11 Гра «Повтори слово!»

Діти стають у коло, беруться за руки. Дорослий стає в коло ра­зом з ними.

Педагог повільно та чітко називає дітям ряд слів-прикметників (дієприкметників), що стосуються людського тіла. Завдання ма­лят — повторювати тільки ті слова, що називають бажані ознаки. Малята повторюють кожне слово хором: виразно, голосно, підні­маючи зчеплені руки вгору.

Матеріал для гри:

Я хочу, щоб моє тіло було... (здоровим, міцним, сильним, ви­тривалим, кволим, енергійним, бадьорим, гнучким, хворобливим, охайним, красивим, струнким, утомленим, подряпаним, приваб­ливим, спортивним).

Вихователь. Молодці, дітки! Усі ваші бажання обов'язково здійсняться! У вас буде здорове, міцне та красиве тіло. А ви, будь ласка, неодмінно допомагайте їм збутися — дотримуйтеся режиму дня, їжте здорову їжу, гуляйте на свіжому повітрі й бережіть свій організм. І, звичайно, займайтеся фізкультурними та спортивни­ми вправами — веселими та цікавими! Домовилися? (Так!)

Вмикається запис будь-якої музики для виконання гімнастич­них вправ (на вибір вихователя). Малюки імпровізують, вико­нуючи улюблені фізкультурні (або танцювальні) рухи в ритмі музики. Заняття закінчується.

Заняття 3. Що малятам про шкіру треба знати?

Мета: уточнити та збагатити уявлення дітей про власти­вості, ознаки, функції шкірного покриву, вихову­вати охайне та дбайливе ставлення до шкіри, за­охочувати бажання дитини бути здоровою, зміц­нювати свій організм. Обладнання: лупа (збільшувальне скло); дитячий крем; дві грілки; вода різної температури; дрібні іграшки різної форми (м'ячик, кубик, кільце пірамідки); темна пов'язка на очі; аптечка; аудіоапаратура.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Педагог розпочинає заняття.

Вихователь. Малята! Минулого разу ми говорили по наше ті­ло. Із яких же частин воно складається? (Діти перераховують та показують на собі частини тіла: кінцівки, тулуб, голову, шию тощо.) Так. Яке тіло хоче мати кожна людина? (Здорове, міцне, гарне...) Правильно. А сьогодні ми продовжимо цю розмову. Хто знає, які органи є всередині нашого тіла?

Малята за допомогою дорослого пригадують та називають кіль­ка органів (серце, шлунок, печінку). Дорослий пояснює та по­казує малюкам приблизне місце розташування згаданих орга­нів і веде розмову далі.

Вихователь. Звичайно, всі ці органи — дуже важливі, жит­тєво необхідні. Коли вони виходять з ладу, ми тяжко хворіємо і можемо навіть померти. Але мудра природа придумала захист для внутрішніх органів. Вони містяться всередині нас — приблиз­но так, як ми захищаємося від лютого морозу та літньої спеки в затишному будиночку. Для тіла захисним покривом є наша шкі­ра. Який захисний покрив має тіло людини? (Це шкіра.)

Погладьте себе по шкірі ручок, ніжок, щічок. (Діти вико­нують завдання.) Яка у вас шкіра на дотик? (Гладенька, м'якенька...) Якого вона кольору? (Світла, рожева...) Зараз ваша шкіра брудна чи чиста? (Чиста.) Так. Але все-таки може іноді та­ке бути, що шкіра брудниться? (Так.) Розкажіть, коли ви почуває­теся краще, коли вам приємніше: якщо ваша шкіра чиста чи коли вона брудна, масна або спітніла? (Розповіді та висновки малят.) Добре, діти. А тепер ми проведемо кілька маленьких, але цікавих дослідів.

Ігрові досліди «Властивості шкіри»

1. Розгляд шкіри через збільшувальне скло. Діти за допомогою педагога доходять висновків, що шкіра, яка на перший погляд здається зовсім гладенькою, насправді вкрита крихітними во­лосинками, зморщечками, малесенькими отворами.

2. Вихователь видавлює кільком малюкам на зворотний бік до­лоньки горошинку дитячого крему. Діти втирають крем у шкі­ру і роблять висновок, що крем зник, його немає. Дорослий пояснює вихованцям, що шкіра увібрала крем через крихітні отвори — шкірні пори, які вони бачили крізь лупу.

