11 Гра «Корисні овочі та фрукти»

Діти по черзі (за бажанням або на прохання педагога) дістають із кошика по одному предмету. Після цього відбувається короткий діалог між вихователем і дитиною, наприклад:

Вихователь. Що ти дістав, Андрійку?

Дитина. Яблуко.

Вихователь. Яблука містять багато вітаміну С, а цей вітамін робить наш організм міцнішим, запобігає хворобам. Чим корисне вживання яблук?

Дитина. Від яблук ми станемо міцнішими і не хворітимемо.

Вихователь. Що в тебе, Оксаночко? '

Дитина. У мене морквина.

Вихователь. Морква — один з найкорисніших овочів. Во­на містить вітамін росту і покращує наш зір. Для чого треба їсти моркву?

Дитина. Щоб скоріше вирости і щоб гарно бачити.

Вихователь. Що ти дістав, Данилку?

Дитина. Я дістав цибулю.

Вихователь. Цибуля — теж чудовий овоч. Вона містить фі­тонциди — це такі речовини, що знищують багато шкідливих мі­кробів. Чи корисно їсти цибулю?

Дитина. Так, тому що тоді ми не хворітимемо, отже, будемо міцними.

Вихователь. А що дістав наш Сашко?

Дитина. У мене абрикос.

Вихователь. Дуже добре. Абрикос — смачний фрукт, а ще він корисний тим, що добре впливає на нашу кров. Для чого треба їсти абрикоси?

Дитина. Щоб у нас була здоровою кров.

Вихователь. Який ти овоч дістав, Дмитрику?

Дитина. Я дістав кабачок.

Вихователь. Кабачок корисний тим, що здатен виводити з наїлого організму всі шкідливі речовини. Він чистить його, як' щіточка, залишаючи в організмі тільки корисне та потрібне. То будеш їсти кабачки, Дмитрику?

Дитина. Так, щоб бути здоровим та міцним.

Решта малят під час гри уважно слухають і педагога, і малюка-розповідача та за необхідності допомагають своєму товаришеві з ігровим завданням, уточнюють і доповнюють того пояснення (за бажанням або на прохання дорослого).

Наприкінці гри педагог наголошує, що для того щоб овочі ти фрукти справді принесли користь нашому здоров'ю, їх обов'язково слід указати свіжими, добре вимитими. Не можна їсти зіпсовані, наприклад, гнилі овочі та фрукти — у такому разі зони за­шкодять нам.

Вихователь. А зараз пригадаймо ще раз корисні овочі, послу­хавши веселу народну пісеньку. Ми не тільки послухаємо її, а ще й поводимо дружний хоровод.

Діти шикуються в коло, беруться за руки. Вмикається запис української дитячої пісеньки «Ходить гарбуз по городу». Ма­люки разом із педагогом у такт мелодії жваво водять хоровод і підспівують слова.

Наприкінці заняття дорослий бажає всім дітям міцного здоров'я, смачного корисного харчування та гарного апетиту. Заняття закінчується.

Заняття 10. Лікар — діткам добрий друг

Мета: виховувати в дітей позитивне ставлення до ліка­рів та інших працівників сфери охорони здоров'я, вчити малят не боятися медичних обстежень, про­філактичних щеплень тощо. Обладнання: лялька в костюмі медичної сестри; лялька Пе­трушка; м'яка іграшка зайчик; шприц в упаков­ці; іграшкова машинка «швидка допомога»; ілю­стративний матеріал — тематичні сюжетні кар­тинки; м'яч.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Дорослий садовить перед малюками ляльку в костюмі медич­ної сестри.

