3. Іржасті хвороби ячменю.

На ячмені зустрічаються чотири Іржастих захворювання: лінійна, жовта, карликова і бурувата Іржа.

Лінійна, або стеблова, Іржа, Хвороба зустрічається майже скрізь, але її шкідливість виявляється тільки в окремі роки у західних районах Полісся України. На стеблах, листкових піхвах, листках, остюках І колоскових лусочках, звичайно після колосіння, з'являються іржасто-бурі пустули-урединії, які зливаються у довгасті лінії. Навколо урединій помітна облямівка, що утворюється внаслідок розриву епідермісу. Наприкінці вегетації рослин у місцях формування урединій і поряд утворюються чорні, випуклі, видовжені пустули-телії, що розташовуються смугами довжиною 20-22 см.

Збудником хвороби є базидіальний гриб Puccinia graminis Pers. На ячмені зустрічаються дві його форми — f.secalis Eriks.et Непп. І f. tritici Eriks.et Henn. Біологічні особливості збудника і його морфологічні ознаки описано на с. 10. При сильному ураженні значно зменшується посухостійкість рослин, і утворюєтся щупле зерно. Недобір його може досягти 50% і більше. Відносно менше уражуються сорти ячменю: озимого — Росава, ярого — Донецький 9, Боратинський та ін.

Карликова іржа. Захворювання поширене майже в усіх районах вирощування ячменю. На ярому ячмені карликова іржа проявляється на початку молочної стиглості зерна, а на озимому — на сходах. На листках і їхніх піхвах з'являються дрібні світло-жовтІ пустули, розміщені безладно.

Пізніше з нижнього боку листків і листкових піхв формуються субепідермальнІ дрібні чорні пустули. Збудником хвороби є базидіальний дводомний гриб Puccinia hordei Otth. (P. simplex Eriks. et Henn., P.anomala Rostr.). Еціальне спороношення він утворює на видах рястки (Ornithogalurn), a урединІо- І теліоспороношення — на ячмені.

Спермогонії з обох боків листя округлі, 100-150 мкм у діаметрі, світло-жовті, еції келихоподібні і жовті, еціоспори кулясті або еліптичні, 20-26 х 18-24 мкм, оболонка безбарвна, дрібно-бородавчаста.

Урединіоспори гриба кулясті чи широкоеліптичні, одноклітинні, 21-30 х 18-22 мкм, із світло-бурою колючкуватою оболонкою. Теліоспори одноклітинні і двоклітинні, за формою довгасті або булаво подібні. Розмір одноклітинних телІоспор — 25-30 х 16-18 мкм, а двоклітинних 44-46 х 18-24.

Еціоспори та урединіослори P.hordei проростають, уражують рослини, коли є краплинна волога, а температура повітря становить 10-25Х. інкубаційний період від ураження до прояву хвороби — 7-8 діб. Після періоду спокою теліоспори проростають навесні, утворюють базидіоспори, від яких починається зараження видів рястки. Гриб може розвиватись і без еціальної стадії. ВІН добре зимує урединіогрибницею на озимому ячмені і сходах падалиці, а навесні дає нове покоління урединіоспор.

Карликова іржа порівняно з іншими видами іржі ячменю менш шкідлива. Недобір урожаю від цієї хвороби не перевищує 5-7%. Високостійких до карликової іржі сортів ячменю немає.

4. Кореневі гнилі пшениці.

Кореневі гнилі на озимій і ярій пшениці, а також на інших колосових злаках розповсюджені у багатьох районах вирощування. Відомо декілька типів кореневих гнилей.

Звичайна гниль. Загнивання кореневої системи відмічається як на молодих, так і на дорослих рослинах. Іноді на сходах утворюється один корінь замість трьох, а паростки викривлюються і відмирають. Стебла, особливо у прикореневій частині, буріють і загнивають, внаслідок чого уражені тканини розм'якшуються, й рослини гинуть. Уражені стебла вкриваються темно-сірим нальотом. На листі дорослих рослин спочатку з'являються темні, а пізніше — темно-бурі чи світло-бурі, трохи видовжені плями з темною облямівкою, які з часом вкриваються оливково-бурим або чорно-сірим нальотом. Таке ураження листя називають темно-бурою плямистістю. Нерідко спостерігають побуріння колоскових лусочок, зерно утворюється щупле, а зародковий кінець його чорніє або стає коричневим.

Збудник хвороби — незавершений гриб Drechslera sorokiniana Subram. (Helminthosporium sativum.P.,K.et В. Bipolaris sorokiniana Shoem.). Його грибниця розповсюджується у міжклітинниках тканин рослин. При цьому на поверхні уражених органів, особливо при наявності вологи, утворюється темно-буре спороношення. Конідієносці багатоклітинні, темні, колінчасті, довжиною до 130 мкм і товщиною 6-7 мкм. Конідії темно-оливкові, еліптичні, видовжено-яйцеподібні, іноді зігнуті, розміром 60-130 х 17-30 мкм, з 2-13 поперечними перетинками. У період вегетації рослин гриб розповсюджується конідіями. Розвиток його перебігає при температурі 6-37°С, а максимальне зараження рослин відбувається при температурі 15°С і відносній вологості повітря 95-98%. Зимує патоген у вигляді грибниці і конідій на рештках рослин, падалиці зерен у грунті, витримуючи морози до –39°С. Тому останні часто стають джерелом інфекції. На уражених рештках рослин, що перезимували, гриб може утворювати псевдотеції з сумками і сумкоспорами. У цій стадії він має назву Cochliobolus sativus.

Фузаріозна гниль. На уражених рослинах утворюються поздовжні темні плями та побуріння, загнивання, відмирання первинних і вторинних коренів, підземного міжвузля, а іноді і основи стебла. Нерідко фузаріозна гниль призводить до зрідження посівів, іноді —білостеблості та пустоколосості.

