Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Инновационный менеджмент - Василенко В.А., Шматько В.Г

..pdf
Скачиваний:
166
Добавлен:
24.05.2014
Размер:
6.05 Mб
Скачать

ТАВРИЧЕСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМ. ВЕРНАДСКОГО В.И.

В.А. Василенко, В.Г. Шматько

ИННОВАЦИОННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ

УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ

СИМФЕРОПОЛЬ 2003

1

ББК 65.050 2Я73

В 19

Одобрено Ученым советом Таврического национального университета им. В.И. Вернадского

Рекомендовано Миністерством освіти і науки України

РЕЦЕНЗЕНТЫ:

Дмитренко Г.А. доктор экономических наук, профессор (МАУП г. Киев)

Померанец В.Н. доктор технических наук, профессор кафедры экономической теории ТНУ им. В.И. Вернадского

Унковская Т.Е. Заведующая кафедрой финансов и банковского дела Ялтинского института менеджмента МНТУ, директор центра экономических исследований и консалтинга, доктор экономических наук

В 19 ВАСИЛЕНКО В.О. , ШМАТЬКО В.Г. ИННОВАЦІНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: Навчальний посібник. ЗА РЕДАКЦІЄЮ В.О. ВАСИЛЕНКО. – К.:

ЦУЛ, Феникс, 2003. – 440 с.

ISBN 966-651-092-8

Излагается современные приемы и подходы инновационного менеджмента на базе передового отечественного и зарубежного опыта, существующих теоретических и методологических положений по обновлению отдельных продуктов и производства в современных условиях. Рассматриваются особенности организационных форм инновационных компаний, их тактика и политика на различных этапах жизненного цикла изделий и организаций.

Значительное внимание уделено вопросам прогнозирования, планирования и обеспечения достижения желаемых результатов, способствующих инновационному развитию предприятий с учетом внешних и внутренних факторов среды. Впервые рассмотрены приемы системы непрерывного улучшения продуктов и процессов (СНУПП) на базе мирового опыта «Кайзен». Приведены некоторые подходы к рефлексивному управлению в условиях конкуренции и организации менеджмента инновациями на основе выбора эффективных решений и их оценки.

Для студентов экономических специальностей, аспирантов, преподавателей вузов, предпринимателей и управленцев-практиков. Книга может быть полезна всем, кто интересуется проблемами эффективного управления нововведениями в условиях рыночных отношений.

ISBN 966-651-092-8

Василенко В.О. Шматько В.Г., 2003

ЦУЛ, 2003

2

СОДЕРЖАНИЕ

ВВЕДЕНИЕ……………………………………………………… …………………………….

Раздел 1.Инновационные процессы в рыночной экономике……….…… ………………….

Глава 1.Инновации и государственное регулирование инновационных процессов……….

1.1.Инновации как объект менеджмента.…….………………………………………

1.2.Эволюция инновационной теории.……………………………………………….

1.3.Зарубежный опыт государственного регулирования

инновационных процессов…… …………………………………………………..

1.4. Государственное регулирование инновационной деятельности в Украине ……………………………………………………………

1.5. Инновационная политика организаций………………..………………………….

Глава 2. Общие методологические основы нововведений………………………… ………..

2.1.Квазистабильность экономики и технологические прорывы…………….. . …..

2.2.Условия и основы развития инновационной сферы……………….…….……….

2.3.Классификация нововведений…………… ……………………………………..…

2.4.Модели и этапы инновационных процессов..………………………………..……

2.5.Взаимосвязь НТП и НИОКР в инновационной деятельности…………………..

Глава 3. Особенности организационных форм инновационной деятельности……………..

3.1.Основы формирования инновационных организаций……………………………

3.2.Особенности организационных структур инновационных организаций……….

3.3.Инновационные фонды и венчурное предпринимательство……………………

3.4.Фирмы, ориентированные на жизненный цикл продукта………………………

3.5.Инфраструктураинновационной деятельности организаций……………………

Выводы по разделу………………………………………………………..……………………

Основные термины и понятия…………………………………………………………………..

Вопросы для самоконтроля……………………………………………………………………..

Раздел 2.Организационно-экономические предпосылки нововведений……………………..

Глава 4. Финансирование нововведений и риски………………………………………………

4.1.Сущность системы финансирования инновационной деятельности… ………

4.2.Формы и средства финансирования нововведений….. ……………………………

4.3.Инновационная деятельность и риски………..……. ………………………………

4.4.Методы оценки риска…………………………………………………. ……………

4.5.Управление рисками и риск-тейкеры…………………………….. ….…………….