3. Малята капають на шкіру руки кілька крапель води і розпо­відають, що вода не вбирається, а стікає з поверхні шкіри. Ви­хователь розказує, що шкіра не пропускає воду так само, як водонепроникний плащ або парасолька захищає нас від дощу.

Після дослідів діти за допомогою педагога узагальнюють їх ре­зультати, розповідаючи самостійно про те, що вони дізналися про властивості людської шкіри.

Вихователь. А ще наша шкіра здатна відчувати. Ці відчуття можуть бути різними — приємними і неприємними, звичайними і зовсім дивними. Наприклад, шкіра здатна відчувати тепло і хо­лод. Зараз я візьму дві однакові грілки й наповню кожну з них во­дою різної температури: одну — водичкою теплою, навіть трохи гарячою, а в іншу грілку наллю холодну водичку. (Педагог вико­нує названі дії.) Подивіться: наїпі грілки на вигляд абсолютно од­накові. Як ми можемо визначити, де вода тепла, а в якій з них — холодна вода? (Висновок малят: треба помацати грілку, торкну­тися її.) Правильно, малята! Наша шкіра на дотик одразу визна­чить, де яка вода.

Кілька малят (за бажанням або на прохання вихователя) ви­значають, у яку грілку налита вода тепла, а яка з них наповне­на холодною водою.

Вихователь. Усі ви торкалися грілок ручками, шкірою до­лонь. А як ви думаєте, чи можна визначити температуру води, торкаючись грілки шкірою якоїсь іншої ділянки тіла, наприклад ліктя, ніжки чи щоки? (Діти, спираючись на свій досвід або знов експериментуючи, дають ствердну відповідь.)

Чутливість шкіри дозволяє нам визначити форму предмета, його поверхню. Хто сумнівається, упевниться в цьому під час на­ступної гри.

Гра «Ніжкою ступай — що це, відгадай!»

Педагог розкладає на підлозі перед малюками кілька пред­метів різної форми, наприклад м'ячик, кубик та кільце від піра­мідки.

Потім викликає по черзі кількох малюків, просить їх роззу­тися і зняти шкарпетки. Після цього дорослий одягає кожній ди­тині темну пов'язку на очі. Далі, ведучи дитину за руку, пропо­нує їй обережно наступити на певний предмет. Завдання малю­ка — визначити на дотик, на що саме наткнулася його ніжка. Ре­шта малят стежать за товаришем. Усі правильні відповіді вітають­ся оплесками.

Вихователь. Для здоров'я шкіри важливі охайність і чисто­та. Що ми робимо для того, щоб шкіра була чистою, здоровою? (Умиваємося, купаємось у ванні, приймаємо душ...) Подобаються вам такі водні процедури? (Так.)

Дорослий пропонує малюкам пригадати і показати процедуру

миття.

Фізкультхвилинка «Як ми миємося»

Малюки імітують намилювання милом мочалки, а потім зо­бражують процес миття згаданих у віршику частин тіла.

Узяли духмяне мило — Ним мочалку намилили. Що тепер? Тепер дитинка Миє дуже добре спинку, Миє ручки, ніжки миє, І животика, і шию, Миють і сіднички діти.

Справді, як їх не помити? Добре вимились маленькі — Шкіра скрізь у нас чистенька!

На останні рядки віршика діти проводять долонями по своєму тілу згори вниз, усміхаючись.

Вихователь. А ще для нашої шкіри корисне загартовуван­ня. Наприклад, ходіння босоніж. Зараз ми трохи походимо надво­рі, а заодно прислухаємося до відчуттів шкіри наших п'яток — чи відчуватиме вона ту поверхню, по якій ми крокуємо?

Діти виходять на подвір'я дитсадка і проходять босоніж по траві, по піску і по асфальтованому майданчику. Педагог допо­магає малюкам зробити висновки, що шкіра відчувала і твер­дий асфальт, і розсипчастий м'який пісок, і ніжну травичку, яка приємно лоскотала п’ятки малятам.

(Якщо заняття проводиться в холодну пору року, дітям пропо­нується пройтися босоніж у приміщенні по гальці, масажних килимках, ребристих дощечках тощо.)

Вихователь. А зараз, діти, ми дізнаємося, що ще може наша шкіра. Хто хоче це з'ясувати, нехай не ліниться, а наввипередки з другом перед нами пробіжиться!

