Наслідки татарської навали. Щоб оцінити рівень змін в Русі, слід порівняти соціальну практику в руській державі домонгольського періоду з практикою, що встановиться в постмонгольську епоху.

Політичне життя руської федерації київського періоду будувалось на принципах свободи, коли три елементи влади – монархічний, аристократичний і демократичний - урівноважували один оден. В постмонгольську еру спостерігаються різкі розбіжності між Східною Руссю (Московією) і Західною Руссю (включеною до Великого Литовського Князівства). До всього, на південних окраїнах кожної з двох названих частин Русі з’являються воєнні держави нового типу – козачі поселення. Вони утримували в собі давньоруську демократичну традицію, хоча і являли собою її специфічну форму: форму воєнних братств. Західна Русь переживає посилення аристократичного елемента влади, Східна Русь – монархічного елемента.

Галузь соціальних відносин також зазнала змін. Суспільство Київської Русі було відносно вільним. Рабство існувало, але воно було позанаціональним: раби були іноземними. Функціонування влади засновувалось на співробітництві вільних соціальних класів: бояр, міщан і “людей” (населення сільської місцевості). Смерди перебували у сфері княжої юрисдикції, але були вільними. Напіввільні закупи, положення яких тяжіло до рабського, стали такими не внаслідок дій влади (уряду) а результатом боргів, тобто нерегульованої взаємодії економічних сил.

В Московії, як наслідок довготривалої влади монголо-татар, вже на початок ХVІ ст. сформувалась така концепція держави, за якою всі класи від вищих до нищих, включаючи рабів, були на державній службі. Отже, раби виявились єдиною верствою вільною від урядової регламентації. Східноруське суспільство намагалось опонувати до уряду. Іван ІV остаточно покінчив з опозицією: часи терору. Армію, земельні володіння тримав цар під контролем через впровадження інституту помістя. Необхідність забезпечення помість робочою силою призвела до встановлення кріпацтва: 1581, 1649 “Соборное Уложение”. За статтями цього “Уложения” навіть міське населення було зорганізоване в багаточисельні закриті общини. Ось коли дався взнаки досвід соціальної практики впровадженої монголо-татарами. Адже всі члени общини були пов’язані круговою порукою по виплаті податків і виконання цілого ряду повинностей. Отже, процес трансформації вільного суспільства в суспільство обов’язкової повинності почався в часи татарського періоду і продовжувався до середини ХУІІ століття.

Вплив влади татар на економіку Русі

• людські втрати – 10% від загальної кількості населення: більше за інші постраждали такі міста як Київ, Чернігів, Переяслав, Рязань, Суздаль;

• винищуюча економічний потенціал держави, практика забирання майстрів і кваліфікованих ремісників на службу до хана перервала розвиток виробничих традицій: на Русі абсолютно зникають такі техніки в ювелірній справі як емаль, чернь; втрачено мистецтво різьби по каменю;

• сільське господарство перебувало в іншому становищі ніж ремесла: татари підтримували сільського виробника, бо армія і адміністрація вимагали забезпечення зерновими;

• виплавка заліза і видобування солі не зменшуються;

• в Східній Русі спостерігається стійке зростання сільського господарства; причини росту - міграція населення в цю частину Русі, розширення площ під пашню;

• контроль над торговими шляхами здійснювали татари: торгівля була ними монополізована, хоча з часом руські купці “прорвали” монополію.