Самостійна робота № 12

Тема: Облік довгострокових фінансових інвестицій.

Мета: визначення поняття довгострокових фінансових інвестицій, порядок їх визнання та оцінки.

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Поняття фінансових інвестицій, їх класифікація.

2 Визнання та оцінювання фінансових інвестицій

Література:

1. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів / за редакцією проф. Ф. Ф. Бутинця. – 6 – е вид. доп. і перероб. – Житомир: П. П. “Рута”, 2005. – 756 с.

2. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. За редакцією Р.Л. Хом’яка, В.І. Лемішовського. – 5 – те видання, доповнене і переробленею. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка»(Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект – Захід», 2006. – 1088 с.

3. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: 3-тє видання. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 608 с.

4. Бухгалтерський облік: Навч. пос./ за заг. ред. Вериги Ю.А. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 396 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік: терія та практика: Навчально-практичний посібник/ Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільїна та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 536 с.

6. Бухгалтерський облік в Україні. Від теорії до практики: У 2 т. / за ред. А.М. Коваленко. – Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб», 2010.

7. Фінансовий облік. Навчальний посібник/За ред. В.К. Орлової, М.С. Орлів, С.В. Хоми. – 2-ге видання, доповнене і перероблене. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 510 с.

8. Шара Є.Ю., Андрієнко О.М., Жидеєва Л.І. Бухгалтерський фінансовий та податковий облік. Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2011. – 424 с.

Поняття фінансових інвестицій, їх класифікація

Більшість підприємств має в своєму розпорядж енні тимчасово вільні грошові кошти, крім тих,

необхідні для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об' різних галузей економічної діяльності.

У процесі управління інвестиціями основна увага акцентується виборі та реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінанс інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку, розширення економічного потенціалу господарської діяльності.

Метою управління інвестиційною діяльністю є забезпечення реалі^-найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.

Інвестиційна діяльність - це діяльність, яка в повному розумінні вклю себе, крім інвестування, також його супроводження (забезпечення віл Супроводження інвестування передбачає забезпечення віддачі інвес шляхом контролю за вкладанням і використанням інвестицій, участі в прийнятті рішень, впливу на прийняття рішень тощо.

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Поняття "інвестиції", в більшості випадків, трактують як взаємозв'язок витрачання ресурсів та одержання результату. Результат повинен бути достатнім для відшкодування інвестору понесених витрат і забезпечення приросту капіталу або досягнення соціального ефекту.

В економічній літературі найчастіше класифікують інвестиції за об'єктами вкладень: реальні та фінансові

За характером участі в інвестиційному процесі виділяють прямі та непрямі інвестиції підприємства. Прямі інвестиції передбачають участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення капіталу. Зазвичай, прямі інвестиції здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу статутного капіталу підприємств. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, які мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре ознайомлені з механізмом інвестування. Непрямі інвестиції характеризують вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками).

За періодами інвестування виділяють короткострокові та довгострокои інвестиції підприємства. Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Довгострокові інвестиіш характеризують вкладення капіталу на період більше одного року. В практиш, великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції поділяються таким чином: 1) до 2 років; 2) від 2 до 3 років; 3) від 3 до 5 років; 4) понад 5 років.

За рівнем інвестиційного ризику виділяють наступні види інвестиції безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високо ризикові та спекулятивні. За формами власності капіталу, що інвестується, розрізняють інвестиції приватні та державні. За регіональною належністю інвесторів виділяють національні (внутрішні) та іноземні інвестиції.

В економічній та обліковій літературі наводиться також наступний поділ довгострокових інвестицій на класифікаційні групи за формою вкладень: позикові та пайові.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємствс метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміють фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (п. 17 П(С)БО 2).

Класифікація довгострокових фінансових інвестицій:

1) інвестиції пов’язаним сторонам:

- інвестиції у спільні підприємства;

- інвестиції в дочірні підприємства;

- інвестиції в асоційовані підприємства;

- інвестиції в інші підприємства, що є пов’язаними сторонами.

2) інші інвестиції.

До еквівалентів грошових коштів відносяться:

• високоліквідні цінні папери, що характеризуються низькою доходністю і високою надійністю;

• цінні папери, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з мінімальною (або без неї) втратою вартості;

• цінні папери, які мають практично постійну ринкову вартість; вони в основному придбаються (розміщуються) як страховий резерв готівки.

Інші поточні фінансові інвестиції можуть:

• обертатися на активному ринку;

• бути вільно реалізовані з незначною втратою вартості;

• мати строк обігу в межах року або придбаваються з метою перепродаж) незалежно від виду інвестиції;

• приносити дохід у вигляді відсотків, або за рахунок різниці між покупною та продажною цінами при перепродажу.

Але не всі вкладення капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкаладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, у тому числі за рахунок коштів клієнтів, -посередницьку діяльність.

