25. Органічні сполуки живих істот: білки, їх будова, властивості, функції. Пептидний зв'язок – це.. Будова амінокислот. Структури (4-и) білкових молекул.

БІЛКИ – це біополімери, мономерами яких є амінокислоти. Властивості білків - Денатурація – це порушення четвертинної, третинної та вторинної структури білка під дією різних чинників. - Ренатурація – це повернення білка до четвертинної , третинної, вторинної структури. - Деструкція – коли рвуться пептидні зв*язки. Функції білків: захисна, сигнальна, рухова або скоротлива, запасаюча, живильна, транспортна, енергетична, регуляторна, каталітична та будівельна. Пепти́дний зв'язок — хімічний зв'язок, що виникає між двома молекулами внаслідок реакції конденсації між карбоксильною групою (-СООН) однієї і аміногрупою (-NH2) іншої, при цьому виділяється одна молекула води (H2O).

Будова амінокислот: 1. NH2 – аміногрупа 2. СООН – карбоксильна група 3. Вуглецевий ланцюн 4. Радикал – це група атомів, які складаються з сірки, магнію, заліза…

Структури білків

1. Первинна структура білка представлена поліпептидним ланцюгом. У цій структурі всі зв`язки між амінокислотами ковалентні, а отже, міцні. (мал.2, а) 2. Вторинна структура білка - це спосіб упакування первинної структури в альфа-спіраль або бета-шар. Альфа-спіраль виникає в результаті утворення водневих зв`язків між групами -СО- та -NH, розташованих на різних витках спіралі. Бета-шар утворюється в результаті формування водневих зв`язків між СО-групами одного поліпептидного ланцюга та NH-групами іншого поліпептидного ланцюга (мал.2, в) 3. Третинна структура - це спосіб упакування альфа-спіралі у просторову глобулу. Утворюється завдяки додатковим водневим зв`язкам, гідрофільно-гідрофобним взаємодіям та ковалентним дисульфід ним зв`язкам -S-S-, які виникають між двома молекулами цистеїну 4. Четвертинна структура – білкові молекули об*єднуються в єдину структуру

26. Рівні організації біологічних систем та їхній взаємозв*язок. Фундаментальні властивості живого. Приклади.

Рі́вні організа́ції живо́ї мате́рії — ієрархічно супідрядні рівні організації біосистем, що відображають рівні їх ускладнення. Найчастіше виділяють шість основних структурних рівнів життя: молекулярний, клітинний, організмений, популяційно-видовий, біогеоценотичний та біосферний. У типовому випадку кожен з цих рівнів є системою з підсистем нижчого рівня і підсистемою системи вищого рівня. Організмовий рівень - Організми - це живі системи від одноклітинних до найвищих істот. Організми універсальні, самостійні, самовідтворювані й саморегульовані. їх найважливіша функція - розмноження. Підпорядкованими системами цього рівня є органи, тканини, клітини, органелли, макромолекули, гени, а також внутрішні системи організму (нервова, кровоносна, ендокринна тощо). Популяційний рівень - Охоплює популяції живих істот - сукупності живих особин одного виду в межах певної території, де він розмножується і може практично необмежено довго існувати. Основна функція популяції - формування в певних екологічних умовах такого населення виду, котре за структурою і життєвими особливостями найбільше відповідає даному середовищу існування Екосистемний рівень - Включає екосистеми всіх ступенів складності. Системи цього рівня є функціональною єдністю живих і неживих компонентів, яка охоплена безперервним обміном речовиною, енергією та інформацією. Екосистеми забезпечують постійний функціональний зв'язок між живою та неживою природою, постійний рух речовини за біогеохімічними циклами і постійну рансформацію сонячної енергії трофічних ланцюгах