- •Передмова
- •Тематичний вимір курсу „Історія України”
- •Вступ. Витоки українського народу
- •2.Концептуальний вимір проблеми витоків і формування українського народу
- •1.1.Теорії заснування держави Київська Русь
- •1.2. Матеріальні і духовні ресурси
- •Наслідки татарської навали. Щоб оцінити рівень змін в Русі, слід порівняти соціальну практику в руській державі домонгольського періоду з практикою, що встановиться в постмонгольську епоху.
- •1.5. Галицько-Волинська держава
- •Тема 2. Українські землі у складі іноземних держав (хіv - хvі ст.). Козацтво та його місце в системі соціально-економічних та політичних відносин в Україні (хv – і пол. Хvіі ст.)
- •2.1. Українські землі у складі Великого Литовського Князівства, Королівства Польського, Речі Посполитої.
- •Хронологія розгорнутого наступу
- •Земельно-повітова система адміністративно-територіального поділу
- •Система адміністративної влади
- •Землі Закарпаття у складі Королівства Угорського: хіv – хvі ст.
- •2.3. Буковина у владі Королівства Угорського, Молдавського князівства.
- •2.5. Еволюція українського козацтва та його місце і роль у системі соціально-політичних відносин хv – першій половині хvіі ст.
- •Хронологія основних козацьких повстань
- •Система влади
- •Тема 3. Національно-визвольна війна українського народу під проводом б.Хмельницького. Формування Української держави в ході української національної революції XVII ст.
- •3.1 Причини, характер, рушійні сили та основні періоди Національно-визвольної війни українського народу.
- •3.2 Утворення та розбудова Української козацької держави, її сутність та устрій.
- •3.3. Підсумки визвольних змагань 1648-1657 рр. Та їх історичні наслідки.
- •Тема 4. Україна в другій половині XVII ст. «Руїна»: її соціально-політична сутність та наслідки
- •4.1. Доба «Руїни» у новій історії України, її внутрішні та зовнішні причини.
- •4.3. Державотворча діяльність гетьмана п.Дорошенка . Завершальний етап визвольних змагань: історичне значення та уроки.
- •Тема 5. Гетьманщина у складі Російської імперії. Остаточна ліквідація української державності (кінець XVII-XVIII ст.)
- •5.1. Внутрішня й зовнішня політика гетьманів України і.Мазепи та п.Орлика, її державотворчий потенціал
- •5.2. Централізаторська політика російського самодержавства й скасування державної автономії України.
- •Тема 6. Капіталістична еволюція України у складі Австро-Угорської та Російської імперій, її особливості у хіх столітті.
- •6.1. Основні тенденції соціально-економічного і політичного розвитку України у першій половині хіх століття
- •6.2. Суспільно-політичні процеси в Україні у другій половині хіх століття. Економічні й соціальні реформи імперських урядів та їх вплив на Україну.
- •6.3. Український національний рух у хіх столітті : сутність, головні течії, ідейні засади, визначні представники
- •Тема 7. Україна на початку хх ст. Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр.
- •Сумісний протекторат Австро-Угорщини і Німеччини.
- •7.2. Українська національно-демократична революція: державотворча діяльність Центральної ради
- •7.3. Українська держава гетьмана п.Скоропадського
- •7.4. Статус Директорії та її політичний курс
- •Соціальна орієнтація періоду влади Директорії унр
- •7.5. Етапи встановлення радянської влади в Україні:
- •Тема 8. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму: 1920-1939 рр.
- •8.1. Міжнародно-правовий статус усрр. Створення срср
- •8.2. Економічна політика і стратегія 20-30-х рр.: неп, індустріалізація, колективізація
- •8. 3.Українська Соціалістична Радянська Республіка в контексті союзного тоталітарного режиму
- •Тема 9. Україна у роки Другої світової війни: 1939-1945 рр.
- •Українські землі в політиці європейських держав напередодні та на початку Другої світової війни.
- •Хронологія руху радянських військ територією Польщі
- •Військові дії на території України: червень 1941 р. – липень 1942 р.
- •22 Липня 1942 р., після захоплення м.Свердловська Ворошиловградської області, гітлерівцями остаточно окуповано всю територію України.
- •9.3. Окупаційний режим в Україні. Антифашистський Рух Опору.
- •Визволення території України. Наслідки Другої світової війни для українського народу.
- •Хронологія визволення міст України
- •Тема 10. Становище України у повоєнний період: 1946-1953 рр. План
- •10.1. Зовнішньополітична діяльність урср та завершення процесу формування державної території
- •10.2. Відбудова і розвиток народного господарства в Україні в післявоєнний період
- •10.3. Суспільно-політичні перетворення в західноукраїнських землях та Українському Подунав’ї після Другої світової війни
- •Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах „відлиги” та загострення кризи радянської системи. Україна на шляху до незалежності. План
- •Соціально-економічний розвиток: спроби реформування економіки урср в 1954-1964 роках
- •Особливості соціально-економічного розвитку в другій половині 60-х – в середині 80-х років
- •11.3. Дисидентський рух в Україні
- •4. Україна на шляху до незалежності: 1985-1991рр.
