34. Фітофтороз, або картопляна гниль.

Захворювання відоме понад 100 років. Воно дало поштовх до інтенсивного вивчення природи і причин хвороб взагалі. Праці про фітофтороз картоплі вважають початком розвитку наукових досліджень у галузі фітопатології.

Хвороба поширена у багатьох районах, але найбільшої шкоди завдає в Поліссі України..Уражуються листки, стебла, ягоди і бульби картоплі. Хвороба інтенсивно розвивається на початку цвітіння. На листках і стеблі спочатку з'являються невеликі бурі плями, які потім швидко збільшуються. Листки в'януть, поникають, чорніють, засихають, у вологу погоду гниють. На нижній поверхні листка, навколо плям, на межі із зеленою здоровою тканиною у вологу погоду або при ранковій росі спостерігають білуватий павутиновий наліт.При відносно низькій вологості повітря на надземних частинах рослин налгт не утворюється. Черешки уражених рослин відмирають, листя поникає. Такий тип ураження можна легко сплутати з в'яненням. На бульбах утворюються різко окреслені, сіруваті, а згодом буруваті, заглиблені плями різного розміру. При розрізі бульб на їх периферії видно побурілу тканину.

Збудником хвороби є ооміцетний гриб Phytophthora infestans dBy. порядку Perosporaceae, родини Pythiaceae. Грибниця його несептована і поширюється на міжклітинниках тканин, утворюючи бічні кулясті вирости (гаусторії), за допомогою яких проникає а порожнину клітин, де і живиться. Наліт на уражених органах рослин являє собою нестатеве спороношення гриба (зооспо-рангієносці із зооспорангІями), що стирчить із продихів. Зооспорангієносці слаб о розгалужені, мають по 1-4 основні й кілька бічних гілок з потовщенням у місцях утворення зооспорангіїв. Зооспорангії одноклітинні, овальні, розміром 25-33 х 15-20 мм. Зооспорангієносці із зооспорангІями утворюються при тривалому зволоженні листка і відносній вологості повітря не нижче 76% протягом 4-6 год. Як правило, наліт з'являється на світанку, досягаючи повного розвитку за 2-3 год. За допомогою зооспорангіїв гриб поширюється під час вегетації рослин. Проростають зооспорангії тільки у краплинній волозі.Із зооспорангіїв утворюються зооспори* або безпосередньо гІфальний паросток, через це багато авторів називають зооспорангії конідіями, а зооспорангієносці — конідієносцями.Зараження відбувається, коли на поверхні рослини деякий час є краплинна волога. За даними Н.О.Наумової, тривалість його коливається залежно від температури; при 10°С — 3 год, 15СС —2 і при 20-25сС — 1,5 год.Інкубаційний період залежить лише від рівня температури і може становити 3-16 днів.

Найбільше їх утворюється при температурі 10-15°С (з одного зооспорангію — 4-16 зооспор).Мінімальною температурою для розвитку гриба у рослині вважають 1-3, а максимальною — 30аС. Зооспорангісносці із зооспорангіями утворюються при температурі 7-25Х. Короткочасна температура 35-490С стимулює проростання зооспорангіїв, а більш тривала впливає згубно. Бульби заражуються або від зооспорангіїв, які при рясних дощах можуть з листків потрапляти у грунт, або частіше під час копання, коли вони стикаються з поверхневим шаром грунту чи ураженою гичкою. Незначне пошкодження сприяє проникненню Інфекції. Захворювання від бульб під час зберігання не передається, але уражені місця часто заселяють багато мікроорганізмів, які зумовлюють гниття бульб під час зберігання. У місцях фітофторозних уражень часто розвивається суха гниль. В природних умовах гриб, як правило, не утворює ооспор. їх утворення спостерігається лише на батьківщині картоплі — у Мексиці.

Патоген зимує у формі грибниці на бульбах. Перші прояви фітофторозу видно на паростках картоплі. Причиною цього є садіння заражених або здорових бульб на ділянці, де у минулому році було зареєстровано захворювання і у грунті лишились невиконані уражені бульби. Інтенсивного розвитку фітофторозу на сходах картоплі не виявлено. З одного боку, це пояснюється відмиранням значної частини паростків ще до їх появи на поверхні грунту, з другого — відсутністю належних умов для розвитку гриба. Сходи добре продуваються вітром, і волога на них довго не затримується.

36. Рак картоплі.

Поширений у деяких областях України І вважається об'єктом внутрішнього карантину.Уражуються бульби, столони, рідше стебла і листки. Корені не уражуються.