Вихователь. Діти! У світі дуже багато різних професій і кож­на з них по-своєму важлива, бо приносить користь усім людям. Але є серед них, діти, професія не просто важлива, а необхідна, адже люди цієї професії дбають про найцінніше для кожної людини —А про її здоров'я. Здогадатися, яку саме професію я зараз маю на увазі, вам допоможе ось ця лялечка. Може, хтось із вас уже здогадався, хто вона? (Медсестра, помічник лікаря.) Правильно. І ліка­рів, і медсестер ми називаємо медичними працівниками, або пра­цівниками охорони здоров'я. Чиє ж здоров'я покликані охороня­ти лікарі та медсестри, тобто медики? (Вони охороняють здоров'я всіх людей.) Справді, малята. Адже хоч би якою здоровою була лю­дина, а час від часу вона звертається до лікаря: по добру порадою або з проханням оглянути її, щоб запобігти хворобі. Вам у нашо­му дитсадочку теж доводиться іноді спілкуватися з дитячим ліка­рем (медсестрою). Розкажіть, у яких випадках це буває? (Відповіді дітей: ми звертаємось до лікаря, коли погано почуваємося, коли нам зле, коли в нас щось болить...) Так. Але в дитячого лікаря — особлива робота. Він повинен не просто лікувати. Його найголо­вніше завдання — не допустити хвороби. Саме для цього наш лі­кар стежить, як розвивається організм кожного з вас, час від часу всіх оглядає. Робить у своїх лікарських книгах і журналах записи про кожну-кожну дитину, щоб точно знати, чи добре вона росте, чи достатню вагу має. Розкажіть, як обстежують вас у дитсадочку. (Вимірюють наш зріст* зважують нас.) Хто зрозумів і може роз­казати мені, для чого потрібні ці обстеження? (Відповіді та пояс­нення.) Як ви думаєте, як треба ставитися до лікарів? Чому?

Педагог підводить малят до необхідних висновків: слід пова­жати працю лікарів і медсестер, шанувати їх, бути вдячними лікарям.

Вихователь. Та, на жаль, діти, іноді зустрічаються такі ма­люки, які не те що не шанують лікарів, а навпаки — бояться їх! Наприклад, це наш лісовий хлопець Петрушка.

Дорослий дістає ляльку Петрушку і продовжує розмову з гру­пою від імені цієї іграшки.

Петрушка. Я, я боюся лікарів! Вони так і намагаються яки­хось неприємностей завдати: то мені в рота зазирнути, то холод­ною «слухавкою» мене послухати. А як ще надумають укол роби­ти — це вже ховайся!

Вихователь. Ой лишенько! Ви зрозуміли, малята, як ставить­ся до лікарів наш Петрушка? Яких процедур він боїться? А вас теж лякає огляд лікаря? Чи згодні ви з тим, що лікар може зашко­дити дитині?

Що б ви порадили такому боягузові, як невіглас Петрушка?

На кожне запитання дорослого відповідають двоє-троє малю­ків. Вихователь допомагає дітям обґрунтувати свої твердження.

Фізкультхвилинка «Честь і слава лікарям»

Дорослий читає віршик, а діти виконують ігрові рухи відпо-іпдно до його змісту.

Честь і слава лікарям,

(Низько вклоняються, рука на грудях.)

Що допомагають нам,

(Підводяться, показуючи на себе.)

Стежать, щоб усі росли ми

(Піднімаються на носочки, простягаючи прямі руки вгору.)

І здоровими, й міцними,

(Стискають у кулачки кисті, лікті розведені в сторони.)

Щоб у діток не боліли

(Руки на поясі, заперечно хитають головами.)

Ні голівонька, ні тіло.

(Кладуть долоні на чоло, потім проводять ними вздовж тулу­ба знизу вгору.)

Далі вмикається будь-яка маршова мелодія, діти чітко кроку­ють під музику, демонструючи свою гарну фізичну форму (0,5 хв).

Малята займають свої місця.

Педагог дістає й показує дітям медичний шприц в упаковці.

