Заняття 7. Безпечна поведінка вдома та на вулиці

Мета: пояснити дітям, що безпечна поведінка в довкіл­лі — це умова збереження життя та здоров'я, важ­ливий засіб запобігання травмам і хворобам; дати малюкам знання про безпеку поведінки в соціаль­ному середовищі, на дорозі та в побуті. Обладнання: картки із зображеннями небезпечних для здоров'я дитини предметів побуту (гострі, ріжучі, колючі, отруйні, пожежо небезпечні тощо); іграшки (ляль­ка, машинка, клоун); сюжетні картинки на тему ДТП; макет світлофора та дорожніх знаків «пішо­хідний перехід», «підземний перехід»; аудіоапаратура.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Дорослий звертається до групи.

Вихователь. Діти! Минулого разу ми говорили про те, що для зміцнення та збереження здоров'я важливо вести здоровий спосіб життя. Хто пам'ятає і зможе мені пояснити, що необхідно робити для цього? (Малюки пригадують матеріал попереднього заняття і дають відповіді: треба дотримуватися режиму дня, дружити з фізкультурою, побільше гуляти, не забувати про охайність...) Правильно, молодці! Усе це вкрай важливо. Але, виявляється, є ще одна не менш важлива умова збереження нашого здоров'я. Це — наша безпечна поведінка в довкіллі. Що значить «безпечно поводитися»? Це, малята, означає поводитися так, щоб не ставити власне здоров'я під загрозу, не завдати йому шкоди. А небезпека може підстерігати нас, на жаль, майже скрізь, навіть удома.

Педагог садовить перед малюками ляльку і продовжує.

Вихователь. Наприклад, наша лялька Надійна сьогодні на деякий час залишилася вдома сама, без дорослих. І подумала На­дійна: «Так набридли мені вже іграшки... Хочу чимось іншим по­гратися». І вирішила Надійна взяти для гри ось такі речі. (Дорос­лий розкладає поруч із лялькою картки, на яких зображені побу­тові речі, що можуть бути небезпечними для здоров'я дитини.) Як ви думаєте, чи безпечно Надійці ратися такими предметами? (Ні.) Правильно. Але доведіть це!

Гра «Чому ці речі небезпечні?»

Діти роздивляються картки і будують пояснювальні причини, розповідаючи, чому цими речами небезпечно гратися. Вищім клад:

— Голкою гратися не треба, бо нею можна боляче вколотися,

— Ножем не граються, бо він гострий, ним можна порізатися,

— Праскою не граються, вона може бути гарячою, викликати опіки.

— Молотком не варто гратися, якщо не хочеш прибитії пальця.

— Балончиком для труїння мух гратись у жодному разі не можна, бо отруїшся.

— Пилкою гратися не варто: це гострий і небезпечний предмет.

— Сірники — дітям не іграшка, гра із сірниками спричиняє пожежу.

Вихователь. Правильно, малята! Розкажіть, а що могло б трапитися з лялькою, якби вона не послухалася ваших мудрих по­рад? Як би це вплинуло на її здоров'я? Чи могла б від забавок із ци­ми речами лялька опинитися в лікарні? Чому?

Педагог допомагає малюкам упоратися з ігровими завданням

і сформулювати відповіді.

Обговорення ігрових ситуацій

Вихователь просить малюків висловити свою думку про по­ставлені ним ситуації.

Ситуація 1. Зітхнула Надійна тяжко: ну не можна, так не можна! І знічев'я відкрила шухляду. Там лежала аптечка з ліками різними — мікстурами, пігулками від головного болю й темпера­тури. Стала Надійка розглядати пігулки — а вони такі гарненькі! Блискучі, різнокольорові: є рожеві та жовтенькі, є навіть двоко­лірні — з одного боку зелені, а з другого — білі. Подумала Надій­ка: «Цікаво, а які ці таблетки на смак? Може, вони солоденькі, як цукерочки? З'їм зараз кілька таких та сяких — покуштую!»

Думка дітей. Чіпати ліки, вживати їх без призначення ліка­ря чи пробувати на смак категорично забороняється! Пігулки, мік­стури або інші ліки, що випадково або навмисне ковтнула дитина, можуть викликати тяжке отруєння: нудоту, блювоту, біль у живо­ті, запаморочення. Якщо Надійка наїсться пігулок, їй доведеться звертатися до лікарів, тільки так можна буде врятувати її здоров'я та життя.