Фінансові інвестиції здійснюються з метою:

• отримання відповідного, як правило, сталого доходу (у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протягом інвестиційного періоду; зростання ринкової вартості цінних паперів, що знаходяться у власності інвестора). Інвестори зацікавлені в розширенні підприємства, оскільки це призводить до зростання ринкової вартості цінних паперів;

• здійснення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу або фінансову діяльність об'єкта інвестицій.

Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однією стороною контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах:

1) внесення капіталу до статутних капіталів спільних підприємств (забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків із постачальниками сировини та матеріалів (при участі в їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки; різноманітні форми галузевої товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки розвитку підприємства);.

2. внесення капіталу в доходні види грошових інструментів (як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу та її головною метою є генерування інвестиційного прибутку);

3. внесення капіталу в доходні види фондових інструментів (характеризується внесенням капіталу в різноманітні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку).

Використання останньої форми фінансового інвестування пов'язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як за інструментами інвестування, так і за його термінами; більш високим рівнем державного регулювання і захисту інвестицій; розвинутою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативної інформації про стан і кон'юнктуру ринку в розрізі окремих його сегментів тощо.

Визнання та оцінювання фінансових інвестицій

Критеріями визнання фінансових інвестицій (тобто їх відображення у фінансовій звітності) є загальні принципи визнання активів, оскільки фінансова інвестиція є таким же активом, як і запаси, основні засоби та ін.

Відповідно до п. 10 П(С)БО 2 "Баланс" фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та у відповідних статтях балансу за умови того, що:

• очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням;

• їх оцінка може бути достовірно визначена.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Важливу роль при оцінці фінансових інвестицій відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки фінансових інвестицій, які повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка фінансових інвестицій підприємства здійснюється виходячи з припущення, шо його діяльність триватиме й надалі.

Основною в організації-інвестора при придбанні фінансових інвестицій та постановці на облік є оцінка цінних паперів за фактичною собівартістю (купівельною - ринковою вартістю цінних паперів, включаючи суми фактичних витрат підприємства із вкладення, витрати із сплати комісійних винагород посередникам тощо).

Фактичними витратами на придбання фінансових інвестицій можуть бути: суми, які сплачуються згідно з договором продавцю; суми, які сплачуються спеціалізованим підприємствам, іншим підприємствам і особам за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням цінних паперів; винагороди, які сплачуються посередницьким організаціям, за іастю яких придбані цінні папери; витрати із сплати відсотків за позиковими коштами, які використовуються на придбання цінних паперів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цінних паперів.

Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання.

Собівартість придбаних фінансових інвестицій за грошові кошти складється з: ціни придбання; комісійної винагороди; мита, податків, зборів, обов’язкових платежів; інших виплат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансових інвестицій.

Собівартість придбаних фінансових інвестицій шляхом обміну на цінні папери власної емісії складється з справедливої вартості переданих цінних паперів.

Собівартість придбаних фінансових інвестицій придбаних шляхом обміну на інші активи складється з справедливої вартості переданих активів.

При складанні звітності застосовуються наступні методи оцінки: за справедливою вартістю, за амортизованою собівартістю і за методом участі вкапіталі.

За справедливою вартістю відображаються всі інвестиції, крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі, а також інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо (з урахуванням зменшення корисності інвестицій).

За амортизованою собівартістю відображаються інвестиції, не призначені для продажу (друга група). Вони включають інвестиції в боргові цінні папери та акції.

Як правило, інвестиції в боргові цінні папери здійснюються з метою одержання доходу у вигляді відсотків і утримуються підприємством до погашення (інвестиції в облігації, векселі), тому вони оцінюються за амортизованою собівартістю.

При цьому, якщо інвестицію придбано за вартістю, меншою за номінальну, то вважається, що вона придбана з дисконтом, а якщо заплачено суму, яка перевищує номінальну вартість інвестицій, - придбано з премією.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протятом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставнки відсотка. Ефективна ставка відсотка визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості погашення.

Метод обліку участі вкапіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі та об’єкта інвестування. Він застосовується для фінансових інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, якщо вони не утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання.

При складанні звіту довгострокові фінансові інвестиції в акції та інші корпоративні права оцінюються залежно від частки інвестора в капіталі об’єкту інвестування. Якщо вона складає менше, ніж 25% власного капіталу об’єкту інвестування, фінансові інвестиції повинні бути відображені в балансі за собівартістю або (у випадку вкладення у ринкові цінні папери) за найменшою з двох оцінок – собівартістю або ринковою вартістю.

Питання для самоконтролю

1 Які активи називають фінансовими інвестиціями?

2 Дайте характеристику таким цінним паперам як акції, облігації, ощадні сертифікати.

3 Яким чином фінансові інвестиції оцінюються на дату придбання?

4 Як саме визначається вартість фінансових інвестицій на дату балансу?