-
Які бактеріальні інфекції захворювання ви знаєте? Як розповсюджуються бактеріальні інфекційні захворювання? Приклади? Пояснення?
1. Кишкові інфекції з фекально-оральним механізмом передачі (черевний тиф, холера, дизентерія, сальмонельози, ботулізм, лептоспіроз, бруцельоз та ін.).
2. Інфекції дихальних шляхів з повітряно-крапельним механізмом передачі (дифтерія, скарлатина, кашлюк, пневмонії, туберкульоз та ін.).
3. Кров'яні інфекції з трансмісивним механізмом передачі (чума, туляремія, рикетсіози, висипний тиф та ін.).
4. Інфекції зовнішніх покривів (сифіліс, гонорея, правець та ін.).
Розповсюджувачем мікробів (перше епідеміологічний ланка ланцюга) найчастіше є хворий організм (наприклад, у випадку натуральної віспи та туберкульозу) або носій (наприклад, у разі черевного тифу). Рідше джерелом інфекції є нежива матерія (наприклад грунт, яка може бути джерелом правця).
У разі наявності інфекції, необов’язково що вона буде виявлятися, так як патогенні мікроорганізми можуть бути знищені імунною системою.
Можлива також передача етіологічного фактора особи того ж виду або між видами(III ланка). Перенесення збудника на інший вигляд, наприклад, у випадку сказу у людини, може бути «тупиковим» для викликають це захворювання РНК-вірусів.
Цукро́вий діабе́т — група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, появи інсулінорезистентності, внаслідок чого виникає гіперглікемія — стійке підвищення рівня глюкози у крові.
Рак — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Походження терміна пов'язане, ймовірно, з тим, що найдоступніші для спостереження форми захворювання — раку молочної залози, раку шкіри — часто проростають в навколишні тканини, форми їхніх проростів нагадують клешні рака.
Чума́ — зоонозна природно-осередкова бактеріальна інфекційна хвороба, що характеризується гарячкою, тяжкою інтоксикацією, геморагічним синдромом, серозно-геморагічним ураженням легень, лімфатичної системи з утворенням бубонів, нерідким септичним перебігом і високою летальністю.
Цинга́ — хвороба людини, яка розвивається через нестачу в організмі вітаміну C. Якщо цинга відбувається у дітей, то її називають хворобою Барлоу.
-
Цитологія – це? Методи цитологічних досліджень? Клітина – це? Будова клітини? Одноклітинні організми, багатоклітинні та колоніальні організми – особливості будови? Приклади?
мал.
Будова клітини
Цитологія — наука про будову, функції й розвиток клітин тварин і рослин, а також одноклітинних організмів і бактерій. Методи дослідження за допомогою світлового (оптичного) мікроскопа називають світловою мікроскопією. Так можна вивчати загальний план будови клітин та їхні окремі органели, розміром не менше ніж 200 нм. Сучасний світловий мікроскоп забезпечує збільшення об'єктів у 2-3 тис. разів. З його допомогою можна побачити великі органели (мітохондрії, хлоропласти).
Клітинні структури дрібніших розмірів (наприклад, рибосоми) відкрито й досліджено за допомогою електронного мікроскопа, винайденого у першій половині ХХ століття. Електронний мікроскоп дає збільшення в сотні тисяч разів (до 500 000 і більше) і дозволяє вивчати ультраструктуру клітин – найдрібніші деталі їхньої будови. Виготовлення препаратів для світлової та електронної мікроскопії – досить складна процедура (тимчасові й постійні препарати).
Крім звичайної мікроскопії у видимих променях використовується також флуоресцентна (люмінесцентна) і ультрафіолетова мікроскопія. При цьому препарати освітлюють синьо-фіолетовими або ультрафіолетовими променями, які зумовлюють свічення (флуоресценцію) багатьох органічних речовин клітини (пігментів, вітамінів, алкалоїдів та ін.). Застосовують також специфічні барвники - флуорохроми, які утворюють флуоресціюючі сполуки з тими речовинами клітин, що не мають здатності до природної флуоресценції. такі флуоресціюючі препарати розглядають в мікроскоп і виявляють розташування і кількість окремих компонентів клітин, такі деталі і тонкощі будови, які не спостерігаються при звичайній мікроскопії. Завдяки флуоресцентній мікроскопії можна досліджувати живі, не зафіксовані або злегка забарвлені клітини в препаратах.