Глава 5. Конкурентоспособность и мотивы обновления производства …………………….

5.1 Конкурентоспособность как источник нововведений..…………………………….

5.2.Предпосылки и мотивы обновления производства………. ……………… ………

5.3.Стратегия и тактика обновления производства …………………………………...

5.4.Общие подходы к обновлению производства…………………...…………………

5.5.Система непрерывного улучшения процессов и продуктов (СНУПП).. ………..

Глава 6.Маркетинг в инновационной сфере…………………… …………………………….

6.1.Коммерциализация новшеств и инновационные предложения………………….

6.2.Конъюнктура рынка и анализ спроса на инновационный продукт ……………..

6.3.Цели, функции и средства маркетинга…………….. ………………………………

6.4.Формирование маркетинговых стратегий…………….. ………………………….

6.5.Использование средств маркетинга в инновационном менеджменте.. …………

Выводы по разделу…………………………………………………………

Основные термины и понятия ………………………………………………

Вопросы для самоконтроля…………………………………………………..

Раздел 3.Прогнозирование, планирование и обеспечение инновационных планов……..

3

Глава 7. Прогнозирование и планирование нововведений………………………………….

7.1.Прогнозирование инноваций и его роль в деятельности организации……….

7.2.Основные критерии обновления производства ………………………………..

7.3.Сущность и принципы планирования инноваций………………………………

7.4.Система планирования инноваций…………….. …………….…………………

7.5.Проектирование продуктов и процессов……………… ……………………….

Глава 8. Управление инновационными программами и проектами ………………………..

8.1.Сущность инновационных проектов и их содержание . ………….……………

8.2.Разработка концепции инновационного проекта ……….. …………………..

8.3.Планирование инновационного проекта ………………………………………

8.4.Организация менеджмента инновационной программой… ………………….

8.5.Организация контроля и регулирования программы…………………………

Глава 9. Подготовка и обеспечение обновления производства…..………………………

9.1.Выбор решения по объектам обновления………………. ……………………..

9.2.Подготовка сбыта и экономический анализ……….……………………………

9.3.Организация технической подготовки производства…………………………

9.4.Проектно-конструкторская и организационно-технологическая подготов-

ка…………………………………………………………………………………..

9.5. Организационно-экономические условия обеспечения реализации нововведений……………………………………………………………………..

Выводы по разделу Основные термины и понятия………………………………………………………………..

Вопросы для самоконтроля …………………………………………………………………..

Раздел 4.Реализация новаций и эффективность инновационной деятельности…………..

Глава 10.Основные направления и организация управления обновлением производства… 10.1.Основные пути и этапы перехода на новый продукт ………………………

10.2.Логистические аспекты обновления производства…………………………

10.3.Реактивное и активное управление нововведениями ………………………

10.4.Рефлексивное управление и успех в конкурентной борьбе….………………

10.5. Восприимчивость нововведений производственной системой………………

Глава 11Особенности управления персоналом в инновационных организациях…… . . … 11.1.Специфика инновационного менеджмента………………………… …………

11.2.Эффективность и результативность инновационной деятельности…………..

11.3.Организационная структура инновационного коллектива…………………….

11.4.Менеджмент инновационного персонала……………………………… ……...

11.5.Целевые группы и режим работы в научных организациях. ………………...

Глава 12. Эффективность инновационной деятельности предприятия …………………..

12.1.Эффективность использования инноваций……... ………………………

12.2.Эффективность затрат на инновационную деятельность ………………

12.3.Оценка технического уровня производства и нововведений……………

12.4. Характеристика результатов инновационной деятельности и выход на рынок технологий……………………………………………………………

12.5. Задачи повышения эффективности нововведений…………………. ……….

Выводы по разделу……………………………………………………………………………

Основные термины и понятия ……………………………………………………………….

Вопросы для самоконтроля ………………………………………………………………….

Заключение……………………………………………………………………………….

Глоссарий………………………………………………………………………………….

Список использованных источников………………………..………………..

ПРИЛОЖЕНИЕ 1. Тесты для самоконтроля полученных знаний ………...……………

ПРИЛОЖЕНИЕ 2.Директивы государственных органов в области нововведений………

4

ВВЕДЕНИЕ

Втечение длительного времени мировая экономика развивалась преимущественно за счет экстенсивных факторов, а в производстве доминировали традиционные эволюционные процессы и явления.

