Етапи проведення моніторингу
І етап. Ініціювання моніторингу
Участь у всеукраїнському психолого-педагогічному експерименті передбачає проведення індивідуального та шкільного моніторингів. Оскільки в експерименті беруть участь усі навчальні заклади району, було прийнято рішення про необхідність проведення районного моніторингу.
ІІ етап. Підготовчий
На підготовчому етапі була визначена головна мета та завдання моніторингу. Члени моніторингової групи моделювали хід моніторингу й розробляли методологічні засади його проведення та форму узагальнення статистичної інформації.
Ш етап. Проведення дослідження
На етапі проводиться опрацювання результатів, виявлення й аналіз помилок, оцінювання похибок і основне дослідження.
ІV етап. Обробка та узагальнення отриманих результатів
На даному етапі експертна група за допомогою певних статистичних методик обробляє отриману інформацію.
V етап. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
На останньому етапі проводиться детальний аналіз наявних показників і фактів, установлюються головні фактори, що впливають на результативність якості освіти. Моніторингова група готує звіт про результати дослідження та надає рекомендації щодо подолання виявлених проблем.
Звіт та рекомендації обговорюються на засіданні методичної ради інформаційно-методичного центру. Підсумкова довідка доводиться до відома адміністрації навчальних закладів для прийняття відповідних управлінських рішень.
Моніторинг соціально-комунікативного розвитку і ціннісних орієнтацій учнів проводиться на трьох рівнях: районному, шкільному та індивідуальному (рис. 4.5.).
Для організації та проведення моніторингових досліджень створюються спеціальні моніторингові групи , до складу яких входять :
методисти ІМЦ, спеціалісти ЦПП і СР, практичні психологи ЗНЗ вищої кваліфікаційної категорії ( районний рівень) ;
адміністрація ЗНЗ, педагоги, практичний психолог (шкільний рівень)
Рис. 4.5. Інформаційна схема моніторингу
.
Моніторингові дослідження індивідуального та шкільного рівнів здійснює адміністрація ЗНЗ, класні керівники та практичний психолог (відстежується динаміка соціально-комунікативного розвитку конкретного учня, груп учнів, класних колективів навчального закладу за семестр і навчальний рік, а також ефективність педагогічної діяльності класних керівників). Моніторингові дослідження районного рівня здійснює інформаційно-методичний центр і центр практичної психології та соціальної роботи районного управління освіти (відстежується динаміка соціально-комунікативного розвитку учнів ЗНЗ району за навчальний рік та ефективність управління соціально орієнтованою освітою).
У рамках Всеукраїнського експерименту у навчальних закладах проводиться комплексний моніторинг рівня розвитку властивостей та якостей особистості учня, учнівських груп та навчальних закладів, які складаються з психічного, соціального та духовного розвитку:
Рис. 4.6. Рівні моніторингу
На основі методик комплексного аналізу розвитку школярів за допомогою моніторингового комплексу збирається інформація про особистісний розвиток учнів, їх соціальну життєву активність, соціально-комунікативний розвиток.
Наприклад, соціальна життєва активність учнів класу вимірюється за основними видами діяльності, до яких належать:
довільно-ігрова, у якій предметом активності виступає дозвілля, проведення та організація відпочинку, участь в іграх та ін.;
фізично-оздоровча, де активність спрямована на забезпечення життєздатності існування організму в реальних умовах (фізичні вправи, загартування, спорт, гігієна тіла тощо);
художньо-образна, де активність виступає засобом вираження власного «я» через емоційно-чуттєву, когнітивну та вольову сфери, реалізацію творчого потенціалу (заняття музикою, вокалізація, драматизація образотворче мистецтво тощо);
предметно-перетворювальна, де активність виступає засобом перетворення як предметів навколишнього світу, так і розвитку предметно-творчих здібностей (різьблення, ліплення, вишивання та ін.), а також активність, пов'язану зі змінами в суспільстві, людини, її власного «я»;
навчально-пізнавальна, пошук нової інформації , засвоєння знань про природу, суспільство в цілому, людину. Предметом активності виступають нові знання, уміння й навички, формування пізнавальної активності (спрямованість і стійкість пізнавальних інтересів, прагнення до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності в мобілізації вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальних цілей);
соціально-комунікативна. у якій активність реалізується під час взаємодії людей, в утворенні різних молодіжних організацій та ін.;
громадсько-корисна, де предметом активності є опікування, спрямоване на задоволення потреб та інтересів соціальних груп, наприклад, навчального класу як колективу, навчального закладу тощо;
національно-громадська, у якій предметом активності виступають інтереси дитячих угрупувань та організацій, окремих молодіжних рухів, партій, держави, українського суспільства в цілому;
духовно-катарсична, предметом активності якої виступає сам її суб'єкт і його спрямованість на самопізнання, самооцінку, самовизначення, самоактуалізацію, самоочищення на фізичному, психічному, соціальному та духовному рівнях.
