
- •1. Іржасті хвороби пшениці.
- •2. Іржасті захворювання вівса
- •3. Іржасті хвороби ячменю.
- •4. Кореневі гнилі пшениці.
- •5. Септоріоз пшениці.
- •6. Ринхоспоріоз (облямівкова плямистість) .
- •10. Борошниста роса злаків.
- •11. Ріжки злаків.
- •12. Хвороби колосу та зерна колосових культур.
- •13. Сажкові хвороби пшениці.
- •14. Сажкові хвороби ячменю.
- •16. Сажкові хвороби кукурудзи.
- •17. Іржа кукурудзи.
- •20. Коренева гниль гороху.
- •21. Аскохітоз гороху.
- •22. Пероноспороз гороху.
- •23. Іржа гороху.
- •24. Борошниста роса гороху.
- •25. Червона, бура та фузаріозна гнилі коренів буряку.
- •26. Коренеїд.
- •27. Несправжня борошниста роса, або пероноспороз.
- •28. Борошниста роса.
- •29. Іржа буряку.
- •30. Церкоспороз та рямураріоз.
- •31. Фомоз та аскохітоз листя буряку.
- •32. Парша коренів буряків.
- •33. Рак та туберкульоз буряків.
- •34. Фітофтороз, або картопляна гниль.
- •37. Чорна парша картоплі.
- •38. Порохувата парша картоплі..
- •40. Срібляста та бугорчата парша картоплі.
- •42. Біла гниль соняшнику.
- •43. Пероноспороз соняшнику.
- •44. СІра гниль соняшнику.
- •45. Іржа соняшнику.
- •46. Фомоз соняшнику.
- •48. Бактеріальні хвороби капусти.
- •49. Кила капусти.
- •50. Пероноспороз , шийкова гниль, біла гниль денця та мокра гниль цибулі та часнику.
- •52. Антракноз льону.
- •53.Гнилі моркви.
- •54. Парша яблуні та груші.
- •55. Чорний рак плодових зерняткових.
- •56. Моніліоз зерняткових та кісточкових культур.
- •57. Звичайний рак і цитоспороз.
- •58. Пасмо льону.
- •59.Бактеріальні хвороби плодових зерняткових культур.
- •60. Ламкість стебел льону.
- •61. Гнилі ягід суниці.
- •62. Фузаріоз сої.
- •63. Фузаріоз льону.
- •64. Чорна ніжка капусти.
- •65. Фомоз капусти.
- •67. Чорна плямистість, або альтернаріоз капусти.
- •68. Фітофтороз томату.
- •71. Пероноспороз огірків.
- •72. Борошниста роса огірків.
- •73. Антракноз гарбузових.
- •74. Іржа яблуні та груші.
- •76. Опік плодових дерев.
- •77. Кокомікоз кісточкових культур.
- •78. Клястероспоріоз кісточкових культур.
- •79. Полістигмоз кісточкових культур.
- •80. «Шарка» сливи.
- •81. Біла плямистість суниці.
- •82. Види іржі смородини.
- •83 Антракноз смородини.
- •84. Септоріоз смородини.
- •85. Американська борошниста роса.
- •86. Антракноз малини.
- •87. Пурпурова плямистість малини.
- •88. Мільдью винограду.
- •89. Оїдіум винограду.
- •90. Антракноз винограду.
25. Червона, бура та фузаріозна гнилі коренів буряку.
На коренях буряку зареєстровано понад 20 різних уражень. Найпоширеніші з них — червона, бура, фузаріозна, хвостова, суха гнилі, сухий склероціоз, парша, зобуватість, туберкульоз, бактеріоз, дуплистість коренів, некроз судин.
Червона гниль, або ризоктоніоз. Проявляється на поверхні коренів сірими вдавленими плямами, що вкриті темно-фіолетовою сіткою грибниці. Згодом на грибниці утворюються червоно-фіолетові крапки — склероції. За Інтенсивного ураження, особливо у вологу погоду, корені гниють, листки в'януть, і рослини гинуть.
Червону гниль викликає незавершений гриб Rhizoctonia violaceae Tul., що розвивається у природних умовах вегетативно й може тривалий час зберігатися у грунті. Відома базидіальна стадія гриба, і тоді він має назву Helfcobasidium purpureum Pat.
Червону гниль, як правило, виявляють у другій половині літа вогнищами при надмірній кількості опадів І теплій погоді, у понижених місцях. Частіше вона проявляється на грунтах, де застоюється вода. Корені з червоною гниллю непридатні для зберігання.
Бура гниль. Проявляється у сухому загниванні коренів і швидкому в'яненні листків. Гниють хвостова частина кореня, шийка та ін. При значному ураженні з'являється бурий, густий, повстяний наліт, який інколи поширюється на черешки листків і навіть стелеться по поверхні вологого грунту.
Збудником хвороби є незавершений гриб Rhizoctonia solan і Kuehm., що розвивається вегетативно. Відома його базидіальна стадія.
Ураження коренів буряку гниллю спостерігають з середини літа. Зустрічається вогнищами на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод.
Фузаріозна гниль. Проявляється на початку літа. Уражені листки, починаючи з периферійних, в'януть, а їхні черешки біля основи чорніють. Корені відстають у рості, на них утворюється багато бічних корінців. На розрізі коренів аидно побуріння І відмирання судинно-волокнистих пучків, а також утворення поздовжніх порожнин, заповнених білою з рожевим відтінком грибницею.
