4. Прокаріотичні організми- це? Які особливості будови бактеріальної клітини? Як у бактерій відбуваються процеси життєдіяльності (живлення, дихання, розмноження, перенесення несприятливих умов)?

Прокаріотичні організми - це організми, які не мають чітко диференційованого ядра, а містять його аналог – нуклеоїд. У будові бактерій виділяють три обов'язкові клітинні елементи: цитоплазматичну мембрану, нуклеотид, рибосоми. Майже всі бактерії мають зовнішню оболонку - клітинну стінку, завдяки якій форма бактерій постійна. У бактеріальній клітці розрізняють: основні органели: нуклеоїд; цитоплазму; рибосоми; цитоплазматичну мембрану; клітинну стінку; додаткові органели: спори; капсули; ворсинки; джгутики. Цитоплазма представляє собою складну колоїдну систему, що складається з води (75%), мінеральних сполук, білків, РНК і ДНК, які входять до складу: органел нуклеоїда;рибосом;мезосом;клітинних включень.Нуклеоїд – ядерна речовина, розпорошена в цитоплазмі клітини. Не має ядерної мембрани, ядерець. Живлення. Для прокаріотів характерна надзвичайна різноманітність у типах і способах живлення. За сучасною класифікацією типи живлення прокаріотів розрізняють залежно від джерела Карбону і енергії. За джерелом Карбону всі мікроорганізми можна поділити на дві групи: автотрофи і гетеротрофи. Чимало мікроорганізмів є міксотрофами, тобто вони здатні переходити від одного типу живлення до іншого. Переважна більшість прокаріотів є гетеротрофами, які можуть добувати органічні сполуки з відмерлих решток (сапротрофи), живих організмів (паразитотрофи) та отримують завдяки співіснуванню (симбіотрофи). За способом використання різних джерел енергії серед мікробів вирізняються такі групи: а) фототрофи, які використовують сонячне світло, як джерело енергії; б) хемотрофи, джерелом енергії для яких є різні неорганічні і органічні сполуки. Дихання. Водночас із процесами живлення у прокаріотів відбуваються процеси дихання, суть яких полягає в окисненні складних органічних сполук до простих з одночасним виділенням енергії. За типом дихання прокаріоти поділяються на аеробів та анаеробів. Аероби – це організми, які для дихання використовують молекулярний кисень атмосфери, а організми, які можуть жити без доступу атмосферного кисню, є анаеробами. Більшість прокаріотів є аеробами, але є і чисельна група, яка дістає енергію, необхідну для життя, завдяки процесам бродіння. Розмноження. Найчастіше прокаріоти розмножуються нестатевим поділом клітини навпіл (бінарний поділ): за допомогою перегородки і перешнуровуванням. У деяких одноклітинних ціанобактерій виявлено множинний поділ з утворенням величезної кількості дрібненьких клітин, фрагментацію за рахунок особливих клітин – гетероцист. Деякі бактерії, хоча теж розмножуються безстатево, формують складніші відтворюючі структури, які полегшують поширення нових дочірніх клітин. Наприклад, утворення плодових тіл міксобактеріями, створення повітряних гіф представниками роду Streptomyces та брунькування. Брунькування означає формування виступу, який пізніше відокремлюється, формуючи окрему клітину. Прокаріотам властивий високий темп розмноження. За сприятливих умов час генерації (час, упродовж якого відбувається поділ клітини) для багатьох видів коливається в межах від 15 до 30 хв. Ендоспори можуть спричинити захворювання, наприклад, сибірську виразку може викликати вдихання ендоспор. У кожній клітині може утворюватися тільки одна така спора, а тому спороутворення розглядається не як спосіб розмноження, а як захисне пристосування до виживання в несприятливих умовах середовища.