4. Київська Русь в період формування феодальних відносин: особливості господарського розвитку та пам’ятки економічної думки

Феодальна держава Київська Русь утворена в ІХ ст. слов’янськими народами, що її населяли. Русь рабства не знала. Основна маса населення  селяни. Спершу  переважно вільні, згодом, по мірі зміцнення устоїв феодалізму,  переважно залежні (смерди, закупи, холопи). Панівна верхівка  князі, бояри. До класових протиріч приєднувалися й інтереси купців, а згодом (після прийняття в 988  989 рр. християнства) й інтереси церкви, монастирів. Православна церква, хоча і виступала за покору феодалам, водночас була осередком поширення культури й писемності на Русі. Еталони торгівельних мір і важелів зберігалися в церкві.

Розвиток складних соціально-економічних відносин на Русі зумовив прийняття першого правового документу з їхньої регуляції  „Руської Правди” Ярослава Мудрого (пер. пол. ХІ ст.).

Київська Русь як могутнє централізоване державне об’єднання проіснувало до середини ХІІ ст. і розпалося на окремі князівства у зв’язку зі зростанням фактичної (політичної, військової, адміністративної, фінансової, судової тощо) влади князів і бояр на місцях. Період феодально-політичної роздробленості Русі завершився монголо-татарським поневоленням в сер. ХІІІ ст.

Для поглибленого вивчення пам’яток економічної думки Київської Русі доцільно ознайомитися з матеріалами [5, с. 3–10].

Починаючи з ХІV ст. на Русі з територій, які не зазнали прямої іноземної окупації (північні землі), розпочинаються центробіжні тенденції. Провідна роль в політичному об’єднанні країни належить Московському князівству, починаючи з часів правління Івана Калити (13251340 рр.). Активізувався цей процес за часів правління Івана ІІІ (14621505 рр.), який започаткував систему помісно-дворянського землеволодіння, упорядкував оподаткування. За Судебником 1497 р. він встановив Юріїв день (право кріпака на перехід до нового феодала за тиждень до і тиждень після 26 листопада за умови сплати т.зв. „пожилого” податку за користування майном, будівлями, садибою, землею тощо).

Завершився процес політичного об’єднання Русі за часів царювання Івана IV Грозного (15301584 рр.). Іван Грозний юридично оформив помісне дворянство, скасував Юріїв день, дотримувався гнучкої зовнішньоторговельної політики (в залежності від політичних потреб країни  від режиму максимальною сприяння, зокрема, англійським купцям, до жорсткого протекціонізму), провів грошову реформу, встановив нову систему оподаткування.

Скориставшись господарським й політичним безладом найбільш спустошених південно-східних земель, Польща і Литва з середини XIV ст. захоплюють більшу їхню частину.

5. Відображення господарського розвитку українських земель під владою Польщі та Литви в документальних джерелах середньовіччя

На межі ХІІІXIV ст. в південно-східних землях формується українська народність і мова на основі давньоруської традиції. Зокрема, слово „Україна” походить від давньоруського слова „край”  „сторона, територія”. З цього часу розпочинається й українське господарювання, українська економіка.

Документи ХІV ХVІ ст. свідчать про успадкування в Україні давньоруських систем оподаткування, обліку доходів, майна тощо, хоча виникали безумовно нові економічні моменти. До ХV ст. зберігалась монетна автономія в Україні, а українські монети з самостійною метричною характеристикою поширювалися й на території метрополій (Польщі й Литви). Зберігаються форми організації господарства та форми земельної власності (вотчинна як спадкова та державна як умовна).

Протягом ХVІ ст. було видано три Литовські статути.

В першому (1529 р.) (Старому) були зібрані норми судово-процесуального, кримінального, цивільного та господарського права. Провідною думкою цього кодексу була оборона інтересів держави і, зокрема, шляхти, а особливо магнатів. Цей статут регулював відносини в усіх кінцях різномовної держави, до нього увійшли деякі положення „Руської Правди” та норми звичаєвого права, ряд пунктів з польських та німецьких судебників.

Другий Литовський статут (Волинський), схвалений у 1566 р., здійснив адміністративно-політичну реформу держави (поділ на повіти), зокрема поширив привілеї рядової шляхти. До сейму були введені, поруч з вищою палатою (пани-рада), представники рядової шляхти — повітові посли. Цей кодекс є юридичним оформленням панівної ролі шляхти в державі і дальшого обмеження прав селянства (в містах діяло т. зв. Магдебурзьке право).

Третій Литовський Статут („Новий”) 1588 року був складений після приєднання Великого Князівства Литовського до Польщі (Люблінська унія 1569 p.). Він позначався засвоєнням багатьох польських юридичних понять у наново систематизованому і значно поширеному кримінальному й цивільному праві Статуту, а особливо в остаточному закріпленні привілеїв шляхти і в повному закріпаченні селян.

Ще одним важливим документом є „Устава на волоки” (1557р.), в якому відображений розвиток фільваркової системи господарства.

Фільварок (пол. folwark, від нім. Vorwerk — хутір, ферма) — у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у ХІVХІХ ст. багатогалузеве господарство, засноване на праці селян-кріпаків і орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж. За панщини у фільварках застосовувалася дармова праця, пізніше — наймана.

З ХІV ст. в Україні діє Магдебурзьке право. З другої пол. ХV ст. формується нова соціальна група  козацтво, яка в майбутньому стає осередком в боротьбі українського народу проти іноземного гноблення.

Основні риси господарської системи, яка склалася у Західній Європі та в Україні в зазначений період мають багато спільного. Саме ця система заклала підвалини розвитку Європейської цивілізації.

Питання до теми

1. Як формувалося феодальне землеволодіння в Західній Європі та якими були його форми?

2. Які характерні ознаки методології середньовічних схоластів?

3. У чому полягає сутність вчення Фоми Аквінського про „справедливу ціну”?

4. Які питання господарського розвитку Київської Русі висвітлюються у „Руській правді”?

5. У чому полягає зв’язок української господарської культури із західноєвропейською?

15