67. Чорна плямистість, або альтернаріоз капусти.

Поширений скрізь, особливо в районах з достатньою вологістю.

Проявляється на молодих і дорослих рослинах капустяних культур, переважно на насінниках в період достигання й збирання.

На сім'ядолях і стеблах сходів утворюються чорні некротичні смуги і плями, внаслідок чого рослини відмирають.

На верхніх листках головок дорослих рослин головчастої капусти з'являються темні зональні плями близько 1 см в діаметрі з пухким сажистим нальотом, а на головках цвітної капусти — бура гниль. На насінниках уражуються стебла й стручки.

Вони вкриваються темним оксамитним нальотом, зморщуються і засихають. Насіння в уражених стручках зморщується і погано достигає. Збудником хвороби є незавершений гриб Afternaria brassicaee Sacc.

Джерелом інфекції чорної плямистості є уражене насіння і післязбиральні рештки рослин, на яких гриб зберігається конідіями і грибницею. Особливо великої шкоди чорна плямистість завдає: насінникам, різко знижуючи врожайність і схожість насіння.

Стійких до альтернаріозу сортів немає, але ранні сорти капусти уражуються менше, оскільки рослини достигають до періоду випадання великих дощів.

68. Фітофтороз томату.

На томаті фітофтороз проявляється через 10-15 днів після виявлення його на картоплі. Уражуються листки, стебла й особливо сильно плоди. На листках утворюються бурі плями (з нижнього боку білуватий або сіруватий наліт), на стеблах — темно-бурі смуги, а на плодах — темно-бурі, великі, трохи вдавлені, тверді плями з нерівною поверхнею, хоч гниль проникає глибоко в плід. Особливо інтенсивно гниль розвивається при достиганні, транспортуванні та зберіганні плодів.

Збудником хвороби частіше є нижчий гриб Phytophthora infestans dBy. порядку Peronosporales. Захворювання можуть викликати й інші гриби роду Phytophthora dBy.

На плодах вони спороношення не утворюють. Розвитку хвороби У полі сприяють холодні ночі й порівняно теплі дні при високій вологості повітря (часті дощі, тривалі тумани та великі роси).

Джерелом інфекції можуть бути уражене насіння і рештки уражених рослин. Під час вегетації індзекція здебільшого потрапляє з картоплі на томат. За інтенсивного розвитку хвороби багато плодів непридатні для споживання у свіжому вигляді і переробки.

З метою обмеження розвитку фітофторозу томат слід вирощувати якомога далі від полів картоплі і тих полів, де в минулому році вирощували ці культури. Просторова ізоліція має становити не менше 500 м. Насіння збирають із здорових плодів і протруюють його.

При виявленні хвороби видаляють з поля уражені плоди, обприскують рослини чЬунгіцидами. В окремих випадках при значному розвитку хвороби рекомендується робити декілька обприскувань з інтервалом 8-10 діб. Відносно стійкими до фітофторозу вважають сорти Застава, Світанок, Лія та ін.

70. Стовбур томатів.

Найбільше поширений у південних районах, але останнім часом спостерігається і в середній частині України. Крім томату, уражуються баклажан, перець, картопля і деякі бур'яни (берізка польова, цикорій, молочай). Молоді пагони і верхівка рослин внаслідок утворення антоціанового пігменту набувають червонуватого чи фіолетового відтінку. Нові листки, що формуються, редуковані, вузькі, папоротеподібні й стирчать угору. Нижні листки стають жовтими, а жилки на нижньому боці — фіолетовими. Такі листки мають грубу консистенцію і легко ламаються. При стовбурі особливо характерні ознаки проявляються на квітках і плодах. Чашолистики часто зростаються між собою вздовж, збільшуються у розмірах, а за формою нагадують дзвіночок. Тичинки на квітках засихають, стовпчик маточки вкорочується й набуває спотвореного вигляду. Пелюстки квіток зменшені і часто мають зелене забарвлення. Такі квітки не плодоносять.

Якщо рослини хворі на стовбур під час формування плодів, то останні при достиганні стають жовтувато-оранжевими, а на нижньому їх боці утворюється сіточка, яка просвічується крізь шкірку. У таких плодах ксилемні клітини судинно-волокнистих пучків дуже розвинені, насіннєві камери зменшені, насіння щупле або його зовсім немає. На дотик плоди жорсткі й до того ж мають поганий смак.

Збудник хвороби належить до мікоплазмозів, які розповсюджуються цикадками (Hyalesthes obsoletus, H.mlokasie та ін.), а також передається під час щеплення. Інкубаційний період хвороби триває до ЗО діб. Особливо сильний розвиток хвороби спостерігають в періоди з високою температурою повітря, тому в загущених посівах ця хвороба проявляється менше.

Збудник насінням не передається, у рештках рослин після збирання врожаю теж гине, зате зберігається на багаторічних бур'янах (берізці польовій тощо), від яких потім розноситься цикадками.

Шкідливість стовбура полягає в зниженні врожаю (на 30-40%) і зменшенні кількості сухих речовин у плодах. Знижуються також товарні якості плодів, вони стають непридатними для переробки. На штамбових сортах томату і на рослинах, вирощених з повноцінного насіння двох-трьох зборів, хвороба розвивається менше.