Экстенсивные факторы практически исчерпали себя, и их воздействие стало экономически невыгодным.

Развитие и идентификация современного производства должны почти полностью базироваться на новых решениях в области технологии, техники, организационных форм и экономических методов хозяйствования, т.е. различных нововведениях, внедряемых в производство.

Существующий спад и застой в промышленности Украины и странах СНГ невозможно преодолеть традиционными методами, как это было возможно еще в недалеком прошлом.

К факторам, тормозящим освоение нововведений в промышленности, относятся, прежде всего, нехватка собственных финансовых ресурсов и высокие ставки по кредитам коммерческих банков, сжатие внутреннего спроса и экономический риск освоения новой продукции.

Конкурентоспособность на мировом рынке все больше зависит от продукции, в основе которой лежат новые знания. Как в прошлом промышленность зависела от доступа к природным ресурсам, так сегодня индустрия нуждается в науке, нововведениях, образовании. Развитие производительных сил происходит при тесном взаимодействии науки и новых технологий с производством.

Только радикальные меры по внедрению новых технических и технологических решений, современных производственных процессов, способных выпускать конкурентоспособные товары, позволят экономике выйти из затяжного кризиса и обеспечить Украине достойное место в мировом сообществе.

Рост экономики может быть достигнут только при комплексном нововведении мер технического (новые продукты, технологии, энергия, конструкционные материалы, оборудование и т.п.), организационного (новые методы и формы), экономического (методы хозяйственного управления наукой, производством), социального (различные формы активизации человеческого фактора, включая профессиональную подготовку и создание благоприятных условий труда и быта работников), юридического (новые законы налогообложения и правовые акты для предприятий, в том числе занимающихся нововведениями) характера.

Вэтой связи резко возрастает значимость указанных мер, которые являются предметом изложения в данном пособии, и являются одновременно областью деятельность инновационного менеджера.

«Просто менеджером можно назвать человека, который принимается за шахматную партию с гораздо более сильным соперником, но сдает ее, если видит, что проиграл. Тот же, кто садится на его место и ради самой борьбы берется за продолжение проигрываемой партии, нередко доводя до его победы, кто представляет собой незаурядную личность, бросая вызов судьбе, заслуживает, чтобы его называли инновационным менеджером»[1].

Инновационный менеджмент должен создать необходимые условия для расширения, ускорения и повышения эффективности создания и реализации различных инноваций (продуктовых, технологических, социальных и т.д.) направленных на разработку и внедрение конкурентоспособной продукции на уровне международных стандартов.

Канд. техн. наук, проф. Шматько В.Г. подготовил главу 1, параграфы 12.1, 12.2, Приложение 2; канд. техн. наук, доц. Василенко В.А. (ТНУ им. В.И.Вернадского) подготовил главы 2 – 11, параграфы 12.3, 12.4, 12.5.Приложение 1. Введение, заключение и глоссарий подготовлены совместно. Общая редакция – Василенко В.А.

5

Раздел 1.Инновационные процессы в рыночной экономике

Глава 1.Инновации и государственное регулирование инновационных процессов

1.1. Инновации как объект менеджмента

Інноваційний менеджмент – одне із направлень стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації. Ціллю його є визначення основних направлень науковотехнічної та виробничої діяльності організації. Це перш за все розробка та впровадження нової продукції та технології (інноваційна діяльність), модернізація та удосконалення випускаємої продукції та технології, подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції і зняття з виробництва застарілої продукції. Основна увага у інноваційному менеджменті опреділяється розробці стратегії інновацій і заходів, направлених на їх реалізацію, тому розробці та впровадження нових товарів технологій определяється основна увага. Вони становлять приоритетні направлення стратегії організації і визначають її подальший розвиток

[2].

Если в общем виде процесс управления трактовать как «методы воздействия субъекта управления на объект управления с помощью прямых и обратных связей в условиях влияния дестабилизирующих факторов внешней и внутренней среды с целью достижения запланированного результата», а «менеджмент – как науку о наиболее рациональной организации и управления трудовым коллективом с целью получения запланированного эффекта», то можно дать определение и понятию «инновационный менеджмент».

