- •2. Базові типи політичної культури (г.Алмонд, с. Верба).
- •3. Взаємовідносини держави і громадянського суспільства за різних політичних режимів.
- •4. Виборча система сучасної України.
- •5. Виборчі технології: зміст та сучасні форми.
- •6. Види політичної стабільності.
- •7.Види та напрями політики.
- •8. Визначення тоталітарного режиму його головні риси.
- •9. Ґенеза та еволюція поняття «геополітика».
- •10. Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на політику.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14. Демократичні політичні режими.
- •Типологія демократичних систем
- •15. Джерела і види легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України.
- •19. Інформаційне суспільство.
- •20. Критерії загального виборчого права. Голосування. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади: сутність і співвідношення.
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів та види політичних рішень.
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •Теорія глобального суспільства.
- •24. Нації як суб*єкт політики.
- •25. Об’єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •27. Основні елементи політичної культури.
- •28. Основні концепції походження держави.
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки
- •31. Основні суб’єкти політики
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (Истон, Алмонд, Дойч)
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •2.3. Теорія к. Поппера
- •2.4. Теорія Ханни Арендт
- •2.6. Теорія Карла Фрідріха
- •2.7. Теорія Хуана Лінца
- •34. Основні форми правління
- •35.Основні функції політики.
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійний спектр сучасної України
- •38. Політична еліта та політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія: поняття та типологія.
- •41. Політична поведінка особи, фактори що її визначають
- •42. Політична психологія:визначення, зміст, головні проблеми.
- •Характерні особливості
- •43. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політичного процесу
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття.
- •45. Поняття *об’єднання громадян*, *громадська організація*, та *партія* - їх визначення в науці та законодавстві
- •46. Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48. Поняття стратегії та тактики.
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53. Принципи та умови виникнення сучасного тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Арістотеля, Платона, Макіавеллі.
- •55. Ресурси політичної влади: різновиди і типологія.
- •56. Реформа, революція, Переворот, трансформація: сенс понять і їх взаємовідношення.
- •57. Рівні політичної культури: загальний груповий, індивідуальний.
- •58. Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу.
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції.
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •62. Соціальне партнерство:зміст і значення.
- •64. Стилі лідерства. Визначення і типологія.
- •65. Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади.
- •67. Структура і організація політичного процесу.
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституціональні і функціональні.
- •70. Суб’єкти та об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, типологія, особливості
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури
- •73. Сутність політики: основні теоретичні підходи.
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери
- •75. Сутність соціальної держави.
- •76. Сутність та співвідношення понять геополітика та зовнішня політика.
- •77. Сутність та форми авторитаризму
- •78. Сутність, структура, рівні політичної свідомості.
- •79. Сучасний радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії
- •81. Теорії еліт
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства.
- •84. Теорії походження держави.
- •85. Тероризм як чинник сучасної політики
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки кожної виборчої системи
- •87. Типи партійних систем, їх характеристика
- •88. Типи політичної культури
- •89. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів
- •90. Типологія політичних конфліктів.
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії.
- •93. Форми державного устрою.
- •94. Форми тоталітарних режимів.
- •95. Функції політичних партій.
- •96. Функції політичного лідера
- •98.Функції політичної еліти
- •97. Функції політичної влади
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні
73. Сутність політики: основні теоретичні підходи.
Хоча сутність політики досліджується в науці більше двох тисяч років, питання про те, що таке політика, залишається відкритим. Існують різні розуміння політики:
1. Історично перше визначення політики як управління суспільством актуальне і в сучасній політології. Політика трактується як діяльність з управління якими-небудь суспільними процесами. В змістовному плані ця діяльність постає як вирішення всіх проблем, за винятком моральних (Д.Істон, Г.Алмонд), як авторитарне розподілення цінностей (Д.Істон), як спосіб регулювання конфліктів.
2. Субстанціональний підхід, вказуючи на сутність політики, підкреслює її прямий зв'язок із владою. Політика - це або управління з використанням влади, або боротьба за завоювання і утримання влади. Владні трактування яскраво виражені в роботах Н.Макіавеллі, М.Вебера, К Маркса, в американській політології. М.Вебер, наприклад, визначає політику як "потяг до участі у владі або сприяння впливу на розподілення влади чи то між державою, чи то всередині держави між групами людей, які воно в себе включає".
3. Інституційний підхід робить акцент на організації, в якій матеріалізується влада. В одних трактуваннях політика -це участь у справах держави, використання класами державної влади для здійснення своєї мети (В.Ленін). Але політика здійснюється не тільки державою, тому інші визначення вказують на різні інститути й організації, які можуть виступати суб'єктами політики.
4. Соціологічний підхід пов'язаний з розглядом суспільства як структури, що складається з різних груп, що мають власні інтереси і потреби, головним важелем реалізації яких є влада. Політика в такому випадку розглядається як відносини, напрями і способи діяльності соціальних груп у відстоюванні своїх інтересів і задоволенні своїх потреб за допомогою різноманітних засобів, серед яких головну роль відіграє влада. Саме це визначення політики в подальшому буде використовуватися як робоче.
5. Теологічний підхід трактує політику як особливу форму людського існування, пов'язану з ціледосягненням і організацією. Подібне трактування розширює кордони політики, тому що обдумування мети є в будь-якій сфері діяльності, і відповідно політику можна віднайти (що й роблять прибічники цього підходу) в найрізноманітніших відносинах, наприклад, між подружжям, у стосунках між викладачем і студентом.
Настільки несхожі визначення політики вирішують питання про значення політики в житті суспільства.
6. Згідно з консенсусним підходом політика - це сфера об'єднання всіх членів суспільства, коли суспільні проблеми вирішуються ненасильницькими методами через пошук компромісів, без переможців і переможених. Політика буде розумітися як діяльність, спрямована на досягнення громадянами згоди виключно мирними і ненасильницькими засобами.
7. Конфліктний підхід розглядає політику як сферу боротьби, в якій перемагає найсильніший, як панування одних над іншими. Політика трактується як поле зіткнення інтересів соціальних груп і інститутів з приводу влади, з приводу контролю над механізмом розподілення суспільних благ.
Розглядаючи прояви політики, необхідно визнати неприпустимість абсолютизації будь-якого з підходів. У політиці присутні дві засади.
Перша пов'язана з тим, що суспільство постійно відтворює соціальну нерівність, тому що більшість суспільних благ є дефіцитними. Це породжує протиріччя і конкуренцію соціальних груп за оволодіння джерелами благ. Широку популярність отримало трактування сутності політики як механізму розподілення цінностей у суспільстві, яке було обгрунтоване Г.Лассуелом. Він визначив політику як процес визначення того, "хто, що, коли і як отримує". Подібне розуміння дає пояснення боротьби індивідів і соціальних груп за державну владу. Саме володіння владою дозволяє створити умови (наприклад, прийняття законів, встановлення певного рівня податків, соціальних програм), які б забезпечували життєдіяльність і присвоєння цінностей певними соціальними групами. Таким чином, політика - це конфлікт інтересів.
Друга засада політики бачиться в пошуку інтегруючої домінанти, без чого б суспільство розпалося. В цьому проявляється потреба обмежити вплив на суспільство фактору випадковості і непередбачуваності. Тому політика - це пошук рівноваги і компромісу. Саме цей момент домінує в стабільних демократичних системах.