста та бугорчата парша картоплі.
- •42. Біла гниль соняшнику.
- •43. Пероноспороз соняшнику.
- •44. СІра гниль соняшнику.
- •45. Іржа соняшнику.
- •46. Фомоз соняшнику.
- •48. Бактеріальні хвороби капусти.
- •49. Кила капусти.
- •50. Пероноспороз , шийкова гниль, біла гниль денця та мокра гниль цибулі та часнику.
- •52. Антракноз льону.
- •53.Гнилі моркви.
- •54. Парша яблуні та груші.
- •55. Чорний рак плодових зерняткових.
- •56. Моніліоз зерняткових та кісточкових культур.
- •57. Звичайний рак і цитоспороз.
- •58. Пасмо льону.
- •59.Бактеріальні хвороби плодових зерняткових культур.
- •60. Ламкість стебел льону.
- •61. Гнилі ягід суниці.
- •62. Фузаріоз сої.
- •63. Фузаріоз льону.
- •64. Чорна ніжка капусти.
- •65. Фомоз капусти.
- •67. Чорна плямистість, або альтернаріоз капусти.
- •68. Фітофтороз томату.
- •71. Пероноспороз огірків.
- •72. Борошниста роса огірків.
- •73. Антракноз гарбузових.
- •74. Іржа яблуні та груші.
- •76. Опік плодових дерев.
- •77. Кокомікоз кісточкових культур.
- •78. Клястероспоріоз кісточкових культур.
- •79. Полістигмоз кісточкових культур.
- •80. «Шарка» сливи.
- •81. Біла плямистість суниці.
- •82. Види іржі смородини.
- •83 Антракноз смородини.
- •84. Септоріоз смородини.
- •85. Американська борошниста роса.
- •86. Антракноз малини.
- •87. Пурпурова плямистість малини.
- •88. Мільдью винограду.
- •89. Оїдіум винограду.
- •90. Антракноз винограду.
14. Сажкові хвороби ячменю.
Сажкові хвороби ячменю.
Відомо три види сажки ячменю: летюча, тверда чи чорна.
Летюча сажка. Поширена скрізь, де вирощують цю культуру. Внаслідок захворювання руйнуються всі елементи колоса, перетворюючись у чорну масу спор. Цілим залишається тільки стрижень. Хвороба виявляється під час колосіння. Уражений колос виходить з піхви листка спочатку вкритий тонкою прозорою оболонкою, крізь яку добре просвічується маса спор. Потім оболонка швидко розтріскується, і спори розпорошуються.
Збудником летючої сажки ячменю є базидіальний гриб Ustilago nuda Kell. et Swing, родини Ustilaginaceae, порядку Ustilaginales. Його теліоспори кулясті або еліптичні, діаметром 3,6-9,0 мкм, світло-коричневі, з оболонкою, вкритою щетинками .Зараження рослин відбувається під час цвітіння. Теліоспори, що розпорошуються, потрапляють на приймочку квітки, проростають, утворюють базидію, яка розвивається у міцелій і проникає у зав'язь. Уражене зерно не відрізняється від здорового. При проростанні його починає рости і грибниця, яка поширюється по всій рослині, проникає у точку росту і руйнує колос. Шкідливість хвороби велика. При сильному її розвитку недобір урожаю досягає 10-15%. Відносно менше уражуються сорти озимого ячменю Роман, ярого — Дружба, Роланд та ін.
Тверда, або кам яна, сажка. Хвороба поширена скрізь. Виявляється вона лід час колосіння. На уражених рослинах колос зовні зберігає свою форму, але колоски стають тризубчастими.
Всі частини суцвіття колосу, крім остюків, перетворюються у чорно-буру масу спор, що вкрита прозорою тонкою плівкою. Спори склеєні у тверді грудочки, для руйнування яких потрібні зусилля, тому цю сажку ще називають кам'яною.
Збудником захворювання є базидіальний гриб Ustilago hordei Kelt, et Swing, порядку родини Ustilaginaceae, порядку Ustilaginales. Його теліоспори гладенькі, кулясті, довгасті, діаметром 3,6-7,5 мкм (частіше 4,5 мкм), світло-коричневі або оливкові (див. рис.8). Розпорошуються вони під час збирання, обмолоту й очищення зерна. Джерелом інфекції є заспорене насіння. Разом з ним у грунті починають проростати і теліоспори. Вони утворюють чотириклІтинну базидію з еліптичними базидіоспорами, що знаходяться на стеригмах. Проростаючи, базидіоспори утворюють первинні гіфи, які після анастомозу дають початок інфекційним гіфам, що проникають у молоді проростки рослин. Ці гіфи розвиваються у грибницю, яка розповсюджується по всій рослині, але руйнує лише суцвіття. Оптимальна вологість грунту для проростання теліоспор становить 60-70%. Температурні коливання для розвитку цього виду гриба дуже великі — мінімум 5°С (оптимум 20°С) І максимум 35°С.
Виявлено фізіологічні раси патогена, які пов'язують з певними сортами та еколого-географічними зонами. Шкідливість твердої сажки виявляється не тільки у руйнуванні колоса, а й у зниженні процента схожості насіння. При сильному ураженні недобір урожаю зерна ячменю може становити 15% і більше. Дослідами доведено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою грудочок сажки {до 0,4%) у корів спостерігаються порушення серцевої діяльності, кульгавість, втрата апетиту І зменшення надоїв молока, а у овець зареєстровано навіть смертельні випадки. Підвищену стійкість до твердої сажки мають сорти ячменю озимого — Роман, Росава, ярого — Роланд, Дружба та ін.
Чорна, або несправжня, сажка. Виявлена у Харківській, Полтавській, Чернігівській та інших областях України. За зовнішніми ознаками ця хвороба майже не відрізняється від летючої сажки ячменю, чим пояснюється те, що цей вид сажки ще не виявлено в інших регіонах країни.
Уражений колос звичайно зберігає стрижень, остюки і частково лусочки. Інші його частини руйнуються і перетворюються у порохувату темно-шоколадну спорову масу.Збудник хвороби — базидіальний гриб Ustilago nigra Tapke порядку Ustilaginales, родини Ustilaginaceae. Його теліоспори кулясті, або майже кулясті, 5,5-7,5 х 6-8 мкм, частіше 6,5-7 мкм в діаметрі, з темно-коричневою оболонкою, що має колючечки. При проростанні теліоспор утворюються членисті базидії з чотирма базидіоспорами, які розмножуються багаторазовим брунькуванням.
Ураження рослини відбувається під час проростання зерна. Зберігається збудник хвороби на насінні у вигляді теліоспор. Відносно менше уражуються сорти ячменю: озимого — Силует, ярого — Харківський 74, Одеський 115 та ін.