2.4. Ринок цінних паперів і його структура на прикладі фондового ринку сша

Ринок цінних паперів являє собою механізм, що дозволяє укладати угоди між постачальниками і споживачами коштів. Він відіграс ключову роль у купівлі-продажу фондових інструментів (цінних паперів). У цій главі ми розглянемо структуру фондового ринку США, що склалася таким чином:

1. Первинний ринок (позабіржовий).

2. Вторинний ринок:

а) біржовий (NYSE, АМЕХ та інші біржи);

б) позабіржовий (NASDAQ)

Первинний ринок

Первинний ринок - це ринок розміщення. Тут корпорації продають свої акції й облігації всім інвесторам, які бажають їх придбати, залучаючи у такий спосіб кошти для свого розвитку. Існує декілька варіантів взаємодії учасників первинного фондового ринку, але найбільш поширеним є оприлюднений метод, або ІРО (Initial Public Offering (первинна оприлюднена пропозиція).

Ключова роль при такому механізмі розміщення цінних паперів належить інвестиційному банку, що, як правило, є першим покупцем цінних паперів компанії-емітента (Інвестиційний банк - це інститут, що спеціалізується на розміщенні нових випусків цінних паперів).

Припустимо, що компанія X після кількох років успішної роботи вирішила, що їй є сенс розширити виробництво. Але для цього необхідна значна сума, скажімо, кілька мільйонів доларів. У цьому випадку керівництво компанії звертається в інвестиційний банк, який докладно вивчає фінансовий стан компанії, її продукцію, місце цієї продукції і самої компанії на ринку, прибутковість компанії та її перспективи, економічні і багато інших чинників і тільки після цього рекомендує конкретний варіант фінансування, звичай- но це випуск акцій або боргових зобов'язань. Якщо банк і компанія вирішать, що доцільніший випуск простих акцій, то відразу буде розрахована і продажна ціна них акцій.

Послуги інвестиційного банку звичайно включають андеррайтинг, або гарантоване розміщення, коли інвестиційний банк гарантує, що емітент одержить за свій випуск нових цінних паперів обумовлену в контракті суму. Так, наприклад, якщо це прості акції, то вони будуть продані за обумовленою раніше ціною. У випадку значного випуску акцій ризик, пов'язаний із розміщенням, може бути розподілений між кількома залученими для цієї цілі інвестиційними банками, що разом складають синдикат передплатників. До цього продажу синдикат звичайно залучає інших ділерів цінних паперів, що утворять групу, що продає (див. рис. 3). Кожний член цієї групи бере на себе зобов'язання продати визначену частину випуску акцій за твердою ціною. Мабуть, це єдиний випадок, коли акції компанії продаються за фіксованою ціною, яку тимчасово підтримує інвестиційний банк.

Рис. 3. Процес розміщення нового випуску цінних паперів

Вторииин ринок

Про будь-який договір купівлі цінних паперів після їх первинного розміщення можна сказати, що це угода про вторинне розміщення. Іншими словами, вторинним називається ринок, на якому цінні папери перепродають після того, як вони були випущені. Цей ринок існує тому, що після того як цінний папір був випущений і війшов у обіг, одні інвестори можугь заходіти її продати, а інші купити. У даний час вторинний ринок цінній паперів США ділиться на дві великі груп» (фондові біржі і позабіржовий ринок).

Необхідно звернути увагу читача на один дуже істотний момент, що часто є предметом різного роду помилок у починаючих інвесторів. Коли інвестор купує, скажімо, 100 акцій «General Electric» (GE) на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) або акцій Intel corp (INTC) у системі NASDAQ, надходження від продажу йдуть не цим двом корпораціям, а інвестору, що продав ці акції.