- •Передмова
- •Тематичний вимір курсу „Історія України”
- •Вступ. Витоки українського народу
- •2.Концептуальний вимір проблеми витоків і формування українського народу
- •1.1.Теорії заснування держави Київська Русь
- •1.2. Матеріальні і духовні ресурси
- •Наслідки татарської навали. Щоб оцінити рівень змін в Русі, слід порівняти соціальну практику в руській державі домонгольського періоду з практикою, що встановиться в постмонгольську епоху.
- •1.5. Галицько-Волинська держава
- •Тема 2. Українські землі у складі іноземних держав (хіv - хvі ст.). Козацтво та його місце в системі соціально-економічних та політичних відносин в Україні (хv – і пол. Хvіі ст.)
- •2.1. Українські землі у складі Великого Литовського Князівства, Королівства Польського, Речі Посполитої.
- •Хронологія розгорнутого наступу
- •Земельно-повітова система адміністративно-територіального поділу
- •Система адміністративної влади
- •Землі Закарпаття у складі Королівства Угорського: хіv – хvі ст.
- •2.3. Буковина у владі Королівства Угорського, Молдавського князівства.
- •2.5. Еволюція українського козацтва та його місце і роль у системі соціально-політичних відносин хv – першій половині хvіі ст.
- •Хронологія основних козацьких повстань
- •Система влади
- •Тема 3. Національно-визвольна війна українського народу під проводом б.Хмельницького. Формування Української держави в ході української національної революції XVII ст.
- •3.1 Причини, характер, рушійні сили та основні періоди Національно-визвольної війни українського народу.
- •3.2 Утворення та розбудова Української козацької держави, її сутність та устрій.
- •3.3. Підсумки визвольних змагань 1648-1657 рр. Та їх історичні наслідки.
- •Тема 4. Україна в другій половині XVII ст. «Руїна»: її соціально-політична сутність та наслідки
- •4.1. Доба «Руїни» у новій історії України, її внутрішні та зовнішні причини.
- •4.3. Державотворча діяльність гетьмана п.Дорошенка . Завершальний етап визвольних змагань: історичне значення та уроки.
- •Тема 5. Гетьманщина у складі Російської імперії. Остаточна ліквідація української державності (кінець XVII-XVIII ст.)
- •5.1. Внутрішня й зовнішня політика гетьманів України і.Мазепи та п.Орлика, її державотворчий потенціал
- •5.2. Централізаторська політика російського самодержавства й скасування державної автономії України.
- •Тема 6. Капіталістична еволюція України у складі Австро-Угорської та Російської імперій, її особливості у хіх столітті.
- •6.1. Основні тенденції соціально-економічного і політичного розвитку України у першій половині хіх століття
- •6.2. Суспільно-політичні процеси в Україні у другій половині хіх століття. Економічні й соціальні реформи імперських урядів та їх вплив на Україну.
- •6.3. Український національний рух у хіх столітті : сутність, головні течії, ідейні засади, визначні представники
- •Тема 7. Україна на початку хх ст. Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр.
- •Сумісний протекторат Австро-Угорщини і Німеччини.
- •7.2. Українська національно-демократична революція: державотворча діяльність Центральної ради
- •7.3. Українська держава гетьмана п.Скоропадського
- •7.4. Статус Директорії та її політичний курс
- •Соціальна орієнтація періоду влади Директорії унр
- •7.5. Етапи встановлення радянської влади в Україні:
- •Тема 8. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму: 1920-1939 рр.
- •8.1. Міжнародно-правовий статус усрр. Створення срср
- •8.2. Економічна політика і стратегія 20-30-х рр.: неп, індустріалізація, колективізація
- •8. 3.Українська Соціалістична Радянська Республіка в контексті союзного тоталітарного режиму
- •Тема 9. Україна у роки Другої світової війни: 1939-1945 рр.
- •Українські землі в політиці європейських держав напередодні та на початку Другої світової війни.
- •Хронологія руху радянських військ територією Польщі
- •Військові дії на території України: червень 1941 р. – липень 1942 р.
- •22 Липня 1942 р., після захоплення м.Свердловська Ворошиловградської області, гітлерівцями остаточно окуповано всю територію України.
- •9.3. Окупаційний режим в Україні. Антифашистський Рух Опору.
