11 Птахи та зозуля

Мета: учити малят опановувати біг; підвищувати рівень довільності рухових дій дітей, виховувати уваж­ність під час гри. Обладнання: обручі.

На одному боці ігрового майданчика розкладають обручі «гнізда птахів». Серед гравців вибирають ведучого — «зозулю Решта малят — «птахи» — присідають у своїх «гніздах». «Зоз ля» стає трохи осторонь (вона не має власного «гнізда»).

На слова вихователя: «Птахи, вилітайте!» — діти вибігають з обручів і бігають у довільних напрямках ігровим простором. Да¹ лі педагог командує: «Птахи, додому!» — і малюки біжать до сво їх «гнізд», а «зозуля» в цей час намагається швидко зайняти чиєсь «гніздо». Дитина, що залишилася без місця, стає новою «зозулею».

Гра починається спочатку.

■ КВАЧ

Мета: розвивати навички бігу, заохочувати рухову активність дітей; виховувати необхідність дотримуватись ігрових правил, учити малят це ображати­ся та не засмучуватися в разі програшу. На початку гри обирають ведучого, який стає «квачем». «Квач» починає вголос рахунок: «Один! Два! Три!» На рахунок «Один!» гравці розбігаються врозтіч, а на рахунок «Три!» «квач» починає наздоганяти кого-небудь із них, щоб «поквачувати» (до­торкнутися долонею). Коли «квачеві» вдається зробити це, він го­лосно каже тому, кого торкнувся: «Квачику, квачику, дай кала­чика!» Після цього «поквачований» гравець стає наступним веду­чим. Гра продовжується з новим «квачем».

Під час гри дорослий має стежити за тим, щоб «квач» довго не ганявся за однією дитиною.

КВАЧ, БЕРИ СТРІЧКУ!

Мета: вправляти малюків у швидкому бігові за коман­дою; виховувати вміння гратися дружно та злаго­джено.

Обладнання: кольорові стрічки. За допомогою лічилки обирають ведучого — «квача». Решта малят стають у коло. Педагог роздає всім гравцям (окрім «квача») по стрічці. Кожна дитина закладає собі стрічку ззаду (за комір або за пояс). «Квач» виходить у центр кола. Педагог дає сигнал: «Ті­кайте!». Діти одразу розбігаються врозтіч по майданчику. «Квач» наздоганяє їх, намагаючись витягнути в того чи іншого малюка його стрічку.

Той, хто втратив свою стрічку, тимчасово відходить убік.

Далі вихователь командує: «Раз, два, три — знову в коло Почувши ці слова, діти знову шикуються в коло. «Квач» підраховує кількість стрічок, повертає їх дітям і призначає нового ведучого (когось із малюків, що втратили стрічки).

Гра поновлюється з новим «квачем».

КАРАСІ ТА ЩУКА

Мета: навчати вихованців опановувати навички бігу, за­кріпити вміння розпочинати біг за словесною ко­мандою; виховувати в малят згуртованість, фор­мувати в групі доброзичливу, дружню атмосферу. Обладнання: дві мотузки. На протилежних кінцях ігрового простору простеляють дві мотузки, позначаючи ними «береги». Вибирають ведучого — «щу­ку». Решта гравців — «карасі». «Карасі» стають на одному з «бе­регів», а «щука» — посередині майданчика. «Щука» говорить:

Щука хитра я, зубата, Розбігайтеся, малята! Раз, два, три!

Після цих слів «карасі» швидко перебігають на протилежний берег. «Щука» в цей час намагається спіймати кого-небудь. Злов­лений «карась» відходить убік, а «щука» знову проказує свою примовку з рахунком. Діти-«карасі» повертаються бігом на про­тилежний берег. Коли спійманих гравців стає троє-п'ятеро, во­ни утворюють «сітку», стаючи в одну лінію між «берегами» (ру­ки з'єднані та підняті). Тепер «карасі» перебігають через «сітку», а «щука» стає позаду «сітки» і ловить тих, хто вибігає з неї. Усі спіймані приєднуються до «сітки». Коли «сітка» стане дуже вели­кою, спіймані розбиваються на трійки, і кожна трійка являє со­бою «вершу». «Карасі» перебігають через «вершу», а «щука» зно­ву ловить їх. Коли «карасів» лишається дуже мало, спіймані грав­ці стають у дві шеренги обличчям одне до одного, утворюючи ко­ридор, а карасі пробігають через нього. «Щука» стає за два кроки від виходу.

Гра закінчується, коли всіх «карасів» буде спіймано.

Щ ПЕРЕБІЖКИ

Мета: удосконалювати навички бігу, рухову координа­цію, покращувати спритність, уміння влучати в рухому ціль; виховувати цілеспрямованість, ба­жання підтримувати командний дух. Обладнання: крейда, мішечки з піском.

