
- •2. Базові типи політичної культури (г.Алмонд, с. Верба).
- •3. Взаємовідносини держави і громадянського суспільства за різних політичних режимів.
- •4. Виборча система сучасної України.
- •5. Виборчі технології: зміст та сучасні форми.
- •6. Види політичної стабільності.
- •7.Види та напрями політики.
- •8. Визначення тоталітарного режиму його головні риси.
- •9. Ґенеза та еволюція поняття «геополітика».
- •10. Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на політику.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14. Демократичні політичні режими.
- •Типологія демократичних систем
- •15. Джерела і види легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України.
- •19. Інформаційне суспільство.
- •20. Критерії загального виборчого права. Голосування. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади: сутність і співвідношення.
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів та види політичних рішень.
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •Теорія глобального суспільства.
- •24. Нації як суб*єкт політики.
- •25. Об’єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •27. Основні елементи політичної культури.
- •28. Основні концепції походження держави.
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки
- •31. Основні суб’єкти політики
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (Истон, Алмонд, Дойч)
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •2.3. Теорія к. Поппера
- •2.4. Теорія Ханни Арендт
- •2.6. Теорія Карла Фрідріха
- •2.7. Теорія Хуана Лінца
- •34. Основні форми правління
- •35.Основні функції політики.
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійний спектр сучасної України
- •38. Політична еліта та політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія: поняття та типологія.
- •41. Політична поведінка особи, фактори що її визначають
- •42. Політична психологія:визначення, зміст, головні проблеми.
- •Характерні особливості
- •43. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політичного процесу
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття.
- •45. Поняття *об’єднання громадян*, *громадська організація*, та *партія* - їх визначення в науці та законодавстві
- •46. Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48. Поняття стратегії та тактики.
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53. Принципи та умови виникнення сучасного тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Арістотеля, Платона, Макіавеллі.
- •55. Ресурси політичної влади: різновиди і типологія.
- •56. Реформа, революція, Переворот, трансформація: сенс понять і їх взаємовідношення.
- •57. Рівні політичної культури: загальний груповий, індивідуальний.
- •58. Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу.
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції.
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •62. Соціальне партнерство:зміст і значення.
- •64. Стилі лідерства. Визначення і типологія.
- •65. Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади.
- •67. Структура і організація політичного процесу.
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституціональні і функціональні.
- •70. Суб’єкти та об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, типологія, особливості
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури
- •73. Сутність політики: основні теоретичні підходи.
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери
- •75. Сутність соціальної держави.
- •76. Сутність та співвідношення понять геополітика та зовнішня політика.
- •77. Сутність та форми авторитаризму
- •78. Сутність, структура, рівні політичної свідомості.
- •79. Сучасний радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії
- •81. Теорії еліт
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства.
- •84. Теорії походження держави.
- •85. Тероризм як чинник сучасної політики
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки кожної виборчої системи
- •87. Типи партійних систем, їх характеристика
- •88. Типи політичної культури
- •89. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів
- •90. Типологія політичних конфліктів.
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії.
- •93. Форми державного устрою.
- •94. Форми тоталітарних режимів.
- •95. Функції політичних партій.
- •96. Функції політичного лідера
- •97. Функції політичної влади
- •98.Функції політичної еліти
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні
6. Види політичної стабільності.
Політична стабільність - система зв'язків між різними політичними суб'єктами, для якої характерні певна цілісність і здатність ефективно реалізовувати покладені на неї функції (функціональність)
У загальнотеоретичному плані близькими до поняття "стабільність" виступають такі категорії, як "незмінність" і "стійкість". Вони характеризують деякі специфічні процеси, що відбуваються в різних сферах суспільної життєдіяльності. Так, незмінність має на увазі процес, в якому в межах певних тимчасових і просторових інтервалів стан даних об'єктів залишається в основному одним і тим же. Стійкість визначає процеси з погляду їх здатності утримувати зміни (коливання) в заданих (заздалегідь відомих) межах, в певних параметрах, а також свідчить про здатність системи відновлювати порушену рівновагу.