- •Визволення території України. Наслідки Другої світової війни для українського народу.
- •Хронологія визволення міст України
- •Тема 10. Становище України у повоєнний період: 1946-1953 рр. План
- •10.1. Зовнішньополітична діяльність урср та завершення процесу формування державної території
- •10.2. Відбудова і розвиток народного господарства в Україні в післявоєнний період
- •10.3. Суспільно-політичні перетворення в західноукраїнських землях та Українському Подунав’ї після Другої світової війни
- •Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах „відлиги” та загострення кризи радянської системи. Україна на шляху до незалежності. План
- •Соціально-економічний розвиток: спроби реформування економіки урср в 1954-1964 роках
- •Особливості соціально-економічного розвитку в другій половині 60-х – в середині 80-х років
- •11.3. Дисидентський рух в Україні
- •4. Україна на шляху до незалежності: 1985-1991рр.
- •Тема 12. Відродження незалежності України. Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності
- •12.1. Здобуття Україною державної незалежності, її політичні й правові підстави
- •12.2. Суспільно-політичні процеси в Україні 1991-2008 рр., становлення і розвиток новітньої української державності
- •12.3. Соціально-економічні перетворення в незалежній Україні, їх сутність, мета й поточні результати
- •12.4. Гуманітарні й духовно-культурні аспекти державотворення, складання сучасної української політичної нації
- •12.5. Зовнішньополітичні виміри розбудови незалежної України, геополітичні реалії сучасного світу і національні інтереси
Тема 5. Гетьманщина у складі Російської імперії. Остаточна ліквідація української державності (кінець XVII-XVIII ст.)
План
Внутрішня й зовнішня політика гетьманів України І.Мазепи та П.Орлика, її державотворчий потенціал.
Централізаторська політика російського самодержавства й скасування державної автономії України.
Основні поняття: Коломацька рада,Північна війна,українсько-шведська угода,Конституція П.Орлика,Малоросійська колегія,Правління гетьманського уряду,обмеження автономних прав,ліквідація Запорозької Січі,скасування інституту гетьманської влади,приєднання Південної України та Правобережжя.
5.1. Внутрішня й зовнішня політика гетьманів України і.Мазепи та п.Орлика, її державотворчий потенціал
Від самого початку своєї діяльності лівобережний гетьман І. Мазепа активно дотримувався проросійської орієнтації. Особливо довірливими склалися його відносини з молодим російським царем Петром І. За згадками сучасників, Петро І довіряв українському гетьману, причому настільки, що саме І. Мазепа вважався другою людиною в державі. Його заслуги були відзначені найвищою нагородою Московської держави - орденом Андрія Першозванного з написом «За віру і вірність». І. Мазепа підтримував Росію в боротьбі з Туреччиною та Кримом, а за наказами Петра І, окрім власне військової підтримки, українські селяни повністю забезпечували московську армію провіантом, фуражем і кіньми, козаки й посполиті виконували важкі канальні роботи, будували фортифікаційні споруди навколо Петербурга, Астрахані та на Кавказі, брали участь у суднобудуванні. Козацькі війська змушені були воювати в Білорусі, Литві та Фінляндії, захищаючи чужі інтереси. Така ситуація надзвичайно шкодила авторитету І. Мазепи, Україна поступово втрачала будь-яку незалежність і втягувалася в політичну орбіту Московської держави.
І. Мазепа, вихований в аристократичному дусі, був прибічником монархічного устрою в Україні. Не маючи прямих нащадків, зміцнив свою владу, створивши державний апарат за принципом особистої відданості. У внутрішній політиці завжди відстоював інтереси козацької старшини, чимало її представників одержало від нього землі й стало його прихильниками. Проте посилення козацької верхівки відбувалося за рахунок рядового козацтва. Водночас гетьман був меценатом і фундатором низки пишних православних храмів. Завдяки І. Мазепі збудовані величні храми Братського та Миколаївського монастирів, церква Всіх святих у Києво-Печерській лаврі, його коштом було реставровано Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, лаврський Успенський собор. За його життя побудовано 12 і реставровано 20 храмів, й не випадково український архітектурний стиль кінця XVII - початку XVIII ст. назвали мазепинським бароко.
