37. Екологічний аудит.

Екологічний аудит як інструмент охорони довкілля є порівняно новим напрямом природоохоронної діяльності в Україні. Правовою основою його здійснення є Закон України «Про екологічний аудит» від 24 червня 2004 р.

Екологічний аудит належить до різновидів екологічного контролю і проводиться в процесі приватизації об'єктів державної власності, іншої зміни форми власності, а також для потреб екологічного страхування та в інших випадках, передбачених законом.

У Законі України «Про екологічний аудит» він визначається як документально оформлений системний незалежний процес оцінювання екологічного об'єкта, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з дих питань вимогам законодавства України про довкілля.

Основними завданнями екологічного аудиту є: збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності та формування на її основі аудиторського висновку, а також встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону довкілля та іншим необхідними критеріям та оцінка впливу господарської діяльності на стан довкілля, а також та оцінка ефективності, повноти і обгрунтованості заходів, що вживаються для його охорони.

Екологічний аудит може бути добровільним і обов'язковим. Звіт про екологічний аудит є власністю його замовника та слугує підставою для ухвалення ним відповідних рішень.

38. Екологічний контроль.

Контроль у галузі охорони довкілля (екологічний контроль) є однією з важливих функцій державного управління, що здійснюється уповноваженими органами за певними правилами процедури. Полягає він у перевірці дотримання чинного законодавства про довкілля усіма суб'єктами правових відносин.

Основним завданням екологічного контролю є забезпечення додержання вимог законодавства про довкілля всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами.

Екологічний контроль іноді ототожнюють з моніторингом довкілля. Однак це зовсім не так, хоча йдеться про близькі за змістом, але різні за завданнями та методами здійснення функції управління у сфері охорони довкілля. При здійсненні екологічного моніторингу спостереження ведеться за станом довкілля та виявляються чинники його погіршення й деградації. Отримані при цьому відомості можуть бути використані при здійсненні контролю. Натомість контроль полягає у виявленні факторів негативного впливу на довкілля внаслідок порушення суб'єктами природокористування законодавства про охорону довкілля, фіксації таких порушень та застосуванні до правопорушників відповідних заходів впливу. Тобто при здійсненні моніторингу його об'єктом постає довкілля, а при здійсненні контролю таким є діяльність суб'єктів природокористування.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює два основних види екологічного контролю: державний та громадський. Крім того, виділяють ще відомчий та виробничий екологічний контроль.

Державний екологічний контроль здійснюється радами, їхніми виконавчими й розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими державними органами. Йому, зокрема, підлягають використання та охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, а також стан самого довкілля.

За суб'єктами здійснення державний екологічний контроль можна поділити на самоврядний, власне державний і відомчий.

Державний екологічний контроль здійснюється органами спеціальної компетенції, для яких контрольна функція є основною. Таким органом передусім є Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, перебуває у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища і йому підпорядковується. Держекоінспекція діє на підставі Положення про неї, що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р.

Основним завданням Держекоінспекції є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону довкілля, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами.

Для здійснення своїх завдань і функцій Держекоінспекція наділена широкими повноваженнями. Зокрема державні інспектори мають право:

— обстежувати в установленому порядку підприємства, установи, організації, інші об'єкти з метою перевірки додержання ними екологічного законодавства;

— обмежувати чи зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та експлуатацію об'єктів і подавати Мінприроді пропозиції про припинення їх діяльності у разі порушення ними екологічного законодавства;

— перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи тощо);

— складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом;

— давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до її повноважень;

— доставляти осіб, які вчинили порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до органів внутрішніх справ або виконавчих комітетів сільських, селищних рад, якшо особу порушника не може бути встановлено на місці вчинення порушення);

— передавати до прокуратури, органів досудового слідства та органів дізнання матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

— залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням із їх керівниками), до розгляду питань, шо належать до її повноважень;

— зупиняти транспорті засоби та проводити їх огляд, огляд знарядь добування об'єктів рослинного та тваринного світу на місяцях їх добування, зберігання, перероблення та реалізації;

— призначати в установленому порядку громадських інспекторів з охорони довкілля та видавати їм посвідчення затвердженого Мінприроди зразка;

— робити записи та подавати пропозиції до Мінприроди щодо фінансування правоохоронних заходів за рахунок коштів державного бюджету тощо.

Крім Держекоінспекції, функціями контролю у сфері охорони довкілля наділені й інші спеціально уповноваженні державні органи України, наприклад, Держкомлісгосп, Держкомзем, Держвод-госп тощо.

Громадський екологічний контроль відповідно до ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим державним органом з питань екології та природних ресурсів.

Громадські інспектори беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону довкілля, дотримання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів. Вони також проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону довкіля і подають їх відповідним органам державного контролю та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності.

Органи громадського контролю у сфері охорони довкілля можуть здійснювати також інші функції відповідно до законодавства України.

Виробничий екологічний контроль здійснюється екологічною службою підприємств, установ, організацій. Його завданнями є — перевірки виконання планів заходів у сфері охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, дотримання нормативів якості довкілля і виконання вимог природоохоронного законодавства.