На двох коротких протилежних боках майданчика лініями проведеними на відстані 1-1,5 м від країв, позначають два «міс та». Половина гравців стає вздовж однієї з ліній. Паралельно дво іншим сторонам майданчика проводять дві лінії на відстані 6-7 одна від одної. Уздовж цих ліній (з обох боків) на однаковій від стані стає друга половина дітей. Кожному з цих малят педагог дає по мішечку з піском. Після цього за сигналом дорослого діти першої групи по одному починають перебігати з одного «міста» в інше. У цей час малята, що стоять збоку, намагаються влучи­ти мішечком у того, хто перебігає. Після 2-3 перебіжок діти мі­няються місцями. Виграє та команда, яка зробила більше влуч них кидків.

Правило гри: у голову цілитися не можна!

ХИТРА ЛИСИЦЯ

Мета: учити дітей бігати в різних напрямках; вихову­вати прагнення дитини справляти на інших вра­ження спритного та уважного гравця. На початку гри обирають ведучого — «лисицю». Решта гравців утворюють коло, повертаючись обличчям у його середину, очі заплющують.

«Лисиця» оббігає коло із зовнішнього боку, непомітно торкаю­чись одного з гравців, після чого сама прилаштовується в коло. Да­лі гравці хором тричі вимовляють: «Хитра лисице, де ти?» Після цього вибраний ведучим гравець раптово вимовляє: «А ось я!» — і кидається ловити інших. Новим ведучим стає той, кого зловили останнім.

ЗУСТРІЧНІ ПЕРЕБІЖКИ

Мета: розвивати вміння малят швидко бігати за словес­ним сигналом та шикуватися в колону; підтриму­вати прагнення малюка не підвести свою коман­ду, виховувати наполегливість у досягненні ігро­вої мети.

Діти поділяються на дві однакові за кількістю команди. Грав­ці кожної команди шикуються в шеренгу на протилежних кінцях ігрового простору.

Після цього педагог дає команду: «На старт! Увага! Марш!» Почувши сигнал такої команди, дошкільнята починають бігти на протилежний кінець ігрового простору. Виграє та команда, гран ці якої швидше перебіжать та вишикуються на тому місці, де була команда їхніх суперників на початку гри.

ВИТІВНИКИ

Мета: вправляти дошкільнят у різних видах бігу, вчи­ти наслідувати характер бігу за поданим зразком; виховувати вміння фантазувати, підтримувати цікавість до гри з елементами рухової творчості.

За допомогою будь-якої лічилки вибирають ведучого. Решта гравців стають у коло, а ведучий займає місце в його центрі.

Після цього ведучий називає якусь тварину та починає іміту­вати її біг, пересуваючись уздовж внутрішньої сторони кола. (На­приклад, «слоник» — біг широким кроком; «мишка» або «їжа­чок» — біг-дріботіння; «коник» — біг приставним кроком, «ли­сичка» — легкий біг на носочках тощо).

Завдання решти гравців — бігти по колу, наслідуючи характер бігу ведучого. Приблизно за хвилину ведучий зупиняється і голос­но говорить: «Стоп!» Діти теж завмирають на місці. Після цього ведучий обирає когось із малят і міняється з цим гравцем місця­ми. Гра починається спочатку з новим ведучим.

СПРИТНІ МАЛЯТА

Мета: розвивати в дітей швидкість, уміння послідовно виконувати рухові дії відповідно до правил гри; виховувати в малюка прагнення бути кращим, якісно виконувати задані рухові дії. Обладнання: кошик, крейда; два маленькі м'ячики.

Ця гра-змагання проводиться в парах.

Посередині ігрового майданчика окреслюють велике коло. З одного боку кола стають двоє малят, а з другого — ставлять ко­шик, у який кладуть два м'ячики. За сигналом дорослого: «Раз, два три — почали!» — діти починають бігти до кошика, кожен ма­люк оббігає коло зі свого боку. Завдання малят — добігти до ко­шика, взяти з нього один м'ячик, потім із цим м'ячем оббігти ко­ло (діти знову біжать із зовнішнього боку від нього) назустріч од­не одному і покласти свій м'яч знову на місце. Виграє той малюк, якому вдасться впоратися з ігровим завданням швидше.

■ СОВОНЬКА

Мета: учити дітей розпочинати та припиняти рух за ко­мандою; виховувати терплячість, підтримувати бажання згуртовано гратися. Обладнання: обруч.

На початку гри вибирають ведучого — «совоньку». Веду­чий стає в обруч (у «гніздо»). Решта дітей довільно бігають ігро­вим простором, зображуючи «мишенят». За сигналом дорослого: «Ніч!» — усі зупиняються та завмирають, а «совонька» вибігає з обруча («вилітає на полювання»). Помітивши гравця, що завору­шився, «совонька» бере його за руку і веде до свого «гнізда». Злов­лений гравець стає новою «совонькою». Далі педагог дає команду «День!» — і всі знову починають рухатись і бігати. Гра продовжу­ється з новим ведучим.

Під час цієї гри діти мають дотримуватися таких правил: веду­чий не може довго спостерігати за одним і тим самим гравцем; ви­риватися від «совоньки» не можна; якщо «совонька» не помічає тих, хто поворушився, лунає наступна команда «День!», і гра по­вторюється знову з цим самим ведучим.