20. Артткуляційно-акустичні умови творення приголосних.

По-перше, якість приголосних залежить від умов його творення. По-друге, при творенні звука, повітря зустрічає перепону – зближення або зімкнення мовленнєвих органів, у результаті виникає шум, який визначає якість того чи іншого приголосного.

В українській мові приголосні класифікуються за:

1. Участю голосу і шуму.

2. За місцем творення (активні та пасивні мовленнєві органи).

3. За способом творення.

4. За наявністю / відсутністю пом’якшення (палаталізацією).

5. За наявністю / відсутністю носового забарвлення (назалізація).

1. За участю голосу і шуму.

Приголосні поділяються на сонорні та шумні.

Сонорні – це приголосні, які складаються з голосу і шуму, з перевагою голосу. При їх вимові утворюється широка щілина, тому повітря не створює сильного шуму.

Шумні - приголосні, що складаються з голосу і шуму, з перевагою шуму. Шумні приголосні, в свою чергу, поділяються на глухі та дзвінкі.

Коли повітря утворює голос і зустрічає перепону, виникають дзвінкі. Коли повітря вільно проходить через зв’язки, не утворюючи голосу і не зустрічаючи перепону – утворюються глухі.

2. За місцем творення.

Цей поділ розрізняють за дією активних та пасивних мовленнєвих органів. За участю активних мовленнєвих органів поділяють приголосні на губні, язикові та глоткові (фарингальні).

Губні приголосні творяться в результаті зближення / зімкнення губ, губ та верхніх зубів (б, п, в, м, ф).

Язикові залежать від того, яка частина язика торкається піднебіння, тому розрізняють передньоязикові, середньоязикові та задньоязикові.

Фарингальні творяться в результаті зближення задньої стінки глотки з коренем язика.

За участю пасивних мовленнєвих органів приголосні фонеми поділяються на:

Передньоязикові, які, в свою чергу, діляться на зубні та альвеолярні (р, ж, ш).

Губні, серед яких розрізняють губно-губні та губно-зубні.

3. За способом творення.

За характером перепони, що утворюються між активними та пасивними мовленнєвими органами.

Шумні поділяються на зімкнені ротові (зімкнені чисті, африкати) і щілинні.

При вимові чистих зімкнених (б, т, к) між активними і пасивними мовленнєвими органами утворюється зімкнення, яке під тиском повітря розривається і виникає вибух – такі фонеми називають проривні або вибухові.

При вимові африкат (ч, ц) звуки складаються з двох артикуляцій: зімкнення та щілина. Однак, це не сума 2-х звуків, а особливий злитий звук.

При вимові щілинних приголосних фонем мовленнєві органи утворюють щілину і повітря утворює шум.

Сонорні приголосні поділяються на зімкнені носові, дрижачі та щілинні (серединні та бокові).

При вимові зімкнених носових м’яке піднебіння опускається і утворюється зімкнення, таким чином творяться назалізованні фонеми (м, н, н^,).

При вимові щілинних серединних фонем утворюється щілина між зубами (в), або посередині язика між крилами його (j).

При вимові бокових сонорних (л, л^,) утворюється зімкнення між кінчиком язика і передніми зубами, повітря виходить по боках язика.

При утворенні дрижачих (вібрантів) кінчик язика періодично притискається до альвеол, утворюючи своєрідне дрижання (р, р^,).