«Инновационный менеджмент» – это совокупность определенных организационноэкономических методов и форм управления всеми стадиями и видами инновационных процессов предприятий и объединений с максимальной эффективностью.

Innowatoin (англ.) – образовано из двух слов – латинского «новация» (новизна, новшество) и английского предлога «ин», означающий «в», «введение». Поэтому, в переводе с английского «инновация» означает: введение нового, обновление.

Результатом инновационных процессов являются новшества, а их внедрение в хозяйственную практику определяется как нововведение, т.е. с момента принятия к распространению новация приобретает новое качество и становится инновацией.

Таким образом, инновация – это нововведение, связанное с научно-техническим прогрессом (НТП) и заключающееся в обновлении основных фондов и технологий, в совершенствовании управления и экономики предприятия.

Инновации являются необходимым условием развития производства, повышения качества и количества продукции, появления новых товаров и услуг.

В рыночных условиях инновации охватывают всю экономику, включая производительные силы (средства производства, обучение работников) и производственные отношения (формы и методы управления, разделения, специализации и кооперации труда).

Деятельность предприятия, связанная с научно-техническими разработками, инженерной подготовкой производства к переходу на новый продукт или технологию, а также инвестированием новшеств – определяется как инновационная деятельность.

К инновационной деятельности также относят работы длительного характера по созданию и реализации инновационных проектов с участием проектных институтов и научных центров в масштабах регионов, отраслей или страны.

Эти проекты обуславливают выбор варианта стратегии развития, наиболее приемлемого с точки зрения экономической выгоды организации.

Стратегическое инновационное мышление получает все большую поддержку, поскольку опыт показывает его более высокую эффективность в условиях быстрых перемен, особенно технологических, когда уровень предсказуемости весьма низок.

6

Специфика инновационного менеджмента заключается в особенности управления инновационным потенциалом, имеющимся в той или иной организации, в рамках функциональных аспектов управления (планирование, организация, мотивация, контроль и т.п.).

Инновационный потенциал – это способность хозяйства (вообще) или субъекта хозяйствования (в частности) производить новую, наукоемкую продукцию, отвечающую требованиям рынка (особенно мирового) и включает в себя:

производственные мощности для производства средств производства;

профессиональный и научно технический состав персонала;

мощности экспериментальной базы, связанной с подготовкой нового производства;

инструмент и оснащение для проведения наукоемких операций;

возможности внедрения новшеств и его контроля.

Инновационный менеджмент создает субъекту хозяйствования, выступающего в качестве носителя инновации, благоприятные и выгодные конкурентные преимущества. Вырвав ресурсы из рутинного кругооборота, предприниматель использует их новым способом. При этом может быть не менее пяти возможных разновидностей нововведений:

создание нового товара (услуги);

создание нового способа производства;

открытие нового рынка сбыта;

применение нового источника или вида сырья, энергии;

введение новых принципов организации деятельности фирмы.

Успех или неудачу в деятельности инновационного менеджера в полной мере вскрывает рынок, который предъявляет строгие требования к результатам его деятельности.

Процесс введения новации на рынок принято называть коммерциализацией. Период времени между появлением новации и воплощением ее называется инновационным лагом.

В повседневной практике, как правило, отождествляют понятия новшество, новация, нововведение, инновация, что вполне объяснимо. Любые изобретения, новые явления, виды услуг или методы только тогда получат признание, когда будут приняты к распространению (коммерциализация), и уже в новом качестве они выступят как инновации.

Переход от одного качества к другому требует затрат ресурсов (энергии, времени, финансов и т.п.). Процесс перевода новации в инновации также требует затрат различных ресурсов, основными из которых являются инвестиции и время. В условиях рынка как системы экономических «отношений купли-продажи товаров, в рамках которой формируются спрос, предложение и цена, основные компоненты инновационной деятельности -это новации, инвестиции и инновации.

Под инновациями в широком смысле понимается прибыльное использование новаций в виде новых технологий, видов продукции и услуг, организационно-технических и со- циально-экономических решений производственного, финансового, коммерческого, административного или иного характера.

Інноваційний менеджмент повинен гарантувати ефективне викорастування інновацій і направлений на підвищення ефективності функціонування та розвиток організацій в ринковому середовище. Основними функціями інноваційного менеджменту є:

аналіз,

прогнозування,

планування (стратегічне, поточне, та оперативне),

організація,

мотивація,

облік,

контроль,

координація,

регулювання,

керівництво [3].

