Заняття 4. Органи чуття

Мета: закріпити поняття малюків про органи чуття лю­дини та їхнє призначення; виховувати свідоме та дбайливе ставлення до свого зору, слуху, необхід­ність оберігати їх. Обладнання: плакат із зображеннями різних істот і предметів, що звучать; аудіоапаратура; тарілка з нарізаними шматочками кількох овочів та фруктів, які ма­ють характерний запах; кольорові хустинки, об­ручі таких самих кольорів; ілюстративний мате­ріал — сюжетні картинки із зображенням учин­ків дітей, шкідливих для здоров'я зору.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь розпочинає заняття бесідою.

Вихователь. Сьогодні, діти, ми поговоримо про надзвичайно важливі для нашого організму органи — органи чуття. Вони допо­магають нам пізнавати світ, орієнтуватися в ньому. Хто кмітли­вий, певно, вже здогадується, про які органи я кажу. Назвіть їх і покажіть на собі.

Отже, у нас є орган зору, тобто той, завдяки якому ми бачи­мо, це... (Діти називають відповідне слово: очі.) Орган нюху до­зволяє нам відчути різноманітні запахи, і він називається... (Ніс, носик.) Орган слуху допомагає людині чути та розрізняти зву­ки — голосні й тихі, приємні та неприємні. Орган слуху — це... (Вушка.) У кожного з нас є такий орган чуття, яким ми відчува­ємо смак і завдяки якому можемо визначити, що саме ми їмо, куштуємо. Ви здогадалися, який я орган зараз маю на увазі? (Це язик.) Правильно. Пригадаймо, які смаки здатен розрізняти наш язичок. Які, наприклад, на смак лимон, кефір? (Кислі.) А цукор, мед, шоколад? (Солодкі.) Перець? (Гіркий.) А сіль, бринза? (Соло­ні.) Молодці, дітки!

Як же діють наші органи чуття? Давайте розбиратися в цьо­му по черзі. От, наприклад, візьмемо орган зору, тобто наші очі. Щоранку ви розплющуєте оченята і перед вами відкривається не­повторний, яскравий та строкатий світ, наповнений дивовижними барвами. Завдяки оченятам ми бачимо все довкола. Бачимо гарну квітку — захоплюємось її красою. Бачимо танцюристів — нам по­добаються їхні граційні рухи. Бачимо новеньку машину — дивує­мось її швидкості та красивому дизайну. А тепер закрийте на хви­линку очі — затуліть їх руками або заплющте. (Діти виконують завдання.) Чи бачите ви хоч що-небудь? (Ні.) Як ви думаєте, чи добре було б хоч комусь жити, втративши зір, у суцільній темря­ві? (Ні.) Це так, малята. І тому свій зір, свої очі треба обов'язково берегти. Існує навіть така народна приказка: «Берегти як зіницю ока». Хто мені пояснить, що вона значить? (Педагог допомагає ви­хованцям сформулювати пояснення.)

Вихователь. Аби зберегти свій зір здоровим та хорошим, треба передусім не завдавати йому шкоди. Що ж шкодить нашим очам? На цих малюночках зображені діти, що нехтують своїм зо­ром.

Дорослий дістає ілюстративний матеріал — сюжетні картинки

і пропонує дітям роздивитися їх та прокоментувати.

11 Гра «Подивись і розкажи»

Діти, спираючись на зміст сюжетних картинок, будують роз­повідні речення:

— Шкідливо для зору розглядати та читати книжки в ліжку.

— Шкідливо для зору сидіти близько перед телевізором.

— Шкодить здоров'ю очей комп'ютер, не можна довго гратись у комп'ютерні ігри.

— Шкідливо терти очі, коли плачеш, особливо брудними руками.

— Шкідливо малювати й писати при поганому освітленні.

— Шкідливо дивитися на надто яскраве світло — сонце, лам­почку.

У ході гри дорослий допомагає вихованцям упоратися з ігро­вим завданням, дає потрібні пояснення, підказки і відзначає кож­ний правильний висновок. Кожну картинку коментують двоє-троє малюків.