Експертне оцінювання життєвої активності за основними видами діяльності здійснюється на основі таких критеріїв:
Потенційний рівень, або пасивний (оцінка дорівнює 0): характеризується прихованими потенціями, які надані від народження та зовні не проявляються.
Перший рівень, або низький (оцінка дорівнює 1): характеризується психічною неврівноваженістю, імпульсивністю, ситуативністю дій та вчинків, відсутністю сформованої лінії поведінки. Це ситуативна емоційна активність, збудником якої виступають зовнішні ситуативні фактори ( вимога, оцінка, страх покарання). Вона залежить від зовнішніх факторів (емоцій, ситуацій).
Другий рівень, або середній (оцінка дорівнює 2): характеризується стійкими проявами активності з боку учня, яка спонукається смисловими твердженнями «необхідно», «зобов'язаний», мотивом відповідальності. Це стійка, довільно-вольова, стабільна активність зовнішнього характеру, яка представлена раціональними, прагматичними мотивами мати високий соціальний статус у класі.
Третій рівень, або високий (оцінка дорівнює 3): характеризується домінуванням мотиву отримання задоволення від самої діяльності, інтересу до предмета. Це стійка духовно-креативна (або духовно-творча) активність, яка спонукається інтересом до того чи іншого виду діяльності та проявляється в надситуативній, наднормативній, ініціативній діяльності. Це стабільна активність внутрішнього характеру, в результаті якої суб'єкт отримує задоволення від діяльності (навчання, спорту, музики та ін.).
Діагностика соціально-комунікативного розвитку учнів проводиться на основі соціально-психологічного методу, розробленого Д.Морено. Цей метод дозволяє відтворити методологію соціометричних досліджень та складається з циклу вимірювальних процедур та математичних методів обробки первинної інформації. Соціометрія спрямована на:
а) вивчення соціальних ролей у малих групах (класних колективах);
б) вимірювання соціального статусу особистості в колективі;
в) вимірювання ступеня згуртованості колективу;
г) виявлення соціометричних позицій, тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на протилежних полюсах знаходяться лідер та відторгнутий;
д) виявлення мікрогруп (внутрішньогрупових підсистем) згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути неформальні лідери.
У даному дослідженні учневі пропонується відповісти на питання анкети без обмеження кількості виборів. Якщо в класі нараховується 25 учнів, то в указаному випадку кожний з опитуваних може вибрати 24 учнів (крім самого себе).
Важливим фактором, що впливає на соціальний розвиток особистості, є стосунки учня з батьками.
Діагностика сімейних стосунків проводиться з батьками за методикою А.Я. Варга та В.В. Століна 1 раз на рік. У ході реалізації даної методики оцінюють свої стосунки з дитиною за 5 шкалами:
прийняття – відчуження: відтворює інтегральне емоційне ставлення до дитини;
кооперація: виявляє соціально бажаний засіб батьківського ставлення;
симбіоз: відтворює рівень міжособистісної дистанції під час спілкування з дитиною;
авторитарна гіперсоціалізація: відбиває форму і напрямок батьківського контролю за поведінкою дитини;
маленький невдаха: відтворює особливості сприйняття та розуміння дитини батьками.
Діагностика ціннісних орієнтацій учнів проводиться за основними видами діяльності.
Для повноцінного розвитку ціннісних орієнтацій важливу роль відграє духовний розвиток, уміння будувати свої життєві плани, здатність до самоактуалізації, самореалізації, усвідомлення свого власного «я», пошук ідеалу тощо. Для виявлення цих якостей застосовуються діагностика ціннісних пріоритетів учнів, яка являє собою частину комплексної психолого-педагогічної діагностики (методика С.П. Тищенка, модифікація В.О. Киричука).
За результатами моніторингових досліджень проводиться комплексний аналіз, який дозволяє виявити потенційні можливості та проблеми розвитку учнів, груп, класних колективів і навчальних закладів. Такий аналіз дозволяє конструювати конкретні педагогічні задачі діяльності всіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Підбір оптимальних шляхів і методів педагогічного впливу здійснюється на основі оптимального підбору цільових і освітніх програм, окремих заходів тощо. Участь в експериментальній роботі сприяє підвищенню психолого-педагогічної компетентності учителів.
Як свідчать результати моніторингових досліджень за сім років, у навчальних закладах району відбувається зростання інтеграції в учнівських колективах, підвищується соціальної активності учнів, відбуваються позитивні зміни в системі ціннісних орієнтацій колективів, що позитивно впливає на динаміку результативності навчання.