2. Робота балетмейстера по створенню хореографічного образу в класичній хореографії.

Створення образу засобами класичної хореографії не відрізняється від створення образу у художній творчості. Це - явище збірне, типічне, вигадане, але разом з тим взяте з самої гущі життя. Образ складається з безліч органічно доповнюючих один одного властивостей і особливостей. Сюди входять соціальна, національна, професійна приналежність героя, принципи сприйняття їм життя, його розумова діяльність у процесі розвитку, вдосконалення або навпаки, падіння, деградація особистості. У професійній діяльності балетмейстера процес створення образу починається з інтересу до нього, з вивчення матеріалів історичних, літературних, іконографічних, музичних. Тому, що цвсе це відображає інтонаційний лад свого часу і тому служить основною опорою у творчості балетмейстера, а образотворче мистецтво підказує пластичний малюнок певної епохи і народу. Так походить процес народження, створення художнього образу в творчості артиста взагалі і балетного зокрема.

Балетмейстер, а потім артист, якому належить втілити на сцені характер певного героя, повинні вивчити, уважно простежити всю послідовність його формування, зрозуміти його, і тільки тоді виконавець зрозуміє, чому ставлення цього героя до дійсності, в якій він живе в період сценічної дії, стало саме таким, яким воно виражається в його діях і вчинках, описаних в програмі балету та виражених в музиці. Якщо автору хореографії вдасться все не тільки зрозуміти, а й висловити почуттями дійової особи, йому легко буде створити саме ту танцювально-пластичну партитуру, яка може бути властива даному людському образу. А потім і артист - виконавець цієї партії, отримавши від балетмейстера конкретні завдання, текст танцювальної партії, перейметься неповторними властивостями характеру цього образу і зможе в нього перевтілитися, створити цей образ на сцені. Тому підбір артистів, яким належить втілювати образи героїв, повинен бути безпомилковим.

Видатний артист Маріес Лієпа говорив про сценічний образ так: "Сценічне життя будь-якої ролі - це лише маленький відрізок всього життя, яке прожив твій герой (всю її неодмінно треба знати), - стверджує танцівник.- І щоразу, коли виходиш на сцену, потрібно, щоб глядач відчував конкретні і яскраві моменти життя образу як продовження тієї, що залишилася за межами сцени. І догляд повинен бути таким же. Не можна "розпускати" себе ні на секунду. Тоді глядач відчує, що твій Красс, Ферхад, граф Альберт або цирульник Базиль живуть і далі ".

У традиції російського балету, створення класичного художнього образу, бере початок у балетах Новерра, Вальберха, Дідло, Глушковського, Перро, Л. Іванова. Найвідоміші жіночі класичні образи того часу - це Жизель та Есмеральда. Творцем образу Жизелі була Карлотта Гризі. Вона зуміла у своєму виконанні повністю донести до глядачів задум автора. Балет "Жизель" прославив ім'я цієї виразною артистки, і вона увійшла в історію разом з Марією Тальоні і Фанні Ельслер. Успішно давали життя цьому образу Анна Павлова, яка показала цей образ в багатьох країнах світу, Ольга Спесивцева, Галина Уланова, Катерина Максимова, Наталія Бесмертнова, Людмила Семеняка, Надія Павлова.

Балетний образ Жизель став таким всесвітньо відомим та улюбленим тому, що він розповідав про великі і справжні людські почуття: кохання, страждання, вірності і пробачення. Все це, незважаючи на романтичну умовність балету, зрозуміло глядачеві, викликає його щире співчуття, залучає його серце до образу героїні, змушує переживати її трагедію. Балеріна, яка втілює образ Жизелі повинна бути не лише гарною танцовщицею, але й чудовою акторкою. Тут є що грати, є на чому показати своє різноманітне дарування.

Творці хореографії Перро, Кораллі, М.Петіпа - знайшли в музиці Адана танцювальні характеристики до образів героїв виключно талановито. Створивши образ Жизелі - зразоком для хореографів вісіх поколінь.