Вихователь. Ось скільки всього може зашкодити нашому зору. Якщо не берегти очі, вони хворітимуть, ми почнемо бачити гірше або й узагалі перестанемо бачити. Але якщо вести здоровий спосіб життя і не завдавати шкоди своїм оченятам, вони завжди будуть у вас зіркими і дозволять вам усе-все довкола бачити ясно та детально. А от як покращити зір? Вважають, що його поліпшу­ють деякі смачні продукти, наприклад морква та чорниці. Поліп­шити зір можна також і роблячи спеціальну гімнастику для очей, просту та досить цікаву. Хто хоче навчитися такої гімнастики? (Діти зголошуються.)

Вправи «Фізкультура для зору»

Діти виконують вправи за зразком та поясненнями педагога.

1. «Годинник». Ритмічно (у ритмі віршика) переводити зіницю, дивлячись праворуч-ліворуч із максимальною амплітудою.

Годинник цокає отак:

«Тік-так! Тік-так! Тік-так! Тік-так!»

Хвилини він порахував

І очі нам потренував.

2. «Зроби коло». Малята описують коло поглядом зліва направо (5 разів), потім виконують те саме у зворотній бік.

Подивлюсь на все довкола,

Опишу очима коло,

Вниз — ліворуч — вгору — вправо

Погляд мій прямує плавно.

...Вниз — праворуч — вгору — вліво

Очі рухаються сміло.

3. «Близько — далеко». Підняти перед очима пальчика, подиви­тися на нього кілька секунд. Перевести погляд на віддалений предмет. Повторити 6-8 разів.

Подивись на пальчик цей — Він близенько до очей. А тепер — на те, мій друже, Що від них далеко дуже.

4. «Вісімка». Описати поглядом цифру вісім.

Як цікаво, подивися, Малювати цифру «вісім». Вісімку намалювати Можуть наші оченята.

5. «Яскраве світло». Ритмічно то зажмурювати, то широко роз­плющувати очі.

Навкруги — яскраве світло, Я на нього глянуть хочу, Але важко це зробити, І зажмурюю я очі!

6. «Лялька». Розслаблено покліпати віями.

Лялька має довгі вії, Ними кліпати уміє Так сором'язливо: «Я така вродлива!»

Увага! Під час виконання вправ голова залишається нерухо­мою, рухається тільки погляд.

Рухлива гра «Які хустиночки — такі й будиночки»

Дорослий роздає малятам кольорові хусточки, кожен малюк отримує хустинку певного забарвлення. Трохи осторонь від ді­тей дорослий кладе на підлогу обручі таких самих кольорів. Педа­гог пояснює малятам правила гри: доки звучить музика, діти ма­ють довільно танцювати зі своїми хусточками, але як тільки вона змовкає, малюки повинні швидко зайняти місця у своїх «будиноч­ках» : кожна дитина присідає у тому обручі, колір якого збігається з кольором її хустинки. Коли всі малята розмістяться по обручах, знову вмикається музика, і гра починається спочатку. Гра повто­рюється тричі.

Діти знову збираються біля педагога.

Вихователь. Сподобалося вам гратися в цю гру? А чи змо­гли б ми погратися в неї, якби не бачили яскравого кольору хус­тинок та обручів? (Відповіді.) Молодці! Справді, нам дуже важ­ливо бачити всі кольори світу. Але важливими є й інші чуття,

наприклад слух. Адже так приємно слухати мамин голос, дзвінку музику, спів пташки. Який орган дозволяє нам усе це почути? (Ор гаи слуху — вушка.)

Гра-спостереження «За вікном»

Педагог відкриває фрамугу вікна і пропонує дітям прислуха­тись і розказати, які звуки, що долинають знадвору, вони чують. Вихованці розповідають: чути шум машин, цвірінькання горобчи­ків, голоси людей, шелест листячка на вітрі тощо.

Далі педагог просить малят на кілька секунд прикрити вушка долонями (пальці щільно стиснуті).

Діти роблять висновок, що їм усе стало чути значно гірше, зву­чання стало тихішим.

Після цього дорослий спонукає малят заткнути вушні «отвори вказівними пальчиками (як пляшечку пробкою). Вихованці за­уважують, що всі звуки зникли.

Вихователь. Завдяки органам слуху — вушкам барвисте до­вкілля наповнюється найрізноманітнішими звуками. Давайте по­дивимося на цей плакат і пригадаємо, які ж звуки ми чуємо свої­ми вушками.

Гра «Картинки розглядаємо — що чуємо, згадаємо»

Педагог вивішує перед малятами плакат, на якому намальова­ні різні істоти та предмети, що звучать. Діти роздивляються зобра­ження, називають їх і розповідають про них. Наприклад:

Це півник. Ми чуємо, як півник співає, кукурікає.