Вихователь. А ось, діти, мабуть, той предмет, який лякає на­шого Петрушку над усе. Що це? (Шприц.) Хто знає, що роблять лі­карі таким предметом? (Уколи.) Так, уколи або щеплення. У нашо­му дитсадочку, мабуть, усім знайома така процедура. Чесно кажу­чи, не зовсім приємна. Але вона, малята, необхідна. Послухайте, будь ласка, історію, яка переконає вас, що без щеплень обійтися ніяк не можна.

Педагог дістає іграшкового зайчика і знайомить дітей з казко­вою історією за темою заняття.

?Й Казка про зайчика, що боявся щеплень

Вихователь. Жив собі на світі маленький зайчик. Він був ве­селим і бадьорим, любив гуляти та гратися. Одного разу зайчик побачив оголошення, що всім звірятам потрібно терміново при­йти до лісової лікарні та зробити щеплення від небезпечної хво­роби — грипу. Зайчик був маленьким і ще ніколи не робив щеп­лень, але чув, що роблять їх шприцами з гострими голками. А тут якраз проходили троє поросят, та й кажуть зайчикові: «Ну що, куцохвостий, ідемо на щеплення? Гайда з нами!» «А це дуже не­приємно?» — несміливо запитав зайчик. «Захворіти на грип зна­чно не приємніше!» — повчально відповіло найстарше порося. І зайчик мусив піти разом із поросятами... Він не стрибав, а чвалав нехотя, бо дуже боявся...

Ось і лікарня лісова. Сидить черга звірів різних, щеплення ро­бити. Уже виходять поросята з кабінету лікаря, надходить і зайчикова черга. «Ну що, не боляче?» — пошепки спитав зайчисько в найменшого, наймолодшого поросятка. «Та ти що? — здивува­лося порося.— Раз — і готово! Мов комарик укусив...» Надумав за­ходити й зайчик... Зазирає — і лапи трусяться від жаху. Тільки лікарка приготувала шприц, набрала в нього ліків — а зайчик як дремене геть! Побіг щодуху — тільки п'ятки блиснули.

Минуло кілька днів. Усі звірята, які зробили щеплення, зби­ралися на цікаве та радісне свято лісу: з піснями, іграми, танця­ми, святковим феєрверком... Зайчик теж хотів піти разом з усіма, розважитись із друзями. Але що це? Нашому вуханчику раптом стало дуже зле... Піднялась у зайчика температура, кинуло його в жар... Кашляє зайчик, важко йому дихати, все тіло болить... Які вже тут розваги та веселощі? Помітили друзі-звірята, що зайчик нездоровий, викликали «швидку допомогу». Приїхала та сама лі­карка, що щеплення тиждень тому всім лісовим мешканцям роби­ла. Оглянула зайчика та й каже: «Усе зрозуміло: у тебе, зайчику, грип. Щеплення ж не схотів робити? А треба було! Он усі, хто зро­бив щеплення,— радесенькі та здоровесенькі! А тебе, хворий, я за­бираю лікуватися».

І повезла «швидка» зайчика до лікарні. Довго його там ліку­вали, доки він одужав. Не один укол довелося зайчиськові пере­терпіти, не одну неприємну процедуру. Дивився хворий зайчик у віконце на своїх здорових та щасливих товаришів і гірко шко­дував про свій учинок, про те, що побоявся зробити просте щеп­лення...

Розповідаючи історію, дорослий також використовує ляльку в костюмі лікаря та іграшкову машинку «швидкої допомоги».

Запитання до обговорення казки:

— Яке оголошення побачив зайчик?

— Що відчував зайчик, ідучи до лікарні, щоб зробити щеп­лення?

— Чи зробили зайчикові щеплення? Чому?

— Що трапилось із зайчиком через кілька днів?

— Чи довелося зайчикові шкодувати про свій не розсудливий учинок? Чому?

— Чи є у вас знайомі або друзі, що теж, як зайчик, бояться щеплень?

— Що б ви порадили таким дітлахам?

Дорослий допомагає малятам дійти правильних висновків.

