6. Види політичної стабільності.

Політична стабільність - система зв'язків між різними політичними суб'єктами, для якої характерні певна цілісність і здатність ефективно реалізовувати покладені на неї функції (функціональність)

У загальнотеоретичному плані близькими до поняття "стабільність" виступають такі категорії, як "незмінність" і "стійкість". Вони характеризують деякі специфічні процеси, що відбуваються в різних сферах суспільної життєдіяльності. Так, незмінність має на увазі процес, в якому в межах певних тимчасових і просторових інтервалів стан даних об'єктів залишається в основному одним і тим же. Стійкість визначає процеси з погляду їх здатності утримувати зміни (коливання) в заданих (заздалегідь відомих) межах, в певних параметрах, а також свідчить про здатність системи відновлювати порушену рівновагу.

Класифікація політичної стабільності може бути проведена по різних підставах. Політична стабільність по сферах дії може бути розділена на внутрішню і зовнішню. Внутрішня сфера є умовою успішного здійснення реформ, направлених на якісну трансформацію російського суспільства і проведення політики в цілях досягнення цивільного миру і згоди, встановлення соціального порядку. Зовнішня сфера політичної стабільності включає дві сторони: політичну і військово-політичну, що реалізовуються у міру розгортання співпраці між різними державами у відстоюванні миру і запобіганні озброєним конфліктам.

Політична стабільність, розрізняючись по способах досягнення, може бути демократичною і авторитарною. Демократична стабільність, виходячи з гуманістичних і етичних засобів досягнення, характеризується відсутністю соціальних потрясінь в суспільстві (громадянської війни, озброєних конфліктів, національних зіткнень, економічних криз і ін.), сприятливими умовами для розвитку демократії і свободи, рівноправними відносинами між суб'єктами, гуманістичним вирішенням національних і регіональних проблем. Авторитарна політична стабільність досягається, як правило, завдяки пануванню в суспільстві військово-політичних сил і характеризується встановленням політичного режиму диктаторського толку. Такій стабільності властиві знехтування суверенних прав народів, їх національної гідності, жорстка політична цензура засобів масової інформації, придушення має рацію і свобод особи. У міжнародних відносинах авторитарна політична стабільність виражається в досягненні або забезпеченні підпорядкування одних держав іншим, в підготовці до ведення воєн і озброєних конфліктів.

Політична стабільність по ступеню надійності характеризується наступними рівнями: високим, середнім, низьким. Високий рівень відрізняється ступенем демократизації в політичній сфері життя суспільства, перш за все глибиною прояву реформ на користь народу у всіх областях життя, свободою особи, дотриманням її прав, гарантованих законом, і достатнім рівнем її соціально-економічного життя. Такий рівень підкріплюється надійним і стабільним економічним розвитком суспільства, громадянам, що забезпечують його, високий рівень якості життя, ефективну систему соціальних гарантій. Середній рівень політичної стабільності припускає переважання процесу демократизації суспільства в політичній сфері; домінуючу гуманістичну тенденцію реалізації реформ на користь народу; відповідність вибраного і в основному підтриманого народом стратегічного соціально-економічного курсу шляхам розвитку країни, засобам (законодавчим, економічним, соціальним) його досягнення виконавськими органами держави. Низький рівень політичної стабільності властивий періодам різкого загострення соціальних суперечностей, що охопили багато регіонів країни, коли спостерігаються поляризація життєвого рівня населення, зубожіння більшості трудового населення і збагачення вузького круга мафіозно-корумпованих груп. Його можливими наслідками можуть бути дестабілізація політичної обстановки в країні, активний виступ людей в різних суб'єктах Федерації з вимогами економічних і політичних перетворень, аж до зміни виконавчої влади.

По масштабу (територіальному обхвату) політична стабільність класифікується таким чином: локальна, регіональна, загальнодержавна і глобальна. Локальна стабільність властива мінімальному числу взаємодіючих національно-територіальних або адміністративно-територіальних одиниць, що мають загальні адміністративні межі. При регіональній політичній стабільності зростає "зона безпеки" в порівнянні з локальною, тобто збільшується число її носіїв - взаємодіючих територіальних утворень. Загальнодержавна політична стабільність розповсюджується на весь простір держави і свідчить про стійкий розвиток політичної ситуації у всіх її регіонах.

Домінуючою особливістю глобальної політичної стабільності є відсутність світової війни. Природно, що її виникнення за наявності сучасного рівня розвитку ядерної зброї приведе до загибелі не тільки людства, але і всієї природи. От чому все людство єдине в тому, щоб не допустити реалізації політики якої-небудь держави (або держав), загрозливої увергнути людську цивілізацію в катастрофу.