7

Конкретне поповнення цих функцій залежить від рівня управління: держава, регіон, конкретне підприємство. Здійснення інноваційного менеджменту в цілому включає:

розробку планів та програм інноваційної діяльності;

нагляд за розробкою нової продукції та технології, її впровадження;

розгляд програм розробки нової продукції та технології;

забезпечення єдиної інноваційної політики та координації;

забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами програм інноваційної діяльності;

затвердження тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем – від ідеї до серійного виробництва продукції.

Таким чином, ключову роль в ініціації інноваційних процесів відіграє наукова сфера, яка регулюється Законом України “про основи державної політики в сфері науки і науковотехнічної діяльності” і визначає:

роль держави в розвитку науки і техніки, використанні науково-технічних результатів для перетворення суспільного виробництва та задоволенні потреб людей;

основні цілі, напрями та принципи державної науково-технічної політики;

форми та методи державного регулювання в науково-технічній сфері;

повноваження державних органів у здійсненні науково-технічної політики;

економічні та правові гарантії розвитку науково-технічної діяльності.

Інновації на сучасному етапі розвитку економіки стають головним засобом збереження конкурентоспроможності і стають невід`ємною часткою підприємницької діяльності. Управління нововведеннями здійснюється паралельно з управлінням діючим традиційним виробництвом. Але методи управління інноваціями відрізнятися від методів управління традиційним виробництвом, оскільки інноваційні процеси спрямовані на створення раніше неіснуючих продуктів, якісне оновлення виробничих сил та виробничих відносин.

Слід враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання нововведення слід прогнозувати і займатися ними постійно, а не тільки тоді, коли настають критичні обставини. Продуктові, технологічні та організаційні нововведення взаємопов`язані тому проводити їх треба комплексно. Отже, головними принципами управління нововведеннями є:

принцип безперервного прогнозування інноваційної ситуації;

принцип динамічного попередження технологічного відставання;

принцип системного впровадження новин у взаємопов`язаних сферах підприємницької діяльності;

принцип сполучення інвестицій з інноваціями;

принцип поєднання фінансового та інженерного аналізу результативності нововведень [4].

Якщо гроші на нововведення узяті з бюджетних коштів, будь-яке нововведення з мінімальним прибутком підприємству вигідно. В умовах самофінансування гроші для реалізації НТД беруться з обігових коштів підприємства, тому інноваційний менеджер повинен шукати переконливі аргументи, обгрунтувати необхідність нововведень та відповідних капітальних вкладень у майбутній розвиток підприємства для збереження ним гідного місця на ринку товарів і послуг.

Період часу від зародження ідеї, її розробки до впровадження інновації називають життєвим циклом нововведення. З врахуванням послідовності проведення робіт життєвого циклу нововведення всю цю діяльність розглядають як інноваційний процес.

Основним товаром ринку нововведень є науковий та науково-технічний результат – продукт інтелектуальної діяльності, на який діють авторські права, оформлені згідно з діючим міжнародним правом та чинним законодавством України.

Розвиток ринку та конкуренція не тільки стимулюють, але і заставляють комерційні організації приймати участь в формуванні ринку нововведень по слідуючим направленням:

8

розвиток особистої наукової, науково-технічної та експериментальної бази для проведення науково-дослідних робіт;

проведення досліджень на коопераційних засадах з іншими організаціями;

оформлення замовлень на проведення науково-дослідних чи експериментальних робіт з іншою організацією;

придбання ліцензій на право виробництва товарів чи послуг;

купівля готового виробу, технології, ноу-хау та іншої інтеллекуальної власності;

придбання нематерильних активів шляхом випуску акцій, облігацій, іноземного капіталу та організація спільного виробництва.

Основною умовою формування ринку інновації є об'єми інвестицій як в сфері наукової та науково-технічної діяльності. Враховуючи протяжність інноваційного процесу 3 -5 років головку роль грають довгострокові та середньострокові інвестиції, які забезпечують фінансування новацій на протязі всього життєвого циклу.

Инновационная деятельность направлена на практическое использование научного, научно-технического результата и интеллектуального потенциала с целью получения новой или радикально улучшенной производимой продукции, технологии ее производства и удовлетворения платежеспособного спроса потребителей в высококачественных товарах и услугах, совершенствования социального обслуживания.