Гра «Це — робота лікарів»

Педагог пропонує дітям роздивитись ілюстративний матері­ал — сюжетні картинки про роботу медичних працівників та по­будувати, використовуючи ці малюнки, розповідні речення за те­мою, наприклад:

— Лікарі поспішають на поміч до хворих на машині «швидкої допомоги».

— Лікар обстежує кожного пацієнта.

— Лікар слухає дихання хворого, оглядає його горло.

— Лікар призначає необхідні ліки.

— У дитсадках та школах лікарі пильно стежать за здоров'ям дітей.

— Лікарі час від часу вимірюють зріст і вагу всіх діток.

— Медсестри роблять малятам профілактичні щеплення, щоб діти не захворіли на небезпечні хвороби.

Вихователь. Лікарі заслуговують на пошану тому, що вони піклуються про наше здоров'я, дбають про те, щоб кожен їхній хворий пацієнт якнайшвидше одужував, долав свою хворобу, пе­ремагав її.

Дуже важлива професія — лікар. Мабуть, не кожна людина зможе стати хорошим лікарем, а тільки... Яка? Подумайте, будь ласка, і розкажіть про це під час наступної гри.

Гра «Справжній лікар»

Діти стають у коло (одне від одного на відстані витягнутих рук). Вихователь дає одному з малюків м'яч і пропонує дитині роз­повісти, яким повинен бути справжній лікар.

Діти перекидають м'яч одне одному по колу, називаючи по од­ному слову-якості.

Наприклад:

Справжній лікар обов'язково... добрий, умілий, відповідаль­ний, вправний, розумний, працьовитий, щирий, невтомний, уваж­ний, пильний, кмітливий, охайний, чуйний, обережний.

Якщо під дитина вагається і не може самостійно добра ти потрійній,- ново, вона з дозволу педагога користується підказко когось ііі товаришів.

\ те саме слово двічі повторювати не можна.

Вихователь. Малята! Чи хотів би хтось із вас у майбутньому стати лікарем або медичною сестрою та працювати в дитячому садку? Розкажіть, чим вам подобається професія лікаря. Чим би ви займалися на своїй роботі? Чи впоралися б ви з нею? Як би ви по­водилися з тими малятами, які бояться огляду лікаря? (Відповіді та міркування всіх охочих малят.)

Дорослий хвалить вихованців за кмітливість і повідомляє дітям про те, що їхнє заняття добігло кінця.

Заняття закінчується.

РУХЛИВІ ІГРИ

Згідно з програмою розвитку «Впевнений старт» однією з форм оздоровчої роботи з малятами старшого дошкільного віку лишається рухлива дитяча гра.

Рухливі ігри, рекомендовані програмою, спрямовані на вдо­сконалення основних рухових умінь вихованців, таких як різні види бігу, стрибків, повзання, лазіння тощо. Програма також пе­редбачає проведення ігор на розвиток влучності, уміння кидати та ловити.

Певне місце відводиться у програмі й проведенню ігор-естафет і розважальних ігор-забав.

Такі ігрові заходи, як правило, не тільки сприяють удоскона­ленню координації рухів і необхідних фізичних якостей дошкіль­нят (швидкість, спритність, витривалість тощо), але й виховують у дітей командний дух, формують у них важливі вольові якості (прагнення до перемоги, бажання бути першим). Крім того, рух­ливі ігри несуть позитивне емоційне навантаження, адже граю­чись у них, малюки отримують чимало радості та задоволення.

У цьому розділі посібника представлені всі дитячі рухливі ігри, які передбачає нова програма розвитку.

ІГРИ З БІГОМ

ПАРНИЙ БІГ

Мета: розвивати навички швидкого бігу в парах; ви­ховувати доброзичливі стосунки з однолітками в процесі спільної рухової діяльності. Обладнання: прапорці (за кількістю пар гравців).