За гетьманування І. Мазепи розквітли українські міста, потурбувався гетьман і про головне місто Гетьманщини - Батурин, який був розбудований у традиціях найкращих західноєвропейських столиць. За зразком особистого палацу французьких монархів - Версалю - була побудована гетьманська резиденція, яка розміщувалася за містом.
І. Мазепа багато уваги приділяв господарським справам: десятки його універсалів стосувалися землеволодіння, сільського господарства та промисловості. Гетьман заохочував організаторів промисловості різними пільгами. У цей час були створені нові та розширені старі промислові заклади. Крім того, зростала й внутрішня торгівля — між Лівобережжям, Правобережжям, Слобожанщиною та Запоріжжям.
І. Мазепа всебічно підтримував мистецтво й науки. Гетьман сприяв піднесенню Києво-Могилянської колегії, 1701 р. її перетворено на Академію й призначено щорічну субсидію розміром 1 000 золотих. За наказом І. Мазепи для Академії були збудовані новий будинок і Братський собор. Гетьман сам часто відвідував цей навчальний заклад, полюбляв бувати тут на диспутах та виставах. Освітній заклад став зразком для інших шкіл такого типу в Україні. Втім, найбільш суперечливими й досі є оцінки виступу І.Мазепи у 1708р., коли він вирішив приєднатися до шведської армії короля Карла ХІІ. Цей вчинок гетьмана був зумовлений прагненням відновити українську державність у формі князівства з довічною владою монарха. Однак, така зміна зовнішньої політики стала повною несподіванкою для переважної більшості населення тодішньої України, яке виявилося не готовим до цього й залишилося пасивним. Гетьмана І.Мазепу підтримало 6-тисячне військо, а також 8 тисяч запорожців на чолі з кошовим отаманом К.Гордієнком. 8 липня 1709р. відбулася вирішальна Полтавська битва, під час якої війська шведів і українців зазнали поразки. Внаслідок цього Мазепа і його прибічники опинилися на території Молдови, де й помер 70-річний гетьман. Отже, спроба цієї групи української аристократичної еліти відродити державність України зазнала невдачі, хоча такі політичні нащадки І.Мазепи як П. Орлик, А.Войнаровський, Д.Горленко й надалі намагалися втілити у життя ідеї свого попередника і лідера.
Пилип Орлик - найближчий соратник гетьмана Мазепи - був генеральним писарем Гетьманщини. Українські козаки, що опинилися на еміграції (у Молдавському князівстві), обрали Орлика гетьманом України (1710-1742рр.), однак цей титул був достатньо символічним, оскільки з 1709 р. Орлик знаходився за межами України.
При виборах гетьмана між майбутнім гетьманом і козаками було укладено угоду «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», згодом названі Конституцією Пилипа Орлика. Вони не були втілені в життя, але увійшли в історію як перша у Європі конституція демократичного суспільства й залишили глибокий слід у свідомості багатьох українців. У цьому акті проголошувалося, що Україна обох сторін Дніпра “...має бути на всі часи вільною від чужого панування”. Окремі статті обмежували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішувати спільно з генеральною радою, до якої, крім генеральної старшини й полковників, мали входити виборні депутати від полків. Вирішення судових справ проти старшини передавалося генеральному судові. Планувалося чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана.
На гетьмана покладався обов'язок захищати козаків і посполитих від надмірних утисків, забезпечувати козацьких вдів і сиріт. Старшині заборонялося використовувати козаків і селян на власні потреби, відбирати у них ґрунти та інше майно. Окремо обумовлювалися права української автокефальної православної церкви, підпорядкованої константинопольському патріарху. У Конституції Орлика відчутні ліберальні, демократичні тенденції. Запровадження постійних генеральних рад з широким представництвом свідчило, що засади парламентаризму зародилися в середовищі українських політиків уже на початку ХVIIІ ст.
П.Орлик та його соратники, спираючись на військову силу козаків-емігрантів, розгорнули активну дипломатичну діяльність, уклали нові договори з Карлом ХІІ, кримським ханом і турецьким султаном, спрямовані на визволення України від московського панування. Гетьман використовував найменшу нагоду, щоб порушити українське питання перед провідними європейськими державами і урядами, домогтися визволення України.