Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з курсу - Сучасна українська літературна...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.01.2020
Размер:
274.94 Кб
Скачать

12. Варіанти і варіації фонем.

У мовленні виступають не самі фонеми, а їх представники – варіанти фонем або алофони.

Фонема Алофон Приклад

|е| [еи] мене - [меине/]

,| [д,] молотьба - [молод,ба/]

Варіації фонем – видозміни фонем, які не впливають на смисл слова і не утруднюють його сприйняття.

Варіації фонем бувають індивідуальні (тембр, шепелявість, гаркавість) та територіальні (діалектна вимова).

13. Складоподіл. Шкала гучності.

Мовлення членується на фрази, такти, склади та звуки.

Існує шкала гучності у мові, яка умовно нумерується наступним образом:

4. Голосні.

3. Сонорні.

2. Дзвінкі.

1. Глухі.

У фонетичній транскрипції шкала гучності виглядає наступним чином:

Шкала - [шка|ла/] під’їзд - [п,ід|jі/зд]

1 1 4 3 4 1 42 34 22

14. Система фонем в сучасній українській мові.

Звуки української мови розрізняються за акустичними ознаками, за артикуляцією і за функцією.

З акустичного погляду, всі звуки української мови поділяються на голосні і приголосні, які різняться співвідношенням голосу і шуму. У голосному звукові – це чистий голос, а у приголосному – присутність голосу і шуму або лише шуму.

За артикуляцією, у вимові голосних немає перешкоди при вимові, а при вимові приголосних повітря долає перешкоду. У творенні голосних – м’язи служать для відкривання рота, а при творенні приголосних – для закривання.

За функцією – голосні звуки є складотворчі, а приголосні звуки складу не творять.

Система голосних фонем, називається вокалізмом.

Система приголосних консонантизмом.

15. Фонологічні особливості голосних.

Найбільш виразні голосні під наголосом, тому склад голосних фонем визначається у наголошеній позиції. Найбільш незалежним є вживання голосних у ролі окремих слів і на абсолютному початку слова (а, озеро, Африка).

На початку слів голосні виступають рідко, а |и| ніколи, тому фонематичність |и| встановлюється опозиціями після приголосного (кинь – кінь, білити - біліти).

В українській мові всього 6 голосних фонем (а,о,у,е,и,і) і вони вживаються з неоднаковою частотою (найчастіше – А, О, на 3 місці – І, на 4 – И, далі Е,У).

16. Артикуляційно-акустичні умови творення голосних фонем.

Найактивнішим органом у ротові порожнині є язик. Йому належить визначальна роль у творенні голосних фонем, він легко рухається в горизонтальному і вертикальному напрямках, змінюючи форму й розмір резонатора – від чого залежить якість того чи іншого голосного.

Голосні звуки розрізняють:

  1. За положенням губ – лабіалізовані (витягнені губи) і нелабіалізовані (без участі губ).

  2. За положенням м’якого піднебіння – ротові і носові (в польській ,португальській та праслов’янській мовах).

  3. Залежно від ступеня розкриття рота – відкриті і закриті голосні.

  4. За тривалістю звучання – довгі і короткі (у латинській, англійській, німецькій мовах).

Місце артикуляції (ряд) визначається позицією спинки язика в горизонтальному напрямку щодо піднебіння.

  1. Передній ряд – І, И, Е – язик піднімається до твердого піднебіння і звук вимовляється завдяки цьому зближенню.

  2. Задній ряд – А, О, У – язик відсувається назад і піднімається до задньої частини піднебіння.

  3. Середній ряд – язик займає середнє положення між переднім і заднім рядом.

Ступінь підняття язика залежить від того, як спинка язика піднімається до піднебіння.

  1. Високе підняття – І, И – спинка язика максимально піднята до піднебіння.

  2. Високосереднє - И – спинка піднята менше.

  3. Середнє – Е, О – спинка піднята незначною мірою.

  4. Низьке підняття – А – спинка зовсім не піднімається.

За ступенем відкриття ротової порожнини розрізняють:

  1. Широкі (відкриті) – голосні низького і середнього підняття (Е, О, А)

  2. Вузькі (закриті) – голосні високо середнього і високого піднебіння (І, У, И).

Розрізняють напружені голосні – І, У, И та ненапружені – А, О, Е.

Залежно від участі губ в артикуляції, голосні поділяються на нелабіалізовані (неогублені) – А, И, Е, І та лабіалізовані (огублені) – О, У.

Якщо у творенні звука бере участь лише ротова порожнина, то утворюються ротові голосні, якщо через ніс – носові голосні (але у сучасній українській мові носових голосних немає).