Збудники хвороби — незавершені гриби роду Fusarium Link., родини Tubercula гІасеае, порядку Hyphomycetales, частіше гриби F.culmorum Sacc, F.avenaceum Sacc, F.oxysporum Schiecht, F.graminearum Schwabe. Їх розвитку сприяють відносна прохолода і підвищена вологість з зниженою сонячною радіацією. У спороложах (піонотах, спородохіях) цих грибів утворюється конідіальне спороношення. Конідії безбарвні, видовжені, зігнуті, серпоподібні або прямі, на верхівці тупі чи загострені, переважно багатоклітинні (макроконїдїї) — з 4-5 перетинками, розміром 35-64 х 3,3-4,1 або 29-46 х 6,1-7,1 мкм, у деяких видів вони одноклітинні ( ікро конідії), розміром 5-18 х 2-6 мкм. У більшості грибів утворюються безбарвні або жовто-бурі одноклітинні хламідоспори і жовті, коричневі чи сині склероції. Зберігаються гриби на зерні, рештках рослин у грунті у формі грибниці, склероціїв, іноді — хламідоспор. Під час вегетації вони поширюються конідіями.

Зараження рослин у грунті відбувається при температурі від 1 до 35°С (оптимум 13-26Т) і вологості 40-80%. Найбільш інтенсивно коренева система уражується при недостатній вологості грунту або її різких коливаннях. Стійких до хвороби сортів немає. Менше уражуються сорти озимої пшениці Одеська напівкарликова, Киянка, Харківська 90, Ювілейна 75, ярої — Харківська 15 та ін.

Пітіозна гниль. Вогнища хвороби виявляють у північній частині Полісся України. На корінні і нижній частині стебла сходів утворюються темні плями, паростки поникають і вкриваються білим нальотом. Уражені рослини відстають у рості й часто гинуть. Збудники хвороби — нижчі гриби класу Oomycetes, порядку Peronosporales, роду Pythium Pringsh (частіше P.irregulare Buis.Jp.polymorpha та ін.). У вологих умовах гриби утворюють рясну білу грибницю, яка складається з тонких розгалужених гіф, а також кулястих зооспорангіїв (діаметром 12-21 мкм) і ооспор (діаметром 8-25 мкм). Зберігаються гриби у грунті на рештках рослин.

Ризоктоніозна гниль. Виявляють у районах достатнього зволоження. Уражуються корені, колеоптиль, листкові піхви і нерідко нижнє листя. На корінні утворюється бурувата грибниця та склероції у вигляді коростинок. На листкових піхвах з'являються окоподібні плями з темно-бурим обідком. Уражені рослини гинуть. Збудник хвороби — незавершений гриб Rhizoctonia solani Kuehn. (порядку МусеІІа sterilia), який уражує велику кількість видів рослин і зберігається на їх рештках.

Церкослорельозна гниль. Розповсюджена в західних і центральних районах України. Викликає почорніння та відмирання коріння й колеоптиле. Найбільш характерним для хвороби є поява біля основи стебел, іноді в підземному міжвузлі і піхвах листя еліптичних плям (0,5-2,5 см) кавового кольору, які ще називають очкуватою плямистістю. На плямах утворюються дрібні чорні м і крос кл еро ції, що, зливаючись, нагадують коростинки. Всередині стебла виявляють великі скупчення грибниці, яка спочатку має світло-сірий, а пізніше — коричневий колір.

Збудник — незавершений гриб Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron.) Deighton (Cercosporella herpotrichoides Fron.) порядку Hyphomycetales. При достатній вологості він утворює конідіальне спороношення. Конідієносцї — у вигляді бічних гілочок, безбарвні, короткі, циліндричні, мають 1-3 клітини. Конідії безбарвні, голкоподібні, у верхній частині часто зігнуті, з 4-8 перетинками, здебільшого 50-70 мкм довжиною та товщиною біля основи 2-4 мкм, у верхній частині — 1,0-1,5 мкм. Вторинні конідії утворюються при проростанні, схожі на первинні, але мають циліндричну форму.

Офіобольозна гниль. Захворювання виявляють вогнищами в районах з підвищеною вологістю. Уражена коренева система темніє, загниває і відпадає біля вузла кущення. Основа стебла чорніє, і під піхвою першого нижнього листка утворюється скупчення буруватої грибниці з великою кількістю псевдотеціїв, що виступають на поверхню.

Збудник — сумчастий гриб Gaeumannomyces grarninis van Ark. Et Oliver (Ophiobolus graminis Sacc). Належить до порядку Dothideales. Він утворює гладенькі, вугласті псевдотеції, 500-700 мкм у діаметрі, з продихами, які вкриті щетинками і мають коротку горловинку. Сумки видовжено-циліндричні, іноді зігнуті, розміром 80-90 х 12-13 мкм.

У кожній з них по 8 паличкоподібних сумкоспор. На кінцях вони трохи звужені й тупі, безбарвні чи жовтуваті, розміром 70-75 х 3-4 мкм, в більшості 4-6-клітинні. Між сумками парафізи не утворюються. Формуються сумки із сумкоспорами з осені, проте фізіологічно вони дозрівають навесні. На грибниці можуть також утворюватись хламідоспори, які зимують, а навесні проростають і уражують рослини. Збудник офіобольозу інтенсивно розвивається при підвищеній вологості й температурі від 4 до 33°С (оптимум 19-24°С).

У грунті патоген часто розповсюджується грибницею, В уражених рослин зав'ядають листки і відмирають стебла, а у колоссях стебел, що не відмирають, часто формується щупле зерно, а ще частіше буває пусто колос ість. Продуктивність уражених рослин знижується на 40% і більше.