Ситуація 2. Засмутилася наша Надійна і вирішила піти на­двір погуляти. «Ось там,— думає,— безпечніше: адже на вулиці не валяються ні пігулки, ні ножі та сірники, які так хочеться взяти!» Вибігла Надійка у двір, аж бачить: стоїть красива машина. (Педа­гог ставить поряд із лялькою іграшкову машинку.) А з тієї маши­ни визирає незнайомий дядечко та й каже: «Хочеш, дівчинко, по­кататися? Давай я тебе відвезу в парк атракціонів!» Стала наша Надійка та й задумалася: чи сідати в машину до незнайомця, чи ні? А ви що порадили б їй, малята?

Думка дітей. Спілкуватися з незнайомцями, коли немає по­руч рідних або добре знайомих дорослих, не слід. А погоджувати­ся на пропозиції незнайомих людей кудись піти, поїхати з ними в жодному разі не можна! Така мандрівка може стати небезпечною для вашого здоров'я і навіть життя. Надійці треба відмовився від спокусливої пропозиції чужого дядечка і скоріше тікати додому.

Ситуація 3. Цього разу наша Надійка правильно зорієнтува­лася: вона швидко дременула від улесливого незнайомця у свій під'їзд. За деякий час визирнула — немає чужої машини. І знову вийшла у двір. Але гуляти знайомим подвір'ям Надійці було нуд­но. І тому вона вийшла з двору і попрямувала далі, туди, де вули­ця, дорога, де ходить багато людей і мчиться багато машин. «Про­гуляюся краще містом»,— вирішила дівчинка. Ви схвалюєте та­кий учинок, малята? Він безпечний?

Думка дітей. Ні. Дітям самим гуляти містом не можна, це не­безпечно. Особливо небезпечно гуляти біля великих доріг, шосе, проїзних частин, де їздить багато транспорту. Можна потрапити в дорожньо-транспортну пригоду.

Вихователь. Але тут-таки Надійка не погодилася з нашими малятами! «Яку ще пригоду? — подумала дівчинка.— У кожній машині сидить водій, він уважний, на дорогу дивиться весь час! Коли я з'явлюся на дорозі, то він мене об'їде,— от і все!»

Педагог пропонує дітям довести Надійці хибність її думки, разом придумавши повчальну розповідь за сюжетними картинками.

Гра «Складаємо розповідь»

Діти спочатку розкладають кілька картинок по порядку, а піс­ля цього з допомогою вихователя колективно складають за ними розповідь. Приблизний варіант розповіді:

Маленький хлопчик Юрко пішов зі старшим братом до кіос­ку. Коли братик купував журнал, Юрко втік від нього і побіг собі дорогою. На протилежному боці вулиці Юрко побачив красивий магазин іграшок. Хлопчик вирішив перейти дорогу, щоб зазир­нути в цей магазин. Підійшовши до проїзної частини, Юрко ки­нувся стрімголов бігти. Та в цей час вулицею їхало авто. Водій за­гальмував, але було вже запізно: Юрко опинився під колесами ма шини. Дуже боляче було Юркові, він побачив на собі кров. Прибіг схвильований Юрків брат, зібралися люди. Викликали «швидку допомогу». Бешкетника Юрка забрали до лікарні. Виявилося, що в нього зламані рука та нога. Довго, аж до зими одужував Юрасик. А коли вийшов з лікарні — більше вже не чинив таких пустощів. Тепер Юрась розумів, що вони небезпечні для здоров'я й життя. Готову розповідь переказують один чи двоє бажаючих ма­люків.

Вихователь. Мабуть, ви знаєте, що в місті чи селищі, усюди, де є дороги, вулиці, шосе, треба завжди дотримуватись особливих правил, обов'язкових для всіх: і для дітей, і для дорослих. Як на­зиваються ці правила? (Правила дорожнього руху.)

Вихователь. Як і де все-таки перейти дорогу, якою рухаєть­ся транспорт, так, щоб не потрапити під колеса машини? Хто мені розкаже?