- •Тема 12. Відродження незалежності України. Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності
- •12.1. Здобуття Україною державної незалежності, її політичні й правові підстави
- •12.2. Суспільно-політичні процеси в Україні 1991-2008 рр., становлення і розвиток новітньої української державності
- •12.3. Соціально-економічні перетворення в незалежній Україні, їх сутність, мета й поточні результати
- •12.4. Гуманітарні й духовно-культурні аспекти державотворення, складання сучасної української політичної нації
- •12.5. Зовнішньополітичні виміри розбудови незалежної України, геополітичні реалії сучасного світу і національні інтереси
4.3. Державотворча діяльність гетьмана п.Дорошенка . Завершальний етап визвольних змагань: історичне значення та уроки.
Характеризуючи зміст епохи Руїни, відзначимо й ті позитивні прояви, що спостерігалися у діяльності деяких українських політичних лідерів на загальному негативному тлі. Так, у січні 1667 р. у м. Андрусів Московське царство уклало з Річчю Посполитою мирну угоду терміном на 13 років:
Московському царству поверталося м. Смоленськ, у його складі залишалася Лівобережна Україна;
Київ передавався на 2,5 роки Московський державі;
Правобережжя переходило до складу Речі Посполитої;
Запоріжжя перебувало під владою обох держав.
Андрусівське перемир'я фактично перекреслювало Переяславську угоду і Березневі статті 1654 р., головною умовою яких був захист України від зовнішніх ворогів і зобов'язання царського уряду ніколи не віддавати Україну Речі Посполитій. В цих вкрай несприятливих зовнішніх умовах проявив свої об’єднавчі прагнення гетьман П.Дорошенко. У 1668 р., будучи правобережним гетьманом, П. Дорошенко організує похід на Лівобережжя, де відбувалося широке антимосковське повстання. Під час цього повстання, у червні 1668 р., було вбито лівобережного гетьмана І. Брюховецького, а вже наступного, 1669 р. Лівобережна та Правобережна Україна були об'єднані під владою гетьмана П. Дорошенка. Втім, наступ поляків змусив Дорошенка повернутися на Правобережжя, залишивши на Лівобережжі наказним гетьманом Дем'яна Многогрішного. У 1669 р. Многогрішного було обрано гетьманом Лівобережної України (1669-1672), після чого він розірвав союз з гетьманом Дорошенком і визнав владу Московського царя. Многогрішним були укладені Глухівські статті (Конституція Гетьманщини у складі Московського царства з 27 пунктів, 1669р.), за якими:
в Україні зменшилася кількість московських воєвод у містах до 5, у 5 містах, де воєводи залишалися, вони не мали права втручатися у справи місцевої адміністрації;
податки збиралися тільки старшиною;
козацький реєстр складав відтепер 30 тис. осіб, ще 1 тис. осіб складала наймане гетьманом військо;
Многогрішний також поставив питання приналежності Києва до Гетьманщини.
У 1686 р. Московське царство, підписавши договір про Вічний мир з Річчю Посполитою, лише поглибило й закріпило ті тенденції, що були закладені Андрусівською угодою. За цим договором Московське царство:
остаточно підтверджувало свої права на Лівобережну Україну, Київ та Запоріжжя;
частина ж Київщини, Поділля, Брацлавщина, Волинь, Галичина залишалися під владою Речі Посполитої.
Певні спроби покращити становище пов’язані з діяльністю лівобережного гетьмана І. Самойловича (1672-1687 рр.), який приєднав частину Правобережної України до Гетьманщини і прийняв титул гетьмана обох сторін Дніпра. Втім, і його державотворча діяльність була відносно успішною, адже Самойловичу не вдалося надовго утримати єдність країни, вийти з орбіти централізаторських впливів Москви.
Отже, доба Руїни стала серйозним випробуванням для Української козацької держави. Проте, незважаючи на всі негативні процеси, тенденції цієї епохи, рівень досягнень попередньої доби був настільки високим, що й у другій половині ХVІІ століття зберігалися українські державницькі інституції, тривала боротьба за єдність й національний поступ. Підсумки та історичне значення визвольних змагань середини ХVІІ ст. можна визначити таким чином:
у ході визвольних змагань не вдалося звільнити всю Україну від польського панування, проте була створена автономна національна Українська держава, було відновлено традицію державотворення українського народу;
українському народу вдалося зберегти свою етнічну самобутність, свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від геноциду;
в процесі боротьби з іноземними поневолювачами було сформульовано національну ідею українського народу — ідею незалежності, політичної, економічної, соціальної свободи і побудови власної держави.
Водночас зазначимо, що дуже важкими були демографічні наслідки Визвольної війни: втрати населення від епідемій, голоду, міграцій склали близько 3 млн. чол., а політична диференціація і поляризація української військово-політичної еліти (пропольські, промосковські, протурецькі угруповання), що також проявилася у тих умовах, належить до числа негативних, руйнівних явищ доби.