Допомогли товаришеві

Коли ми поверталися зі школи повз городи, якими наділяли щороку робітників цукрозаводу, Леся Цибульська звернула нашу увагу на те, що на них уже зібрано уро­жай. Тільки де-не-де ще росли кормові буряки. Одинокою смужкою виділялася віддалік ділянка нашого учня Миколи Бур'яна. Ми зрозуміли, що урожай на цьому городі нікому зібрати: важкохвора Миколина мати в лікарні, батько щодня на роботі на за­воді, близнята Оленка та Івась — ще дошкільнята. Важко Миколі: і матір у лікарні відвідай, і малюків у дитсадок відведи, І кроликів доглянь, і курям їсти дай.

І всі вирішили допомогти однокласникові зібрати врожай. Використали уроки пра­ці і фізкультури та післяурочний час. Принесли лопати, серпи. Леся захопила з дому І сніп лепехи, яку її мати приготувала на перевесла.

Одні копали картоплю, інші виривали кормові буряки, обламували качани куку­рудзи. Кукурудзиння збиралися жати серпами. Та воно було таке тверде, що серп не брав. Хтось запропонував зрубувати його гострими лопатами. І справді, стебла куку­рудзи легко підсікалися при самій землі. Класний керівник Олена Іванівна вчила всіх, як робити перевесла з лепехи: жмуток не дуже сухих листків вона ділила навпіл, а тоді, спритно перебираючи руками, брала перевесло під пахви І скручувала його. Не всім відразу вдавалося зробити міцне перевесло. Вчителька і Леся наробили перевесел самі і ними пов'язали у снопи кукурудзиння.

Викопана картопля смужечками підсихала на сонці. Потім картоплю і обчищені буряки зібрали у мішки і на позичених у Миколиних сусідів візочках звезли на його подвір'я. Сусідка забрала кукурудзиння і бурячиння на корм для корови. Надвечір ми закінчили роботу.

Почуття задоволення від дружньої праці, допомоги товаришеві у важкий для нього час полонило кожного. Розчулений Микола і його батько, що повернувся з роботи, щиро дякували за виявлену увагу до їхньої родини, коли її спіткало горе.

Звичайно, що у наведеній замітці дуже докладно описано збирання врожаю. Більшість заміток були менші за обсягом, але однаково щирі. Діти висловлювали почуття радості від дружно виявленої допомоги од­нокласникові. Одна Із заміток була вміщена в шкільній стінгазеті.

Природоохоронній тематиці можна присвячувати і твори-оповідання за поданим сюжетом, які рекомендує складати навчальна програма з розвитку зв'язного мовлення для 7-го класу.

Оповідання «Як ми годували лелек» за поданим сюжетом писали всі семикласники. Багато з них були свідками і учасниками події, про яку розповідається у пропонованій сюжетній схемі.

Того року весна запізнилася. У березні ще були міцні морози. У школі хлопці повідомили, що біля озера сіла велика зграя лелек, які повернулися з вирію. Птахам нічого було їсти, і вони почали гинути. Люди підгодовували їх. Більшість чорногузів наші односельці врятували. Птахи, відпочивши, полетіли до своїх домівок, на старі гнізда.

Учитель поставив завдання: доповнити поданий сюжет новими фак­тами, діалогом, описами, елементами роздумів.

На уроці були опрацьовані до твору робочі матеріали:

Лелека білий (синоніми: бусол, чорногуз; місцеві назви на Поділлі: бузьок, бузь­ко); у вирій лелеки літають у Південну Африку і Південну Азію; гніздяться на дахах будівель, деревах, деколи на стовпах телефонної чи електричної мережі; лелечі гнізда міцні, багаторічні; птахи голосу не мають, гучно торохтять дзьобами у гніздовий період; пташенята пищать; живляться чорногузи тваринною їжею (жабами, дрібною рибою, плазунами тощо).

Птахи зморені, втомлені, кволі, голодні, виснажені далеким шляхом; торохтіти дзьобом, клекотати; зграя лелек (іноді вживають «табун лелек», це неправильно: слово табун вживається щодо гурту копитних тварин).

Наводимо зразок твору.