Інноваційний процес можливо розглядати з різних позицій та з різною степеню деталізації:

паралельно-послідовне виконання науково-технічної інновації, виробничої діяльності і маркетингу;

в вигляді тимчасових етапів життєвого циклу інновації від виникнення ідеї до її розробки на впровадження;

як процес фінансування та інвестування розробки на впровадження і розповсюдження нового виду продукту або послуги.

Таким чином інноваційний процес полягає в одержанні комерціалізації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень організаційно-технічного, економічного, соціального та інших результатів інноваційної діяльності.

Інноваційний процес здійснюється в чотири стадії:

Стадії інноваційного процесу

I. Фундаментальні дослідження в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, спеціалізованих лабораторіях. Бюджетне фінансування на безповоротній основі.

II. Дослідження приказного характеру. Проводяться в усіх наукових організаціях і фінансуються як і бюджету, так і за рахунок заказників. Дослідження не завжди пророкуємо і носять тому ризиковий характер.

III. Проводяться дослідно-конструкторські та експериментальні розробки. Проводяться в підрозділах науково-дослідних інститутів, спеціалізованих лабораторіях, підрозділах великих промислових підприємств і т.п. Фінансуються як з державного бюджету, так і за рахунок замовників, а також за власні кошти.

IV. Проводиться процес комерціалізації, починаючи із впровадження в виробництво, виходу на ринок та продажу продукту.

Рис.1.1 Стадії інноваційного процесу

Невчасне здійснення нововведень призводить до ефекту “футурошоку”, тобто до такої ситуації, коли обставини спонукають здійснювати різкі зміни у короткий період часу з великими витратами ресурсів і надзвичайною напругою. Наслідком того може стати не тільки втрата прибутку, а і взагалі руйнувати підприємства або організації [4].

Поступове вичерпання потенціалу будь-якої ідеї і заснованого на ній нововведення є об’єктивним і викликається моральним зношенням. Тому необхідно завчасно резервувати кошти на нововведення з поточних прибутків, вишукувати інші джерела фінансування ново-

9

введень і постійно турбуватися про народження нових ідей розвитку підприємства. Незважаючи на те, що виявлення межі потенціалу технології є складним процесом, у залежності від ефективності капіталовкладень в тій чи іншій галузі настає момент, коли віддача від нововведення зрівняється із середньою віддачею капіталовкладень.

Термін вичерпання ефективності нововведень коливається в значних межах і залежить від типу нововведення та його потенціалу. Кращими є нововведення, що передбачаються вже у проекті підприємства і забезпечують докорінні зміни у технологічному процесі або випуск на ринок наукоємної продукції з високим рівнем конкурентної спроможності.

Наведені докази переконують у необхідності постійного оновлення продукції і виробництва задля уникнення загрози втрати конкурентноздатності підприємства і вже згадуваного ефекту футурошоку. Будь-яке підприємство, що хоче вижити в умовах ринку, зобов’язано мати у розпорядженні механізм відновлення і володіти процедурами інноваційного менеджменту .

Слід врахувати, що нововведення завжди пов’язані з ризиком, проте відмова від них є ще більш ризикованою. Дуже часто необхідність оновлення продукції або технології виникає саме тоді, коли фінансові результати підприємства виглядає добре і складається помилкове враження, що підприємство ще довго може існувати у традиційному вигляді. Завдання інноваційного менеджера полягає в тому, щоб подолати це противорічча, переконати керівництво та увесь колектив у необхідності змін, якщо є можливість за рахунок тимчасового зниження доходів забезпечити їх суттєве зростання в майбутньому. Справа в тому, що зменшення доходу від інвестицій в існуючу традиційну технологію спочатку уявляється незначним, але якщо конкуренти здійснюють прорив у нову технологію, споживачі можуть дуже швидко віддати перевагу новій продукції конкурентів.

Динаміка оновлення виробництва полягає в тому, що кожна технологія спочатку повільно набирає темп, прискорює рух. А потім поступово втрачає свій потенціал, оскільки з’являються більш досконалі технології. Тому доводиться розставатися із звичними продуктами та технологіями, саме тоді, коли вони, як здається з суто фінансової точки зору, приносять найбільший прибуток (рис. 1.2.).

р

е

з

у

л

ь

т

а

т

и

В И Т Р А Т И

Рис.1.2. Залежність між витратами на нововведення та їх результати

10

Соседние файлы в предмете Менеджмент