33. Основні теорії виникнення тоталітаризму.

. Теорія тоталітарного суспільства Збігнєв Бжезінський

Найбільшого поширення серед фахівців з порівняльної політології отримала модель тоталітаризму, яку в 1956 р. запропонували Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезінський. Фрідріх і Бжезінський відмовилися від спроб дати короткий абстрактне визначення і замість цього застосували емпіричний підхід, згідно з яким тоталітаризм являє собою сукупність принципів, спільних для фашистських режимів і СРСР періоду Сталіна. Це дозволило їм виділити цілий ряд визначальних ознак, а також ввести в уявлення про тоталітаризм елемент динамічного розвитку, - але не можливість системних змін. У новому трактуванні тоталітаризм означав не стільки повний контроль держави над діяльністю кожної людини (що неможливо практично), скільки принципова відсутність обмежень над таким контролем.

2.1. Ознаки тоталітарного суспільства за версією К. Фрідріха і З. Бжезінського

У своїй роботі "Тоталітарна диктатура і автократія" (1956 р.) Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезінський, на основі емпіричного порівняння сталінського СРСР, нацистської Німеччини і фашистської Італії, сформулювали ряд визначальних ознак тоталітарного суспільства. Вихідний перелік складався з шести ознак, але в другому виданні книги автори додали ще два, а згодом інші дослідники також вносили уточнення:

Наявність однієї всеосяжної ідеології, на якій побудована політична система суспільства. Наявність єдиної партії, як правило, керованої диктатором, яка зливається з державним апаратом і таємною поліцією. Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери життя суспільства. Відсутність плюралізму в засобах масової інформації.Жорстка ідеологічна цензура всіх легальних каналів надходження інформації, а також програм середньої та вищої освіти. Кримінальне покарання за розповсюдження незалежної інформації. Велика роль державної пропаганди, маніпуляція масовою свідомістю населення.Заперечення традицій, у тому числі традиційної моралі, і повне підпорядкування вибору засобів поставленим цілям (побудувати "нове суспільство").Масові репресії і терор з боку силових структур.Знищення індивідуальних цивільних прав і свобод.Централізоване планування економіки.Майже всеосяжний контроль правлячої партії над збройними силами і поширенням зброї серед населення. Прихильність експансіонізму.Адміністративний контроль над відправленням правосуддя. Прагнення стерти всі кордони між державою, громадянським суспільством і особистістю.

Наведений перелік не означає, що всякий режим, якому притаманна хоча б одна із зазначених рис, слід відносити до тоталітарних. Зокрема, деякі з перерахованих рис в різний час були також властиві демократичним режимам. Аналогічно, відсутність якогось одного ознаки не є підставою для класифікації режиму як нетоталітарних. Однак перші дві ознаки, на думку дослідників тоталітарної моделі, є її найбільш яскравими характеристиками

2.2. Основні висновки аналізу тоталітарної моделі

Відправною точкою тоталітарної моделі є декларація якоїсь вищої мети, в ім'я якої режим закликає суспільство розлучитися з усіма політичними, правовими і суспільними традиціями. Вивчення моделі показало, що після придушення традиційних суспільних інститутів, людей легше згуртувати в єдине ціле і переконати пожертвувати будь-якими іншими цілями заради досягнення головної . Домінуюча в цих країнах ідеологія пояснювала вибір засобів, труднощі, небезпеки і т. п. в термінах все тієї ж мети і обгрунтовувала, чому державі потрібні практично необмежені повноваження. Пропаганда поєднувалася з використанням передових технологій політичного розшуку для придушення будь-якого інакомислення. Результатом було забезпечення масової мобілізації на підтримку режиму.

Концентрація влади полягала у монополізації процесу прийняття остаточних рішень у всіх сферах діяльності, а також принциповій відсутності обмежень на масштаб цих рішень і на масштаб санкцій. Все більше проникнення держави означало все більше звуження автономного простору, аж до його повної ліквідації. Це призводило з одного боку до атомізації суспільства, а з іншого боку, до злиття всіх політичних сфер, в ньому існували, в одне єдине ціле.

На відміну від поліцейської держави, в якому заходів щодо підтримання порядку проводяться відповідно до встановлених процедур, у тоталітарних режимах у правоохоронних органів була широка свобода дій, що забезпечувало їх непередбачуваність і підконтрольність керівництву країни. Оскільки, згідно тоталітарної моделі, прагнення до вищої мети було ідеологічною основою всієї політичної системи, про її досягненні ніколи не могло бути оголошено. Це означало, що ідеологія займала підлегле становище по відношенню до лідера країни і могла їм довільно трактуватися по ситуації.

Іншим висновком теорії є обгрунтування організованого і масштабного насильства проти певної численної групи (наприклад, євреїв у нацистській Німеччині або куркулів у сталінському СРСР). Ця група звинувачувалася у ворожих діях проти держави і в виниклі труднощі.