Це собачка. Ми чуємо, як собачка гавкає, скавчить, гарчить.

Це бджілка. Ми чуємо, як бджілка дзижчить, бринить, гуде.

Це будильник. Ми чуємо, як будильник іде, цокає, дзвонить.

Це молоток. Ми чуємо, як молоток стукає.

Це баян. Ми чуємо, як баян грає... і т. ін.

Вихователь. Органи зору, очі, слід берегти він перевтоми. А про органи слуху, про вушка, також треба дбати. Адже хороший слух для нас теж дуже важливий. Людина, що не має слуху, глу­ха, не може насолоджуватися музикою та співом пташок, їй важ­ко орієнтуватись у місті, не чуючи звуків транспорту... Як же нам зберегти добрий слух і чутливі вушка? Я вам розкажу про це, а ви слухайте мене уважно і на кожну пораду загинайте по пальчику. Для цього, по-перше, слід берегтися від надто гучних звуків. На­приклад, шкідливо для вух постійно або часто слухати дуже голос­ну музику. По-друге, вушкам погано, коли в них потрапляє вода або будь-які сторонні предмети. Тому, купаючись у ванні, річці чи басейні, краще не занурювати під воду голову, бо вода потра­пить у вуха і зашкодить їм. І зовсім не годиться пустувати, засо­вуючи собі чи комусь у вухо дрібні предмети. Якщо у вухо людини потрапить, наприклад, найменша намистинка — обов'язково до­ведеться звертатися до лікаря, бо витягти її зможе тільки медик-спеціаліст, використавши для цього свої лікарські інструменти. По-третє, обов'язково треба берегти вушка від переохолодження. Вуха — вразливий орган, його легко можна застудити. Коли ву­ха застуджені, вони болять і їх треба довго лікувати. Щоб уберег­ти вушка від холоду, ми носимо в холодну пору року теплі головні убори. По-четверте, бруд — це ворог для вух. Тому необхідно сте­жити за чистотою вушок.

Гра «Запитання — відповідь»

Дітям пропонується дати відповіді на запитання вихователя. Запитання для гри:

— Чи потрібно берегти свій слух? Чому?

— Чи корисно для вушок часто слухати голосну музику або ін­ший дуже гучний шум?

— Чи варто, купаючись або граючись у воді, занурювати в неї вушка? Чому?

— Що чекає на малюка, який випадково чи пустуючи засунув собі у вухо якийсь предмет?

— Що ви зробите, якщо в холодний, морозяний день приятель запропонує вам погуляти без шапки, щоб «загартувати» вуха? Чо­му ви так учините?

— Чи правильно робить хлопчик, який дуже рідко миє вуха, бо не любить робити цього? Що б ви порадили такому малюкові?

Педагог допомагає малюкам дати відповіді на запитання і сформулювати правильні пояснення та відзначає всіх дітей, що були активними у грі.

Вихователь. Чудово, коли ми добре бачимо все довкола, на­солоджуємося розмаїттям звуків. А ще краще, коли ми можемо й відчувати пахощі, запахи. Для цього нам потрібен орган нюху — носик.

Гра «Чи чутливий твій носик?»

Педагог спочатку показує малятам нарізані на тарілці шма­точки овочів і фруктів, які мають характерний запах (наприклад: лимон, апельсин, часник, цибуля, огірок тощо). Діти роздивля­ються і називають ці овочі та фрукти. Після цього вихователь підкликає охочих малят по одному і пропонує кожній дитині на кіль­ка секунд заплющити очі. У цей час дорослий підносить до носика малюка один зі шматочків. Завдання дитини — уважно понюхати його і назвати, що це.

Усі правильні відповіді вітаються оплесками.

Вихователь. Носик — орган нюху — теж потребує нашої ува­ги та дбайливого ставлення. Хто з вас знає таку хворобу носика, як нежить? Розкажіть, як почувалися ви під час нежитю? Чим лікувалися, коли на нього хворіли? Як ви думаєте, чи нежить з'являється через те, що ми застудили носик? Що треба робити, щоб наш орган нюху, носик, не застудився? (На кожне запитання відповідають двоє-троє малят. Педагог заохочує змістовні відпо­віді та уточнює, доповнює їх.)