Лекція № 6. Створення хореографічних етюдів.

1. Зміст поняття хореографічний етюд.

2. Робота над танцювальними етюдами та створення сучасних образів.

1. Зміст поняття хореографічний етюд. Хореографічний етюд — у балеті - сольний концертний номер або дует (па-де-де). Наприклад Михаіл Фокін для А. П. Павловой створив хореографічний етюд «Вмираючий лебідь» на музику Сен-Санса.

2. Робота над танцювальними етюдами та створення сучасних образів.

Етюд – прообраз хореографічного твору, в якому кожна деталь має особливе значення. Основні вимоги до етюду : образ, тема, ідея, місце дії. Досягнути успіху в постановці хореографічного етюду можливо лише за умов постійного вдосконалення всіх складових навчального процесу з поєднанням теоретичного і практичного матеріалу.

Пошук та використання літературного першоджерела (казки, легенди, пісні, свята та традиції ) є основою створення етюду. Теоретична частина «Мистецтва балетмейстера» дає можливість хореографу оволодіти майстерністю хореографічної композиції.

Музика – невід`ємна частина хореографічного твору. Необхідним є підбір музичного матеріалу, його відповідність темі, ідеї, характеру образів в етюді. Велике значення має професійна музика, як українських, так і зарубіжних композиторів, обробка народної і сучасної музики різними ансамблями, незалежно від їх напрямів. Музика допомагає глядачеві краще зрозуміти характер, емоційний стан персонажів, атмосферу етюду, яка закладена у змісті хореографічного твору.

Художні ознаки, які характеризують образ, і реалізуються в етюді різними драматургічними засобами. Ці засоби створюються не абстрактним мисленням, а образом дії, усім тілом і розумом виконавців.

Духовно-життєва пластика, якою ми підтверджуємо слова, жести, пози, ракурси, душевні хвилювання вносять в хореографічний твір матеріальні форми та логічну дію, яка веде до побудови етюду в ліричному, комедійному, драматичному жанрах. Танцювальна лексика трансформується в залежності від жанру. Таким чином з`являється внутрішній зміст образу та його вплив на танцювально-виражальні засоби. Виконавець творчо розуміє із яких засобів складається природа комедійної лексики, ліричної чи героїчної.

Відповідність всіх складових етюду, драматургія, музика, образне втілення, виконавська культура свідчать про завершеність поставленої роботи. Логічна побудова послідовності етюду: експозиція, зав`язка, розвиток дії, кульмінація, фінал, враховуючи професійність виконавців та технічну основу, яка дає право вважати роботу завершеною.

Лекція № 7. Теоритичні аспекти роботи по створенню дитячого танцю.

Або хореографічні твори для дітей.

1. Специфіка хореографії для дітей:

- вимоги до репертуару дитячого колективу.

- урахування можливостей дітей — виконавців.

2. Основні вимоги до танців в дитячому колективі:

• ідейність,

• художність,

• доступність.

3. Робота над образом в танцях для дітей.

1. Специфіка хореографії для дітей.

Нині популярність хореографічного мистецтва серед дітей і підлітків велика. Спостерігається постійне кількісне зростання дитячих танцювальних колективів, збільшення числа їх вихованців, тому необхідно розглядати роль дитячого хореографічного мистецтва в гармонійному розвитку особистості з можливостями танцю, як найбагатшого джерела естетичних вражень, емоційних переживань за допомогою яких відбувається формування художнього "я" дитини. Хореографія в дитячій творчості все частіше заявляє про себе як мистецтво глибоких почуттів і серйозної думки. Формування художньої культури особи не відбувається при епізодичному короткочасному спілкуванні з мистецтвом.

Тому, майбутній керівник хореографічного колективу та балетмейстер повинні відноситися до дитячої хореографічної творчості, як до організованої художньої діяльності. А процес, в ході якого діти шкільного віку залучаються до мистецтва танцю, до хореографічної культури в цілому, знайомляться з умовністю і специфікою хореографічної мови, отримують первинні навички і уміння в області танцю, формують свій художній смак розвиває творче мислення і образне сприйняття дітей.

Вимоги до репертуару дитячого колективу:

- багатожанровість і синтез танцювальних форм та напрямів при формуванні дитячого репертуару.

- свобода, індивідуалізація творчості, зростання ролі духовних чинників розвитку, обумовлюють тематику хореографічних композицій незалежно від стилів, напрямів.

- нові тенденції, що є еволюцією традицій, необхідно розуміти правильно, не як заперечення, а як збагачення того художнього досвіду, який накопичений в дитячій танцювальній творчості протягом багатьох років.

- збереження в хореографічних композиціях танцювальної образності, змістовності, різноманітністю, творчою індивідуальністю, особливо в нових сучасних танцювальних напрямах і течіях - джаз-танці, танеці-модерн, фристайл, хип-хоп, техно, та ін., - які є найпривабливішими для дітей.

-танець повинен нести бадьорий та оптимістичний настрій.

Зараз тенденція до багатожанровості танцювального репертуару не тільки зберігається, а й стає основною. Орієнтація на навчання дітей танцю незалежно від наявності у них спеціальних фізичних даних вимагає від балетмейстера нових підходів при створенні різноманітного репертуару. Індивідуалізація творчості, звернення до внутрішнього світу дитини, прагнення розкрити його творчі здібності пов'язано із закономірним художнім дорослішанням дитячої танцювальної творчості з активним зверненням у пошуках хореографічної драматургії і образності до виразних засобів музики. Це дозволяє розвивати виразні засоби самого танцю, спираючись на його умовну, поетично узагальнену природу. Найбільш показові в цьому плані являється репертуар для молодших школярів, де танець, його образно-виразні характеристики часом є головними засобами при створенні художньої образності.

Урахування можливостей дітей - виконавців.

Згідно з розробленими стандартами класичної освіти, а також наукових досліджень в області біомеханіки рухів, вивчення і виконання хореографічних рухів потрібне з урахуванням вікових особливостей дітей. Недозволенно використовувати ті рухи, до виконання, яких ще не готовий дитячий фізичний аппарат. (Наприклад, якщо в класичному танці дітей не можна ставити на пальці раніше 10 років, то керівник не має права експериментувати на здоров'ї дітей, навіть якщо його учень сверхгениален). Дівчатка не повинні виконувати чоловічу лексику. Балетмейстеру треба враховувати особливість діяльності колективу : професійна, любительська, розвиваюча, коректувально-розвиваюча.