Рухлива гра «Наввипередки»

2-3 пари дітей одночасно біжать наввипередки (біг із макси­мальною швидкістю).

Решта дітей уболівають за них, а після закінчення змагання вітають переможців.

Педагог просить бігунів спробувати на дотик свою шкіру. Ма­лята роблять висновок, що вона стала вологою. Розглядаючи шкі­ру крізь лупу, вихованці спостерігають на ній виділення малень­ких крапельок поту. Дорослий пояснює, що під час значних фізич­них навантажень зі шкіри виділяється піт.

Діти повертаються у приміщення, вимивають ніжки і знову

збираються біля вихователя.

Вихователь. Наша шкіра — м'яка та ніжна, її дуже легко по­шкодити. І тому, мабуть, немає на світі жодної людини, яка б ні­коли не ранила свою шкіру. А ці ушкодження можуть бути різно­манітними. От, наприклад, якщо наступити на скло, бляшанку чи просто якийсь гострий предмет — буде поріз. Якщо вдаришся — буде синець на шкірі. Ще можна подряпатися... До речі, пам'ятаєте пісню про ведмедика, який подряпав свою лапку?

Діти з педагогом пригадують та під відповідну фонограму під­співують знайому пісеньку на слова Г. Бойка.

Наш ведмедько косолапий Десь подряпав босу лапу: — Ой, та йодом нащо? Мажте медом краще!

Вихователь. Що трапилося з ведмедиком? (Подряпав лапу.) Якщо ви подряпалися, то що ви пошкодили? (Шкіру.) Чим запро­понували ведмедькові полікувати подряпину? (Йодом.) Це слушна думка? (Діти погоджуються.) Якими ще ліками (розчинами) мож­на залити або помазати подряпину, поріз чи іншу ранку на пікірі? (Зеленкою, одеколоном.)

Вихователь дістає аптечку і пропонує малюкам знайти згадані ними ліки. Діти за допомогою дорослого виконують завдання і знаходять в аптечці та показують педагогу зеленку і йод. Вихователь. Як ви думаєте, чому ведмедик не хотів, щоб йо­му мазали подряпину йодом? (Йод щипає, пече, це неприємно — ведмедик боявся.) А є серед вас такі дітки, що теж, як несміливий ведмедько, бояться мазати ранку йодом або зеленкою? (Відповіді дітей.) Звичайно, таке лікування неприємне, але воно необхідне. Адже пошкоджена шкіра — захисний покрив нашого тіла. А шкі­ру не можна поміняти на іншу, як, наприклад, одяг. Через ран­ку на шкірному покриві, як через ворота, можуть потрапити в ор­ганізм будь-які хвороби, мікроби та інфекції. Без лікування на­віть найменша ранка може загнитися, може виникнути запален­ня. Розчин йоду чи зеленки не дає потрапити в ранку мікробам, не пускає їх туди. І таким чином ранка швидко загоюється без жод­них ускладнень. Отже, діти, що б ви порадили такому боязкому ведмедику? (Поради малят.)

Педагог хвалить малюків за кмітливість.

Вихователь. А тепер, малята, підіб'ємо підсумки нашого за­няття. Закінчуйте те, що я говоритиму. Якщо слова, які ви скаже­те, будуть правильними, то в кімнаті в нас на мить музика враз за-звучить!

Гра «Закінчи речення»

Дорослий називає дітям тематичні речення, не завершуючи їх, а діти уважно слухають педагога та доказують кінець речення. Як­що вони це роблять правильно, вихователь на кілька секунд вми­кає будь-яку мелодію.

Матеріал для гри:

Усе тіло людини вкриває захисний покрив, що називається... (шкірою).

Наша шкіра на колір... (світла,рожевувата).

Шкіра людини захищає її внутрішні... (органи).

Під час перегрівання або великих фізичних навантажень на шкірі виділяються крапельки... (поту).

Наша шкіра здатна відчувати... (тепло, холод, різні поверхні).

На дотик наша шкіра дуже... (гладенька, ніжна), тому її лег­ко... (травмувати, пошкодити).

Дрібні травми на шкірі треба... (лікувати, обробляти йодом, зеленкою).

Митися слід регулярно, щоб шкіра була... (чистою, здоровою).

Заняття закінчується.