59.Бактеріальні хвороби плодових зерняткових культур.

Кореневий рак, або зобуватість коренів. Дуже поширене захворювання багатьох плодових культур. Особливо часто проявляється на саджанцях у розсадниках. На коренях і кореневій шийці утворюються нарости, різні за формою й розміром, досить щільної (дерев'янистої) консистенції.

Захворювання викликають бактерії Agrobacterium tumefaciens (Smith, et Townsend) Conn (Pseudomonas tumefaciens Dugger). Вони паличкоподібні, 1,5-3,0 x 0,6-1,0 мкм, рухомі, мають 1-3 перитрихіальних джгутики, грамнегативні, неспороносні, уражують не тільки плодові культури, а й виноград, вербу, буряк, моркву, томат, соняшник, хризантеми та ін. Потрапивши у місця пошкодження коренів, бактерії подразнюють тканини рослин, внаслідок чого відбувається посилений поділ клітин переважно паростків.

Уражені саджанці гірше приживаються і швидше випадають. Особливо великої шкоди кореневий рак завдає при нестачі в грунті вологи. Для запобігання хвороби велике значення має правильний вибір ділянок для закладання розсадника плодових культур.

Забороняється використовувати ділянки, де попередником були культури, уражені кореневим раком. Кращими попередниками є багаторічні трави, а на піщаних грунтах — люпин. Саджанці, у яких уражена коренева шийка або головний корінь, вибраковують.

У саджанців з ураженими бічними коренями обрізують нарости й дезинфікують 1%-м розчином мідного купоросу, сірчанокислого цинку або 0,2%-м розчином борної кислоти. При цьому ^корені занурюють у розчин на 5 хв, а затим промивають у чистій воді.

Бактеріальний рак кори яблуні та груші. В останні роки в Україні спостерігається ураження штамбів і скелетних гілок яблуні та груші, яке прийнято називати бактеріальним раком, або бактеріальною гниллю кори. Дослідженнями К.І.Бельтюкової, Л.П.Пастушенко і Л.В.Оскерко встановлено два типи прояву захворювання.

Перший характеризується утворенням на штамбах і скелетних гілках вдавлених, овальних плям, різних за розміром, з рожево-коричневим відтінком і фіолетово-бордовою облямівкою. Такі плями часто відокремлюються від живої тканини тріщинами. Деревина у місцях плям м'яка, волога, коричнева, із запахом плісені. Інколи з утворених тріщин витікає рідина.

Навесні кора часто здувається, набуваючи цЬорми пухирів, а потім лопається і звисає, оголюючи вологий камбій. Листки в уражених дерев набувають червоно-коричневого кольору, відмирають, але не обпадають. Відмирають окремі скелетні гілки, а іноді і все дерево. Збудником такої срорми захворювання є бактерм Pseudomonas syringae van Hall pv. cerasus Griffin.

За другого типу бактеріального раку на скелетних гілках утворюються поздовжні і поперечні тріщини з рідиною, яка повільно з них витікає. Кора навколо тріщин западає і темнішає. Під нею поверхневі шари деревини стають чорнувато-коричневими.

Уражені гілки мають невелику кількість листків, які до того ж дрібні і хлоротичні. Іноді витікання рідини з місць уражень (тріщин) настільки посилюється, що стовбури і навіть грунт навколо них стають мокрими.

При повному оперізуванні тріщинами гілки чорніють і засихають. З уражень виділяються неоднорідні бактерії типу Erwinia, частина яких схожа на Erwinia carotovora pv. carotovora Bergey et al., а частина — на Erwinia amylovora Winslow et al.

Виділені з уражень бактерії мають слабкі патогенні властивості. Вони, певно, розвиваються лише у місцях механічних пошкоджень. Джерелом інгірекції є уражені дерева, від яких за допомогою крапель дощу і комах поширюються бактерії.

Опік плодових дерев. Захворювання досить поширене на груші і яблуні в США, де його називають файрбляйт (firo bligt), або опік. Виявлене також в Японії, Новій Зеландії, Німеччині, Італії, Румунії та Польщі. В Україні опік плодових дерев вважається карантинним об'єктом.

Хвороба проявляється на квітках, пагонах, гілках та плодах. Квітки раптово в'януть і чорніють, листки скручуються, чорніють і залишаються висіти на деревах, набуваючи вигляду обпалених.

У місцях уражень кора молодих пагонів і гілок здувається внаслідок великого припливу рідини. Остання згодом починає текти по корі У вигляді гумозного ексудату.

Спочатку вона безбарвна, а пізніше темнішає й застигає у вигляді краплинок від янтарно-жовтого до темно-бурого кольору. У літній період хвороба ніби згасає, але навесні з початком сокоруху відновлюється й поширюється по всій рослині. Уражуються опіком молоді, недостиглі плоди. Вони чорніють і залишаються висіти на гілках, як і листки. Достигаючі та стиглі плоди не уражуються навіть при штучному зараженні.

Збудником опіку плодових дерев є бактерії Erwinia amylovora Winsl. et al. Оптимальна температура їх розвитку — 30°С, при 45-50°С вони гинуть. Інкубаційний період триває 3-4 дні на сприйнятливих до хвороби сортах і 6-Ю днів на більш стійких.

Джерелом інфекції є уражені дерева. Бактерії поширюються з краплинами дощу, які змивають слиз. Можуть розноситися і садівним інструментом, особливо під час окулірування дичок, та комахами, насамперед бджолами, попелицями тощо.