Заняття 2. Будова твого тіла

Мета: закріпити та розширити знання малят про части­ни тіла (назви, розміщення, призначення, особли­вості функціонування тощо); виховувати пізна­вальний інтерес до свого тіла та потребу дбайливо ставитися до нього. Обладнання: малюнки із зображеннями гусака та дитини; дві указки; лялька-немовля, аркуш у конверті, аудіоапаратура.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Перед дітьми на дошці — картинки із зображеннями гусака та

дитини.

Вихователь. Діти! Сьогодні ми поговоримо про наше тіло. Скажіть, де на дошці зображене тіло людини? (Відповідь.) Воно схоже на ваше тіло? (Так.) Правильно. А поруч із малюнком, на якому зображена дитина, намальована інша жива істота — птах гусак. У нього теж є своє тіло, хоча воно зовсім не таке, як людське.

Уявімо, що цей гусак чарівний і вміє розмовляти. І ось він ви­рішив розказати цій симпатичній дитинці про себе, про будову сво­го тіла. Що скаже гусак, я вам говоритиму, а от що відповідатиме йому малюк — кажіть ви. Домовилися? (Діти погоджуються.)

Гра «Що € в людини?»

Вихователь, говорячи від імені гусака, показує указкою назва­ну частину тіла на пташці. Малята, що хочуть відповідати від іме­ні дитини, теж беруть указку і показують відповідну частину тіла на малюнку дитини та на собі. Наприклад:

Вихователь. У мене, гусака, є тулуб, ось він.

Дитина. І в мене є тулуб, ось він.

Вихрватель. У мене є голова, ось де вона.

Дитина. їв мене є голова, ось моя голівка.

Вихователь. У мене, як і в усіх гусаків, є довга-довга шия.

Дитина. У мене теж є шийка, але вона не довга, а невеличка.

Матеріал для гри:

Спина, живіт, крила — ручки, лапи — ніжки, кігтики — паль­ці, дзьоб — носик, пір'я — шкіра і т. ін.

Вихователь. Молодці, малята! А хто знає, чи відрізняються тіла людей різної статі? (Так!) Правильно. У дорослих людей, чо­ловіка та жінки, вони відрізняються статурою, фігурою, особли­востями будови скелета. Наприклад, у чоловіків зазвичай ширші плечі, ніж у жінок, вони часто вищі на зріст. У жінок і дорослих дівчат вужча, ніж у чоловіків, талія, високі груди. Тому щойно поглянувши на людину, ми одразу визначаємо, хто перед нами — чоловік чи жінка, навіть якщо вони матимуть однакові зачіски та будуть однаково вдягнені.

Дорослий пропонує дітям стати в коло. Педагог стає в центрі

кола з лялькою-немовлям.

Вихователь. Зараз ми ще раз згадаємо всі частини нашого ті­ла, кожна з яких нам так необхідна. І не тільки згадаємо, а ще на­шими долонечками по них поплескаємо. А допоможе нам у цьому лялька, що зображує пупсика-немовлятко, маленьке дитятко.

Ритмічна гра з рухами «Що в мене є?»

Вихователь від імені ляльки по черзі називає різні частини ті­ла. Завдання малят —• повторювати репліку педагога, ритмічно плескаючи долонями по згаданій частині тіла. Наприклад:

Вихователь. У мене є ручки, ручки, ручки!

Діти. І в мене є ручки, ручки, ручки! (Плескають у долоні.)

Вихователь. У мене є ніжки, ніжки, ніжки!

Діти. І в мене є ніжки, ніжки, ніжки! (Присідають і плеска­ють себе по ногах.)

Вихователь. У мене є спинка, спинка, спинка!

Діти. І в мене є спинка, спинка, спинка! (Руки відводять назад, плескають долонями по спині.)

Матеріал для гри:

Животик, шийка, голівка, щічки, вушка, колінця, сіднички, груди тощо.

Ускладнений варіант гри: поки говорить педагог, діти йдуть одне за одним по колу. Далі швидко зупиняються, повертаються обличчям до центру і виконують задані дії.

Вихователь. Молодці, дітки. (Виймає лист у конверті.) Я* маю для вас, малята, одну звістку. Річ у тім, що до нашого ди­тячого садочка невідомо як потрапив дивний лист. Видно, що він уже давно-давно лежить нерозкритий... То, може, відкриє­мо цей конверт і подивимося, що там, у ньому? (Вихованці пого­джуються. Дорослий відкриває конверт і продовжує розмову з гру­пою.) О, малята! Тут, виявляється, нотатки якогось стародавнього письменника-казкаря. Та вони, мабуть, були написані дуже дав­но, адже деякі слова від часу стерлись, і їх зовсім не розібрати... Але ж ми кмітливі малюки і спробуємо це зробити? (Так!)