7. Інтонація, її функції.

Інтонація – це рух, зміна тону, що супроводжує вислів.

Інтонація має 5 складових частин:

1. Мелодика – зміна основного тону, його підвищення, пониження, рівний рух тощо.

2. Інтенсивність – посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).

3. Пауза – перерва у звучанні, зупинка у потоці мовлення, що впливає на зміст (Моя сестра студентка в Києві)

4. Темп – швидкість мовлення.

5. Тембр – емоційне забарвлення (схвильований, веселий, грайливий).

Усі елементи інтонації пов’язані між собою і становлять єдність. Інтонація розрізняє характеристику фраз за допомогою тону. Висхідний тон показує, що речення не закінчене, низхідний – що речення закінчене.

Якби ви вчились так, як треба, ...

То й мудрість би була своя.

Функції інтонації:

1. Розрізняє типи мовлення (розповідні, питальні, спонукальні).

2. Оформлює вислів в єдине ціле.

3. Виражає емоції (окличне, неокличне).

4. Розкриває підтекст вислову.

5. Характеризує мовця і ситуацію спілкування.

9. Фонема. Функції фонем.

Фонема (від. гр. phon - звук) – мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення морфем, а через них і слів.

Щоб визначити фонему, їх необхідно протиставляти одна одній, таке протиставлення називається опозицією.

Наприклад: дам-дим-дум-дім, грати-ґрати.

Види опозицій:

1. Привативна – опозиція, в якій один член має якусь ознаку, а інший не має (|д|-|т| за дзвінкістю).

2. Градуальна – опозиція, в якій члени характеризуються різним ступенем ознаки (градацією) (|е|-|і| за ступенем розкриття рота).

3. Еквіполентна (рівнозначна) – опозиція, в якій обидва члени рівноправні (|п|-|т| глухі, проривні, тверді).

4. Корелятивна – члени різняться тільки однією ознакою, а за іншими збігаються (|б|-|п| - губні, проривні, але за акустичними ознаками різні).

Функції фонеми:

1. Конструктивна – фонема служить будівельним матеріалом для фонем і слів.

2. Смислорозрізнювальна – за допомогою фонеми ми розрізняємо значення морфем і слів.

3. Перцептивна – фонеми допомагають сприймати і впізнавати однакові і різні морфеми і слова.

10. Ознаки фонем (диференціальні, інтегральні)

Розрізняють диференціальні та інтегральні ознаки морфем.

Диференціальні – ознаки фонем, які розрізняють значення слів або морфем.

|д| - зубна фонема (дар - бар), за дзвінкістю (дари - тари).

Ознака, при зміні якої слово змінює своє значення, називається диференціальною ознакою.

Диференційні ознаки можуть бути:

1. Ознака за дзвінкістю – глухістю (бір - пір).

2. Ознака за місцем творення (губний, передньоязиковий, задньоязиковий) – (дар - бар).

3. Ознака за способом творення (проривний, щілинний) – (дим – зим, джміль - хміль).

4. Ознака за м’якістю – твердістю (стан – стань, в’яз – в’язь)

Інтегральні – ознаки фонем, які не розрізняють значення слів чи морфем.

рос. |г| - проривна (гол - hол).

11. Позиції фонем.

У мовному потоці кожна фонема стоїть у певній позиції. Розрізняють сильну та слабку позиції.

Сильна позиція – це позиція, в якій протиставлення і розрізнення фонем виступають у повній силі.

У системі голосних фонем – це позиція під наголосом (со^/н).

У систем приголосних фонем – позиція перед голосними та сонорними (собака, вино).

Слабка позиція – це позиція, в якій протиставлення фонем неповне або зникає.

Для голосних – ненаголошена позиція.

Для приголосних – позиція перед шумними (дзвінким і глухим) або у кінці слова.

У слабких позиціях часто відбувається нейтралізація фонем, їх нерозрізнення, збіг в одному звукові (села^/ - [се^ило^/])