Діти шикуються у дві колони парами. На протилежному кін­ці ігрового простору педагог розставляє прапорці. Дорослий про­сить дві пари підійти до лінії старту. Далі одразу після сигналу команди педагога: «До прапорця біжи — раз, два, три!» — пари одночасно починають бігти. Діти біжать, тримаючись за руки.

Завдання ножної пари — добігти до місця, де розміщені прапорці узятії вдих будь-який один прапорець (одне з малят у парі трима приморець за древко трохи нижче, а друге — трохи вище), прибіг ти з ним до місця старту та віддати прапорець педагогу. Виграє т пара, якій удасться впоратись із завданням швидше. Далі інші па­ри малюків так само виконують ігрове завдання по черзі.

На наступному етапі гри змагаються між собою пари перемож­ців та пари, яким не вдалося перемогти.

■ МИШОЛОВКА

Мета: вправляти дітей у ходьбі по колу та бігові, учити малюків швидко реагувати на подану команду; розвивати інтерес до рухливої гри. Діти-гравці діляться на дві групи, різні за кількістю. Менша група утворює коло («мишоловку»). Решта малюків виконують роль «митей». Діти, що стоять у колі, беруться за руки й почина­ють іти по колу то праворуч, то ліворуч, примовляючи:

Ох, набридли мишенята — Нам спокою не дають, Розвелося їх багато, Все гризуть та все псують. Хоч прудкі ви, миші, й ловкі, Та прийшов уже ваш час — Ми придбали мишоловку — Переловимо всіх вас!

«Миші» в цей час довільно рухаються поза колом.

Після закінчення віршика «мишоловка» зупиняється, діти піднімають зчеплені руки вгору. «Миші» вбігають у коло та вибі­гають із нього. Приблизно за півхвилини дорослий подає сигнал: «Хлоп!» Почувши цю команду, діти, що зображують «мишолов­ку» , опускають руки і присідають. «Миші», які не встигли вибігти з кола, вважаються «зловленими». Вони приєднуються до гравців, що утворюють коло, збільшуючи розміри «мишоловки». Гра почи­нається спочатку.

Гра триває, доки «мишоловка» не переловить усіх «мишей».

- ГУСИ-ЛЕБЕДІ

Мета: навчати дітей швидко бігати та пересуватися «гусячим кроком»; виховувати вміння творчо

156

перевтілюватися в ігрових персонажів, бажання бути спритними, демонструвати якісний рух. Обладнання: аудіоапаратура; крейда. За допомогою будь-якої лічилки вибирають ведучого — «вов­ка» . Решта гравців — «гуси».

На одному боці ігрового майданчика крейдою намічають «хат­ку», на протилежному боці — «поле». Між «полем» і «хаткою» окреслюють невелике коло — «вовче лігво». На початку гри педагог говорить:

Летіть, гусоньки, у поле, Попасіться там на волі.

Почувши ці слова, діти-«гуси» біжать, розмахуючи руками («крилами») у відповідне місце ігрового простору та довільно пе­ресуваються там «гусячим кроком».

Приблизно за хвилину дорослий говорить:

Ждуть удома, гуси, вас — Повертатися вам час.

«Гуси» відповідають:

За горою вовк блукає, Нас додому не пускає!

Далі вихователь говорить:

Треба крил не шкодувати, Щоб вас вовк не зміг піймати!

Після цих слів «гуси» біжать до «хатки», і «вовк» намагаєть­ся зловити когось із них. Той, кого «вовк» торкнеться долонею, вважається спійманим. Усіх спійманих «гусей» «вовк» відводить у своє «лігво».

Гра починається спочатку, повторюється 2-3 рази. Таку гру доцільно проводити під звуки будь-якої жвавої мелодії (напри­клад, дитячої пісеньки «Веселі гуси»).

Після закінчення гри педагог відзначає гравців, які виявили­ся найспритнішими і яких жодного разу не зловив «вовк».