Іншими методами цитологічних досліджень є:
o центрифугування (клітину піддають руйнуванню, а потім розділяють суміш органел у центрифузі при високій швидкості обертання; органели осідають на дно пробірки, розподіляючись шарами відповідно до своєї густини; кожен шар можна виділити й дослідити окремо). Цей метод застосовують для вивчення окремих клітинних структур. 1955 року бельгійський учений Крістіан де Дюв завдяки використанню цього методу відкрив лізосоми, за що йому було присуджено Нобелівську премію;
o метод "мічених атомів", або авторадіографія (у клітину вводять речовину, в якій один з атомів певного хімічного елемента заміщений його радіоактивним ізотопом; за допомогою спеціальних приладів, здатних фіксувати ці ізотопи, можна простежити за міграцією цих речовин у клітині та їхнім перетворенням);
o метод культури клітин (ізольовані живі клітини переносять у стерильне поживне середовище, яке схоже на природне для них середовище; за таких умов клітини здатні розмножуватися і виявляти інші ознаки життєдіяльності; змінюючи середовище, можна вивчати його вплив на клітини). Завдяки цьому методу для дослідження токсичної дії певних речовин не гублять лабораторних тварин. Достатньо скористатися клітинами, вирощеними в культурі. На таких модельних системах можна перевіряти дію лікувальних препаратів, стимуляторів, різних фізичних та інших чинників. Використання культури клітин людини надзвичайно важливе для медичних і біологічних досліджень. Воно може замінити неприпустимі з етичної точки зору експерименти на людях. На основі цього методу розроблено клітинні технології, за допомогою яких конструюються організми із заданими наперед властивостями. Так, із кількох рослинних клітин удається виростити цілу рослину;
o метод прижиттєвого вивчення (досліджують живі клітини, їх процеси життєдіяльності – рух цитоплазми, поділ тощо).
КЛІТИ́НА – елементарна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, яка має власний метаболізм, здатна до самостійного існування, самовідтворення і розвитку.
Одноклітинні організми – це організми, які складаються лише з однієї клітини, у якій здійснюються всі необхідні життєві функції, притаманні багатоклітинним організмам. Ці організми зустрічаються серед прокаріотів (бактерії, ціанобактерії, архебактерії) і серед основних царств еукаріотів. Є одноклітинні тварини (наприклад, амеба-протей, евглена зелена, інфузорія-туфелька), одноклітинні рослини (наприклад, зелені водорості хламідомонада і хлорела, діатомові водорості), одноклітинні гриби (мукор, дріжджі). Одноклітинні організми, зазвичай, мають малі розміри, тобто є мікроорганізмами.
Колоніальні організми – це організми, які складаються з багатьох клітин одного чи декількох типів, що функціонують незалежно одна від одної. До колоніальних організмів належать колоніальні джгутикові (наприклад, вольвокс, евдоріна), колоніальні інфузорії (зоотамнії), колоніальні кишковопорожнинні (сифонофора, коралові поліпи) та ін. Колоніальними є організми, у яких особини дочірніх поколінь за безстатевого розмноження залишаються поєднаними з материнським організмом, утворюючи більш-менш складне поєднання – колонію. У рослинних джгутикових (евдоріна, гоніум) клітини колонії поєднуються між собою драглистою речовиною.
Багатоклітинні організми – це організми, які складаються із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних функцій, утворюючи якісно нові структури: тканини, органи, системи органів. У більшості випадків завдяки такій спеціалізації окремі клітини не можуть існувати поза організмом. Багатоклітинними організмами є більшість рослин, грибів і тварин. Оскільки в здійсненні певної життєвої функції беруть участь клітини, тканини, органи, системи органів, то ця функція у багатоклітинних буде мати складніший і досконаліший характер.