За сильного розвитку хвороби гниль поширюється на зовнішні тканини, викликає загнивання хвостової частини, інколи її можна спостерігати біля шийки і головки кореня.
Збудниками захворювання є незавершені гриби роду Fusarium Link., що проникають в ослаблені нестачею вологи у грунті і високою Інсоляцією корені рослин. Гриби можуть проникати і в місця механічних пошкоджень коренів. Насінники з ураженими фузаріозною гниллю коренями або зовсім не утворюють, або мають щупле насіння.
Уражені корені буряку під час зберігання можуть бути причиною виникнення кагатної гнилі.
26. Коренеїд.
Захворювання виявляють на всіх бурякових посівах. Хворіють тільки молоді рослини в період від проростання насіння до утворення другої пари справжніх листків, тобто коли закінчується линяння кореня. У проростків загниває корінець і лідсім'ядольне коліно, іноді черешки сім'ядолей І листків. Спочатку загнивання проявляється у вигляді склоподібних чи бурих плям або бурої смужки уздовж кореня. Пізніше воно поширюється на верхню часхину кореня, на підсім'ядольному коліні утворюється кільцеподібний перехват із почорнілих загнилих тканин. При ІнтенсивнІшому розвитку хвороби спостерігається загнивання кореня по всій довжині.
Уражені рослини погано розвиваються, часто в'януть І гинуть. Коренеїд є комплексним захворюванням. Причиною його можуть бути несприятливі умови розвитку сходів, погана якість бурякового насіння й ураження паростків мікроорганізмами. Іноді ці фактори взаємопов'язані 3 неповноцінного насіння розвиваються слабкі сходи. Утворення на поверхні грунту кірки, різкі коливання температури послаблюють рослини, знижують їхню стійкість до ураження мікроорганізмами, які перебувають як на насінні, так і в грунти.
Розвиток коренеїда можуть зумовлювати близько 100 видів грибів і бактерій. Найчастіше зустрічаються гриби родів Pythium Pringsh., Aphanomyces dBy., Phoma Fr., Rhizoctonia DC, Penicillium Link,, Mucor MfchelL, Іноді — бактерії родів Erwinia Winslow et al., Pseudomonas Migula та ін. З мікроорганізмів найбільш активні такі:
1) гриби роду Fusarium Link.(F.javanicum Koord., F.moniliforme Sheld. та Ін.) розвиваються на рослинних рештках і в грунті, можуть міститися на клубочках насіння. Вони уражують проростки буряків, особливо при нестачі вологи в грунті, утворюючи білу павутинисту грибницю з рожевим або жовтим відтінком. Розмножуються конідіями;
2) Pythium debaryanum Hesse живе в грунті на рослинних рештках і уражує проростки буряків переважно в ранній період сходів і часто до з'явлення їх над поверхнею грунту. Гриб утворює
білу повстяну грибницю, на якій з'являються слаборозгалужені зооспораєносці Із зооспорамгІями. Останні проростають і дають зооспори, від яких Іде зараження рослин. Коли немає краплинно-рідкої вологи, зооспорангІЇ можуть проростати як конідії і уражувати рослини. На рослинних рештках гриб утворює і ооспори, які можуть довго зберігатися в грунті. Підвищену активність гриб має при вологості грунту понад 60%, температурі грунту 15°С;
3) Aphanomyces cochlioides Drechs. живе в грунті на рослинних рештках і уражує переважно надземну частину пІдсІм'ядольного коліна бурякового проростка. Гриб утворює білу з сіруватим відтінком павутинисту грибницю з подовженими зооспорангіями. Розмножується зооспорами, від яких відбувається зараження рослин. Зберігається в грунті ооспорами. Особливо підвищена активність гриба при високій вологості грунту;
4) Phoma betae Frank потрапляє в грунт найчастіше Із зараженим насінням і уражує переважно ослаблені рослини (звичайно підземну частину сходів). Гриб утворює павутинисту темнозабарвлену грибницю. Розмножується пікноспорами. які формуються в пІкнідах;
5) Rhizoctonia solani Kuehn. живе в грунті і уражує підземні частини сходів. Грибниця його пааутинна, спочатку безбарвна, а пізніше бура. На грибниці формуються різної форми псевдоконідії І чорні псевдосклероції. Останні зберігаються в грунті. Цей гриб як збудник коренеїда частіше зустрічається на ділянках з високим стоянням ґрунтових вод, у понижених місцях, на кислих і солонцюватих грунтах. Зараження рослин відбувається від грибниці і проростаючих псевдоконідІй.
Коренеїд — дуже шкідливе захворювання. Ураження І загибель паростків ще при підземному розвитку спричинюють недружність і зрідження сходів. Подальший розвиток коренеїда на сходах призводить до зрідження посівів і відставання рослин у розвитку. Все це затруднює формування плантацій з потрібною густотою рослин і є однією з причин зниження врожаю, погіршення його якості. Іноді при значному зрідженні сходів доводиться пересівати буряки, що пов'язано з додатковими витратами І, як правило, спричинює зменшення врожаю із зниженням цукристості коренів. При глибокому розвитку коренеїда уражена тканина первинної кори спадає, і частина рослин одужує. Вони гірше розвиваються, врожай їх на 10-30% нижчий.
Підвищену стійкість до хвороби мають сорти і гібриди цукрового б>г. а; Індустріальний, Український ЧС 70.