14. Сажкові хвороби ячменю.

Сажкові хвороби ячменю.

Відомо три види сажки ячменю: летюча, тверда чи чорна.

Летюча сажка. Поширена скрізь, де вирощують цю культуру. Внаслідок захворювання руйнуються всі елементи колоса, перетворюючись у чорну масу спор. Цілим залишається тільки стрижень. Хвороба виявляється під час колосіння. Уражений колос виходить з піхви листка спочатку вкритий тонкою прозорою оболонкою, крізь яку добре просвічується маса спор. Потім оболонка швидко розтріскується, і спори розпорошуються.

Збудником летючої сажки ячменю є базидіальний гриб Ustilago nuda Kell. et Swing, родини Ustilaginaceae, порядку Ustilaginales. Його теліоспори кулясті або еліптичні, діаметром 3,6-9,0 мкм, світло-коричневі, з оболонкою, вкритою щетинками .Зараження рослин відбувається під час цвітіння. Теліоспори, що розпорошуються, потрапляють на приймочку квітки, проростають, утворюють базидію, яка розвивається у міцелій і проникає у зав'язь. Уражене зерно не відрізняється від здорового. При проростанні його починає рости і грибниця, яка поширюється по всій рослині, проникає у точку росту і руйнує колос. Шкідливість хвороби велика. При сильному її розвитку недобір урожаю досягає 10-15%. Відносно менше уражуються сорти озимого ячменю Роман, ярого — Дружба, Роланд та ін.

Тверда, або кам яна, сажка. Хвороба поширена скрізь. Виявляється вона лід час колосіння. На уражених рослинах колос зовні зберігає свою форму, але колоски стають тризубчастими.

Всі частини суцвіття колосу, крім остюків, перетворюються у чорно-буру масу спор, що вкрита прозорою тонкою плівкою. Спори склеєні у тверді грудочки, для руйнування яких потрібні зусилля, тому цю сажку ще називають кам'яною.

Збудником захворювання є базидіальний гриб Ustilago hordei Kelt, et Swing, порядку родини Ustilaginaceae, порядку Ustilaginales. Його теліоспори гладенькі, кулясті, довгасті, діаметром 3,6-7,5 мкм (частіше 4,5 мкм), світло-коричневі або оливкові (див. рис.8). Розпорошуються вони під час збирання, обмолоту й очищення зерна. Джерелом інфекції є заспорене насіння. Разом з ним у грунті починають проростати і теліоспори. Вони утворюють чотириклІтинну базидію з еліптичними базидіоспорами, що знаходяться на стеригмах. Проростаючи, базидіоспори утворюють первинні гіфи, які після анастомозу дають початок інфекційним гіфам, що проникають у молоді проростки рослин. Ці гіфи розвиваються у грибницю, яка розповсюджується по всій рослині, але руйнує лише суцвіття. Оптимальна вологість грунту для проростання теліоспор становить 60-70%. Температурні коливання для розвитку цього виду гриба дуже великі — мінімум 5°С (оптимум 20°С) І максимум 35°С.

Виявлено фізіологічні раси патогена, які пов'язують з певними сортами та еколого-географічними зонами. Шкідливість твердої сажки виявляється не тільки у руйнуванні колоса, а й у зниженні процента схожості насіння. При сильному ураженні недобір урожаю зерна ячменю може становити 15% і більше. Дослідами доведено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою грудочок сажки {до 0,4%) у корів спостерігаються порушення серцевої діяльності, кульгавість, втрата апетиту І зменшення надоїв молока, а у овець зареєстровано навіть смертельні випадки. Підвищену стійкість до твердої сажки мають сорти ячменю озимого — Роман, Росава, ярого — Роланд, Дружба та ін.

Чорна, або несправжня, сажка. Виявлена у Харківській, Полтавській, Чернігівській та інших областях України. За зовнішніми ознаками ця хвороба майже не відрізняється від летючої сажки ячменю, чим пояснюється те, що цей вид сажки ще не виявлено в інших регіонах країни.

Уражений колос звичайно зберігає стрижень, остюки і частково лусочки. Інші його частини руйнуються і перетворюються у порохувату темно-шоколадну спорову масу.Збудник хвороби — базидіальний гриб Ustilago nigra Tapke порядку Ustilaginales, родини Ustilaginaceae. Його теліоспори кулясті, або майже кулясті, 5,5-7,5 х 6-8 мкм, частіше 6,5-7 мкм в діаметрі, з темно-коричневою оболонкою, що має колючечки. При проростанні теліоспор утворюються членисті базидії з чотирма базидіоспорами, які розмножуються багаторазовим брунькуванням.

Ураження рослини відбувається під час проростання зерна. Зберігається збудник хвороби на насінні у вигляді теліоспор. Відносно менше уражуються сорти ячменю: озимого — Силует, ярого — Харківський 74, Одеський 115 та ін.