- •1. Загальна характеристика екологічних проблем у світі та Україні, роль права у їх вирішенні.
- •2. Еколого-правова політика України на сучасному етапі. Гарантування екологічної безпеки – мета екологічної полі-тики держави.
- •3. Становлення та розвиток екологічного права України.
- •4. Поняття та предмет екологічного права.
- •5. Об`єкти екологічного права.
- •6. Методи правового регулювання екологічних відносин.
- •7. Принципи екологічного права.
- •8. Система екологічного права. Місце екологічного права в системі права України.
- •9. Екологічне право як наука та навчальна дисципліна.
- •10. Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.
- •11. Класифікація джерел екологічного права.
- •12. Конституційні основи регулювання відносин у сфері охорони довкілля.
- •13. Закони як джерела екологічного права, зростання їх ролі в правовому регулюванні екологічних відносин.
- •14. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" як інтегроване джерело екологічного права.
- •15. Поресурсові закони як джерела екологічного права.
- •16. Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.
- •17. Значення локальних нормативно-правових актів для правового регулювання екологічних відносин.
- •18. Міжнародні договори як джерела екологічного права.
- •19. Роль судової практики в регулювання екологічних відносин.
- •20. Загальна характеристика еколого-правового статусу людини та громадянина.
- •21. Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.
- •22. Право на безпечне для життя та здоров`я довкілля.
- •23. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •24. Право на відшкодування шкоди, заподіяної негативним впливом на довкілля.
- •25. Право громадян на участь в прийнятті екологічно значимих рішень.
- •26. Гарантії екологічних право громадян.
- •27. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •28. Обов`язки громадян у сфері охорони довкілля.
- •29. Поняття, зміст та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •30. Принципи державного управління природокористування та охороною довкілля.
- •31. Основні функції управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.
- •32. Ведення кадастрів та обліку як функції управління.
- •33. Екологічне планування, прогнозування та програмування
- •34. Екологічне ліцензування і квотування.
- •35. Екологічне нормування та стандартизація.
- •36. Екологічний моніторинг.
- •37. Екологічний аудит.
- •38. Екологічний контроль.
- •39. Система органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •40. Органи загальної компетенції та їх повноваження у сфері управління природокористуванням та охороною довкілля.
- •41. Органи спеціальної компетенції та їх повноваження у сфері охорони довкілля.
- •42. Участь громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля.
- •43. Правове регулювання оцінки впливу на довкілля. Співвідношення овнс і екологічної експертизи
- •44. Завдання та об`єкти оцінки впливу на навколишнє природне середовище, її зміст.
- •45. Поняття, зміст та види екологічної експертизи.
- •46. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи.
- •47. Порядок проведення екологічної експертизи. Висновок екологічної експертизи.
- •48. Державна екологічна експертиза.
- •49. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи.
- •50. Громадська екологічна експертиза.
- •51. Загальна характеристика економіко-правового механізму у сфері екології.
- •52. Заходи екологічного стимулювання раціонального природокористування та охорони довкілля.
- •53. Екологічна безпека, як складова національної безпеки України.
- •54. Поняття та зміст екологічної безпеки.
- •55. Поняття і види екологічної безпеки.
- •56. Вимоги екологічної безпеки щодо планування та забудови територій.
- •57. Вимоги екологічної безпеки щодо продуктів харчування та продукції сільськогосподарського виробництва.
- •58. Екологічні вимоги щодо використання атомної енергії та забезпечення раціональної безпеки.
- •59. Поняття і функції юридичної відповідальності за порушення законодавства.
- •60. Поняття, види та структура екологічних правопорушень.
- •61. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •62. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •63. Цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •64. Поняття та особливості еколого-правової відповідальності.
- •65. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю.
- •66. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та майну громадян внаслідок вчинення екологічного правопорушення.
64. Поняття та особливості еколого-правової відповідальності.
Свого часу у юридичній літературі вже були спроби виділити в переліку юридичної відповідальності, крім класичнх її видів, ще й так звану еколого-правову відповідальністьі. Однак вітчизняна правова доктрина поставилась до цієї ідеї скептично. Основним аргументом заперечення такого виду відповідальності було те, що фактично немає правових санкцій, які б не охоплювалися адміністративною, кримінальною, цивільно-правовою та дисциплінарною відповідальністю2. А норма ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», де зазначається, що за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища настає визначена цим Законом та іншими нормативними актами дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність, легально позбавила необхідності з'ясування проблеми наявності таких, відмінних від зазначених, заходів впливу щодо осіб, які вчинили правопорушення проти довкілля.
Насправді ж, крім вже відзначених специфічних санкцій, що використовуються правом довкілля, існують ще й інші заходи юридичного впливу, які можуть застосовуватись до порушників норм цієї галузі права. Вони за своєю природою також не зовсім вписуються до загальної системи санкцій вже традиційних видів юридичної відповідальності.
Йдеться про так звані такси, що використовуються як санкції до осіб, які вчинили правопорушення проти довкілля. У них міститься визначений наперед розмір майнової шкоди, завданої довкіллю неправомірними діями фізичних чи юридичних осіб. Помилкове їх зарахування до заходів цивільно-правової відповідальності пов'язане з тим, що у таксах передбачається майнова оцінка завданих збитків, а сама відповідальність полягає у відшкодуванні шкоди. Водночас усі спроби подати таксову відповідальність як різновид цивільно-правової відповідальності не завжди містять загальні ознаки відповідальності за завдану майнову шкоду, що передбачені у ст. 1166 ЦК України. Нагадаємо, що там йдеться про шкоду, завдану неправомірними діями чи бездіяльністю фізичних або юридичних осіб особистим немайно-вим правам чи майну фізичної або юридичної особи, яка має бути відшкодована у повному обсязі. Таксова ж відповідальність передбачається в разі завдання шкоди довкіллю, а не майну фізичних чи юридичних осіб. Тому такси, попри їх майновий характер, все таки мають іншу правову природу і не можуть вважатися санкціями цивільно-правової відповідальності. Вони є санкціями відповідальності у сфері довкілля, а не окремим видом відшкодування цивільно-правової (майнової) шкоди. Зрештою, вже згадувана ст. 66 Конституції України може вважатися чи не найкращим доказом на користь такого висновку.
Отже, наявність принаймні двох видів специфічних санкцій (примусового припинення права природокористування та спеціальних такс відшкодування шкоди) дає підстави для виокремлення у системі юридичної відповідальності ще одного її виду — екоправової відповідальності. Вона разом з іншими традиційними видами відповідальності забезпечує належний рівень правових відносин у сфері використання й охорони природи.
З огляду на наведене загальне визначення юридичної відповідальності, екоправовою відповідальністю вважатиметься закріплений у законодавстві про довкілля і забезпечений державою обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення чи обмеження права, що пов'язане з використанням природних ресурсів, або відшкодувати за спеціальними правилами завдану довкіллю шкоду.