3. Господарський розвиток Давнього Єгипту та його відображення в економічній думці

У господарському житті Давнього Єгипту найбільшого значення набуло землеробство, засноване на розвинутому штучному зрошенні. Розвиток продуктивних сил, спеціалізація і зростання виробництва як в галузі сільського господарства, так і в галузі ремесла, що набуло розгалуженого характеру, сприяли появі надлишкових продуктів, які перетворювались у товари та продавались на ринках.

Зростання міст і поширення торгівлі, як внутрішньої, так і зовнішньої, прискорювали соціальне розшарування, зумовили потребу утворення централізованої влади.

Чітко сформований апарат у вигляді своєрідної давньосхідної деспотії через монархів та чиновників керував нормальним функціонуванням зрошувальної системи, що мала виняткове значення для розвитку землеробського господарства і розподілу продукції, проведенням фінансової політики.

Тому початки економічної науки в Давньому Єгипті (статистика, облік та аналіз господарської діяльності, керування тощо) пов’язані з широкою програмою громадських робіт і беруть свій початок ще у ІV тис. до н. е., а в античному періоді (І тис. – ІV ст. до н. е.) набули свого подальшого розвитку.

До основних джерел давньоєгипетської економічної думки належать повчання, пророцтва, промовляння царів і вельмож, адміністративно-господарські та юридичні документи, облікові, статистичні розрахунки, земельні кадастри, переписи населення та ін., які достатньо повно охарактеризовані у [6, с. 78].

Великі піраміди Єгипту увійшли у скарбницю світової культури у ІІІ тис. до н. е. Першою, що мала форму у вигляді сходинок, була піраміда Джокера в Саккарі. Пізніше з’явилися усипальниці Хеопса, Хефрена та Мекенеса.

4. Господарська діяльність у первісній історії України

Залишки господарювання первісної доби на території сучасної України віднайдено в Закарпатті, Наддніпрянщині, Житомирщині, Криму, Запорізькій області (Кам’яна Могила) та ін. місцевостях, де фактично знайшли відображення всі археологічні періоди.

У т. зв. „стійбищах” були знайдені пам’ятки неоліту з початками виробляючого господарства (передусім землеробства й тваринництва). Загалом близько в 700 поселеннях неолітичної епохи формою господарської й соціальної організації виступала родова община.

Особливе місце в господарській еволюції посідає Трипільська культура (VІІ  ІІІ тис. до н. е.), яка була поширена на великій території: від Слобожанщини (в Україні) до сучасної Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря й Балкан. Трипільці займались землеробством, розбудовували великі поселення, стояли на порозі писемності. Однак у зв’язку з виснажливою перелоговою системою орного землеробства, посушливістю в кліматі, знищенням лісів (для розчистки земель під оранку) та ін. ознаками екстенсивного землеробства трипільська культура біля п’яти тис. років назад занепала. Нащадки ж трипільців (Полісся, заплави Дніпра, чорноморські степи) на залишених просторах отримали великі потенційні пасовиська, що сприяло піднесенню тваринництва та змішаних типів землеробсько-тваринницьких господарств на територіях сучасного Півдня й Правобережжя України.

Питання до теми

1. У чому полягає роль і значення неолітичної революції?

2. Де і чому виникають осередки ранніх цивілізацій?

3. Які господарські явища і процеси відзеркалено в пам’ятках економічної думки Месопотамії?

4. Які основні ідеї знайшли відображення в історичних пам’ятках Стародавнього Єгипту?

5. Які характерні риси господарської системи трипільської культури?

Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. до. н.е. – V ст. н.е.). „Артхашастра”, „Гуань-цзи”, „економіка”, „хрематистика”, систематизації в області сільгоспвиробництва Катона, Варрона, КолумЕлли

Основні питання теми

1. Східна цивілізація та особливості економічного розвитку давньосхідних суспільств.

2. Основні етапи господарського розвитку Давньої Греції.

3. Особливості господарського життя Давнього Риму.

4. Економічні концепції античності.