Хронологія руху радянських військ територією Польщі

дата	назва населенного пункту
17 вересня 1939 р.	Тернопіль, Збараж
18 вересня 1939 р.	Луцьк, Станіслав, Галич
22 вересня 1939 р.	Львів
24 вересня 1939 р.	Дрогобич
26 вересня 1939 р.	Самбір, Яворів
27 вересня 1939 р.	Старий Самбір

Слід зазначити, що Червона армія зайняла територію меншу, ніж передбачалося Пактом Молотова-Ріббентропа. З метою визначення кордонів, 28 вересня 1939 року Німеччина та СРСР підписали „Договір про дружбу та кордони”, у відповідності до якого до складу СРСР увійшла і більшість територій Західної України, крім Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини, а територія від Вісли до Бугу переходила до Німеччини. Таким чином, кордони СРСР перемістилися у західному напрямку на 250-350 кілометрів.

Для юридичного оформлення статусу новоприєднаних територій проведено вибори до Народних Зборів Західної України, які відбулися у Львові 26-28 жовтня 1939 року. Делегатами зборів прийнято рішення про встановлення радянської влади в Західній Україні та декларовано возз’єднання Західної України з Радянською Україною, що була складовою СРСР. Сесії Верховної Ради СРСР (1-2 дистопада 1939 р.) та Верховної Ради УРСР (13-15 листопада 1939 р.) задовольнили означене рішення Народних Зборів.

4 грудня 1939 р. на західноукраїнських землях утворено Львівську, Тернопільську, Дрогобицьку, Станіславську (Івано-Франківську), Волинську і Рівненську області.

Після приєднання західноукраїнських земель у Радянському Союзі на порядку денному постало питання про землі Бессарабії, зацікавленість якими також зафіксовано Радянським Союзом у таємному протоколі від 23 серпня 1939 р. Питання територіальної приналежності Бессарабії залишалося від 1918 р. невизначеним між Румунією та Росією (а пізніше - СРСР). Отже, „бессарабська проблема” з новою гостротою постала напередодні та на початку Другої світової війни. Вже восени 1939 року, тобто невдовзі після підписання таємного протоколу, „бессарабське питання” заполонило радянську пресу, але відкритих заяв румунському урядові не було пред’явлено, оскільки СРСР був зайнятий радянізацією Західної України.

Для пред’явлення вимог Румунії щодо Бессарабії, Радянський Союз обирає вигідний момент: поразку англо-французьких військ, внаслідок якої Румунія втрачає підтримку Заходу.

23 червня 1940 р. В.М.Молотов звернувся до німецького посла в Москві В.Шуленбурга з заявою, в якій зазначалося, що радянський уряд розраховує на підтримку з боку Німеччини у вирішенні „бессарабської проблеми” та у проблемі приєднання до СРСР Буковини. Це, звісно, було несподіваним для Німеччини, оскільки в таємному протоколі питання про Буковину взагалі не ставилося. Проте, уникаючи погіршення відносин з СРСР, і, підкреслюючи свою вірність усім раніше досягнутим домовленостям, Німеччина погодилася на територіальні поступки.

Заручившись підтримкою Німеччини, В.М.Молотов 26 червня 1940 року вручив ультиматум послу Румунії у Москві Г.Давидеску з вимогою передачі Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини. Усвідомлюючи відсутність підтримки від Німеччини, уряд Румунії визнав всі територіальні претензії Радянського Союзу.

28 червня 1940 року радянські війська перейшли річку Дністр. Проведення операції по включенню Бессарабії до СРСР покладалося на Південний фронт, командувачем якого призначено генерала армії Г.К.Жукова.

Хронологія руху радянських військ територією Бессарабії та Північної Буковини

дата	назва населенного пункту
28 червня 1940 р.	Чернівці, Хотин, Аккерман
29 червня 1940 р.	Болград, Рені, Ізмаїл
1 липня 1940 р.	Вилкове

2 серпня 1940 року УІІ сесією Верховної Ради СРСР прийнято закон про з’єднання з УРСР Північної Буковини, Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії. На новоприєднаних землях утворено Аккерманську (з 7 грудня 1940 р. – Ізмаїльську) і Чернівецьку області. Зі складу УРСР виведено Молдавську АРСР, яку реорганізовано в окрему республіку (МРСР), з включенням до неї частини території Бессарабії. Внаслідок приєднання нових територій, населення УРСР збільшилося на 8,8 млн. чол. і на середину 1941 р. становило майже 41,7 млн. Чол., а її територія збільшилась до 565 тис. кв.км. Слід зазначити, що серед істориків немає єдності в оцінці означених процесів:

• Д.Бофор – „анексія”,

• Н.Верт – „включення”, ,

• А.Жуковський, О.Субтельний – „формальне інкорпорування, назване „возз’єднанням”,

• С.Кульчицький – „возз’єднання, що носило характер окупаційного типу”.

З приєднанням земель Західної України, Бессарабії та Північної Буковини до УРСР розпочався процес їх радянізації.

Радянізація – механічне перенесення на західноукраїнські землі, Бессарабію та Північну Буковину комплексу „сталінський соціалізм”: націоналізація, колективізація, культурна революція без урахування реальних потреб, традицій і можливостей означених геополітичних спільнот. Радянізація сталінського зразка супроводжувалася масовими репресіями.

Політичні та соціально-економічні перетворення у новоприєднаних землях носили суперечливий і неоднозначний характер. З одного боку, проводилися заходи, які отримали позитивну оцінку місцевого населення:

• ліквідація безробіття,

• експропріація маєтків польських землевласників та перерозподіл їхньої землі між українськими селянами ( Західна Україна),

• налагодження роботи місцевих підприємств,

• активне проведення українізації народної освіти,

• ліквідація неписьменності,

• запровадження безплатного медичного обслуговування.

З іншого боку, радянською владою встановлено жорсткий репресивний режим:

• заборонено всі політичні партії і громадські організації: „Просвіта”, „Рідна школа”, Наукове товариство ім. Т.Г.Шевченка і т. ін.

• заарештовано власників підприємств, банків, керівників кооперативів;

• репресовано великих та середніх землевласників, представників духовенства, службовців держапарату та офіцерський склад польської армії: упродовж 1939-1940 рр. кількість репресованих сягала 10% від усього населення Західної України;

• розпочато примусову колективізацію селян та антицерковні акції.

Підсумок. Наприкінці 30-х – на початку 40-х років відбулося возз’єднання етнічних українських земель у складі УРСР, що мало велике історичне значення. Вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Однак, входження західноукраїнських земель до складу УРСР було формальним. На практиці відбулася інкорпорація цих територій, тобто їх приєднання до СРСР.