Класифікація політичної стабільності може бути проведена по різних підставах. Політична стабільність по сферах дії може бути розділена на внутрішню і зовнішню. Внутрішня сфера є умовою успішного здійснення реформ, направлених на якісну трансформацію російського суспільства і проведення політики в цілях досягнення цивільного миру і згоди, встановлення соціального порядку. Зовнішня сфера політичної стабільності включає дві сторони: політичну і військово-політичну, що реалізовуються у міру розгортання співпраці між різними державами у відстоюванні миру і запобіганні озброєним конфліктам.
Політична стабільність, розрізняючись по способах досягнення, може бути демократичною і авторитарною. Демократична стабільність, виходячи з гуманістичних і етичних засобів досягнення, характеризується відсутністю соціальних потрясінь в суспільстві (громадянської війни, озброєних конфліктів, національних зіткнень, економічних криз і ін.), сприятливими умовами для розвитку демократії і свободи, рівноправними відносинами між суб'єктами, гуманістичним вирішенням національних і регіональних проблем. Авторитарна політична стабільність досягається, як правило, завдяки пануванню в суспільстві військово-політичних сил і характеризується встановленням політичного режиму диктаторського толку. Такій стабільності властиві знехтування суверенних прав народів, їх національної гідності, жорстка політична цензура засобів масової інформації, придушення має рацію і свобод особи. У міжнародних відносинах авторитарна політична стабільність виражається в досягненні або забезпеченні підпорядкування одних держав іншим, в підготовці до ведення воєн і озброєних конфліктів.
Політична стабільність по ступеню надійності характеризується наступними рівнями: високим, середнім, низьким. Високий рівень відрізняється ступенем демократизації в політичній сфері життя суспільства, перш за все глибиною прояву реформ на користь народу у всіх областях життя, свободою особи, дотриманням її прав, гарантованих законом, і достатнім рівнем її соціально-економічного життя. Такий рівень підкріплюється надійним і стабільним економічним розвитком суспільства, громадянам, що забезпечують його, високий рівень якості життя, ефективну систему соціальних гарантій. Середній рівень політичної стабільності припускає переважання процесу демократизації суспільства в політичній сфері; домінуючу гуманістичну тенденцію реалізації реформ на користь народу; відповідність вибраного і в основному підтриманого народом стратегічного соціально-економічного курсу шляхам розвитку країни, засобам (законодавчим, економічним, соціальним) його досягнення виконавськими органами держави. Низький рівень політичної стабільності властивий періодам різкого загострення соціальних суперечностей, що охопили багато регіонів країни, коли спостерігаються поляризація життєвого рівня населення, зубожіння більшості трудового населення і збагачення вузького круга мафіозно-корумпованих груп. Його можливими наслідками можуть бути дестабілізація політичної обстановки в країні, активний виступ людей в різних суб'єктах Федерації з вимогами економічних і політичних перетворень, аж до зміни виконавчої влади.
По масштабу (територіальному обхвату) політична стабільність класифікується таким чином: локальна, регіональна, загальнодержавна і глобальна. Локальна стабільність властива мінімальному числу взаємодіючих національно-територіальних або адміністративно-територіальних одиниць, що мають загальні адміністративні межі. При регіональній політичній стабільності зростає "зона безпеки" в порівнянні з локальною, тобто збільшується число її носіїв - взаємодіючих територіальних утворень. Загальнодержавна політична стабільність розповсюджується на весь простір держави і свідчить про стійкий розвиток політичної ситуації у всіх її регіонах.
Домінуючою особливістю глобальної політичної стабільності є відсутність світової війни. Природно, що її виникнення за наявності сучасного рівня розвитку ядерної зброї приведе до загибелі не тільки людства, але і всієї природи. От чому все людство єдине в тому, щоб не допустити реалізації політики якої-небудь держави (або держав), загрозливої увергнути людську цивілізацію в катастрофу.