0. Землі Закарпаття у складі Королівства Угорського: хіv – хvі ст.

Закарпаття (Карпатська Русь, Підкарпатська Русь, Угорська Русь) – це земний обшир південних схилів Карпатських гір до річки Тиси. Ці землі у Х-ХІ ст. входили до складу Київської Русі. З ХІ ст. – у складі Угорщини. В кінці ХVІІ ст. Угорщину, в тому числі й Закарпаття, захопила Австрія. Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 році, Закарпаття залишається у складі Угорщини. Упродовж 1919 – 1938 рр. - у складі Чехословаччини. 1938 року Закарпаття проголошує незалежність, але було захоплене хортистською Угорщиною. З 1945 року у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У середині ХІІІ ст. Закарпаття приєднав угорський король Бела ІV. Перетворивши ці землі на свій домен, роздавав маєтки васалам. Король залишив в недоторканості діючий на тому часі місцевий територіальний поділ на жупи, пізніше комітати. Їх налічувалось чотири: Берегський, Мараморошський, Ужанський, Угочанський. Комітати очолювали великі угорські магнати – жупани. Місцева знать (середні та мілкі землевласники, вище духовенство) перебувала на службі у жупанів. Король володів правом роздачі земель магнатам, церкві.

Початок ХІV ст. ознаменувався розпалом внутрішньої війни в Королівстві Угорському. Боротьба за угорський престол розпочалась через смерть (1301 р.) останнього короля з династії Арпадів. Жупани закарпатських комітатів – активні учасники цього протистояння. Руське населення підтримувало жупана П. Петунію, який відзначився звільненням їх від виплати десятини і виношував задум зближення земель Закарпаття з Галичиною і Волинню. Внутрішня війна та феодальна анархія призвели до економічного розорення краю.

В першій половині ХІV ст. магнати досягли права юрисдикції в своїх маєтках. Цьому процесу посприяло затвердження сеймом в 1351 році нового зводу законів, які встановлювали спадкове право феодального землеволодіння, повне і безконтрольне володіння землевласника кріпаком, забороняли перехід селян від одного феодала до іншого.

Захищаючи свої привілеї, землевласники часто виступали проти короля. Зростає і посилюється вплив дворянства, яке відстоювало досвід місцевого самоврядування, виражений у функціонуванні комітатських зборів. Як приклад, король Сигізмунд грамотою 1433 р., наданою Ужанському комітату, підтвердив право комітатських зборів на збирання данини з селян на користь дворянства. Дворяни володіли правом мати своїх представників у сеймі. У ХІV – ХV ст. в Закарпатті все відчутнішим стає наступ католицизму. Королівська влада укріплювала позиції католицької церкви і її орденів, розширювала їх землеволодіння.

З поразки армії Лароша ІІ в битві з турками при Мохачі в 1526 році розпочався розпад Королівства Угорського. З цих обставин скористались Трансильванія і Австрія, які поділили між собою Закарпаття. Напади татар, міжусобиці негативно впливали на соціально-політичний стан населення Закарпаття. Означені процеси сприяли проникненню в соціоосередки краю ідей кальвінізму.

1595 року Закарпаття поділено між Семиграддям (Трансильванія), до якого відійшов схід: Мукачево, Берегове, Хуст, Тячів; та Австрією (Габсбургами), яка заволоділа західними землями: Пряшівщиною та Ужанським комітатом. За межами України ці землі перебували до ХХ ст.