Найбільш типовою ознакою хвороби є утворення наростів на органах рослин. На бульбах у ранній фазі розвитку зараження поширюється по всій поверхні Пізніше ракові нарости з'являються переважно навколо вічок. До утворення типових наростів захворювання проявляється у вигляді слабкої пухлини і знебарвлення уражених місць, що добре помітно на бульбах із забарвленою шкіркою і трохи слабше Із світлою. При ураженні столонів, бульби, як правило, не утворюються, але столони продовжують рости^І на них утворюється ланцюжок з 4-5 наростів. На стеблах останні з'являються переважно поблизу кореневої шийки, а на листках — у пазухах, рідше — на пластинках. Інколи внаслідок однобічного зараження осі паростка спостерігається викривлення стебла.Нарости являють собою розрослу тканину, в клітинах якої міститься збудник хвороби і великі запаси крохмалю. Спочатку нарости світлі, згодом буріють, Інколи стають чорними. Поверхня їх горбкувата і зовні нагадує суцвіття цвітної капусти. Величина наростів може бути різною — від невеликих горошинок до розмірів, більших за бульбу.

На наростах пробкова тканина не утворюється, тому під впливом ґрунтової вологи і діяльності різних сапрофітних мікроорганізмів вони швидко руйнуються. М.А.Дорожкін описав ще три форми прояву раку картоплі: листоподібну, паршеподїбну і гофровану. Вони виникають під впливом несприятливих кліматичних умов. Листоподібні нарости утворюються внаслідок розростання вічкових лусочок у вигляді м'ясистих спотворених листочків з ледь помітним жилкуванням. За сильного розвитку такі нарости нагадують розкриті соснові шишки. ПаршеподІбна форма ураження проявляється на бульбах у вигляді виразок або кірочок з гіпертрофічної тканини. Хворі бульби набирають своєрідної зморшкуватості з напливами І заглибинами.

Збудником захворювання є хітридіоміцетний гриб Synchytrium endobioticum Pers. порядку Chytridlomycetes. Біологія збудника досить складна. Як правило, восени у тканині наростів виявляють «спочиваючі» спори — зимові зооспорангії з тришаровою оболонкою. Вони округлі, золотисто-жовті або жовто-коричневі, 50-80 мкм у діаметрі. Після зимівлі у них утворюються зооспори з одним джгутиком, за допомогою якого вони активно рухаються {див. рис.32). Зооспори проникають у листкові тканини рослин (вічка, листостеблові бруньки), втрачають джгутик й утворюють вегетативні тіла — просоруси. Просорус, зберігаючи свою одно-ядерність, розростається, а потім у клітині рослини-живителя утворює пухироподібний виросток — сорус. Із просорусу а сорус переходять протоплазма і ядра, які зразу багаторазово поділяються. Сорус вкривається новою оболонкою і його вміст розділяється на 4-9 багатоядерних ділянок — зооспорангіїв, у яких утворюється від 200 до 300 одноджгутикових зооспор. При наявності краплинної вологи зооспори виходять із зооспорангіїв і можуть заражати рослини. Один цикл розвитку гриба триває 10-12 днів. За вегетаційний період гриб може дати кілька поколінь. Паралельно Із літнім розвитком гриба у тканинах рослин закладаються зимові спори, утворені від попереднього злиття двох зооспор, які виникають з літніх амебоїдїв. Вважають, що в копуляції беруть участь зооспори, які вийшли з різних зооспорангіїв. Злиті зооспори не втрачають своїх джгутиків і рухомості до проникнення у тканину рослин, де амебоїдні тіла дводжгутикових зооспор залягають глибше одноджгутикових і більше впливають на рослину-живителя. Вони розростаються і вкриваються двошаровою оболонкою, поверх якої наростає третій шар, що складається з елементів оболонки клітин рослин.

Зимові спори (цисти) проростають тільки після періоду спокою тривалістю не менше 70 днів. Деякі спочиваючі спори мажуть проростати через 10-13 років І більше, що особливо утруднює захист картоплі від раку. Зимові спори мають високу стійкість до факторів навколишнього середовища. Значна їх частина може протягом кількох років зберігатися у повітряно-сухому стані. Зимові спори протягом двох діб витримують температуру 83"С І протягом години ЮО'С.

Розвиток спочиваючих спор залежить від умов вологи, температури і наявності кисню. Окремі можуть проростати при вологості грунту від ЗО до 95%. Оптимальною вологоємністю є 60-80%. Температура проростання може бути в межах від 5 до 24'С (оптимальна 15-18Х). Особливо реагує гриб на наявність кисню. При невеликому його доступі зимові спори проростати не можуть, але не втрачають своєї життєздатності, перебуваючи у стані анабіозу. Цим можна пояснити тривале "їх збереження на глибині 60-70 см, де не вистачає кисню І понижена вологість грунту. До кислотності грунту паразит невибагливий. Його розвиток спостерігають при рН 3,9 — 8,5. Проникнення у рослину гриба S.endobioticum викликає розростання і посилений поділ клітин, чим пояснюється утворення наростів, величина яких залежить від ступеня сприйнятливості рослин до хвороби. У сприйнятливих сортів вони більші, у стійких менші.