Дорослий розміщує перед малятами макет світлофора та до­рожніх знаків «пішохідний перехід» і «підземний перехід». Малюки розповідають, що людям у цьому допомагають дорож­ні знаки. Діти називають відповідні знаки та пояснюють їхнє призначення.

Рухлива гра «Перейди правильно дорогу!»

На початку гри позначають «дорогу» (можна накреслити її крейдою, позначити двома мотузками або простеленою килимовою доріжкою). Діти шикуються парами в колону навпроти «дороги». На протилежному боці стоїть вихователь, тримаючи в руках макет світлофора для пішоходів. Коли педагог показує вихованцям зеле­ний сигнал (відкриває на макеті світлофора кружечок відповідно­го кольору), діти рухаються через «дорогу». Якщо сигнал зміню­ється на заборонний (червоний), малюки припиняють рух.

Коли всі малята перейдуть на протилежний бік, дорослий зі світлофором переходить на той бік, де перед цим були діти, і гра починається спочатку.

Гра повторюється 3—4 рази. Можна проводити її в супроводі будь-якої жвавої мелодії (на розсуд педагога).

Після закінчення гри діти збираються біля вихователя.

Молодці, малята. Ця гра показала, що ви переходу дороги та дбайливо ставите in денного здоров'я. (Дорослий дістає іграшкового клоуна, можна використати ляльку бібабо.) А в нас із вами — ще один гість. Це клоун Васько. Васько дуже любить побалакати. Часом навіть не­билиці різні плете — жартує не до речі.

Далі вихователь говорить від імені іграшки.

Клоун. Здрастуйте, малята! (Діти відповідають на привітання.) Можна з вами погратися, пожартувати? (Такі) Я пропоную вам гру для кмітливих.

Гра з рухами «Віриш — не віриш»

Дорослий підносить ляльку-клоуна до когось з малят і ставить цій дитині певне тематичне запитання, наприклад:

— Сергійку, ти віриш у те, що коли, лікуючись від кашлю, за один раз випити всю пляшечку ліків-сиропу, то кашель одразу й мине? (Ні!)

Після цього вихователь звертається до решти дітей:

— Ви згодні з Сергійком, малята? Чому ви не вірите в це? Що буває, коли випити забагато ліків? (Пояснення дають один чи двоє охочих малюків, або їх дає сам педагог, а діти потім повторю­ють).

Далі клоун звертається так само по черзі до інших малят, спо­нукаючи їх давати відповіді, кожна з яких у ході гри теж обгово­рюється.

Запитання для гри:

— Ти віриш, що брати в незнайомців різні гостинці (солодощі, жуйки) цілком безпечно? (Ні!)

— Ти віриш, що переходячи вулицю через підземний перехід, ти ніколи не потрапиш під машину? (Так!)

— ...що гра з м'ячем біля проїзної частини безпечна для здоров'я? (Ні!)

— ...що п'ятирічним дітям слід виходити в місто тільки з до­рослими, навіть якщо малята самі добре знають місцевість і знайо­мі з правилами дорожнього руху? (Так!)

— ...що діти-дошкільнята можуть допомагати мамі різати но­жем овочі? (Ні!)

— ...що на дитячому велосипеді можна втекти від авто, яке їде слідом за вами? (Ні!)

— ...що гарячою праскою (духовкою, мікрохвильовою піччю) можна запросто опектися? (Так!)

— ...що постраждалим від дорожньо-транспортних пригод ни доводиться довго бути в лікарні? (Ні!)

— ...що пити з пляшки невідому рідину може бути небезпечно для здоров'я, навіть коли вона схожа на воду? (Так!)

— ...що тротуаром їздять машини й автобуси і легко можуть пас збити? (Ні!)

У процесі гри діти супроводжують свої відповіді руховими ді­ями: ствердну відповідь — кивком голови та плесканням у доло­ні, а заперечну — поворотами голівки праворуч-ліворуч і тупан­ням ніжками.

Допущені окремими малюками помилки одразу виправляють­ся та детально пояснюються.

Наприкінці заняття дорослий відзначає всіх дошкільнят, які продемонстрували гарне знання безпечної поведінки, кмітли­вість і розсудливість. Заняття закінчується.